Історичні відомості про сектор обслуговування періодичними виданнями

Історія формування фонду періодичних видань бере початок з моменту створення Бібліотеки. Серед його фундаторів – видатні українські науковці І.М.Балінський, В.Ф.Іваницький та М.І.Сагарда. Упродовж свого існування відділ періодичних видань кілька разів реорганізовувався та змінював свою назву. У середині 1920-х років він мав три структурні підрозділи: журнальний, документально-відомчий та газетний. Журнальний  підрозділ зберігав близько 150 000 примірників видань різними мовами, отримував усі часописи України, Росії, Білорусії та 150 назв іноземних журналів. 1930 року у зв’зку з утворенням у Всенародній Бібліотеці України (назва НБУВ на той момент) системи функціональних відділів, журнальні видання було передано до центрального книгосховища.

У 1979 році з метою наближення журнальних видань до читача було створено зал періодичних видань.

У1989 році сектор обслуговування періодичними виданнями увійшов до складу Відділу обслуговування читачів літературою гуманітарного профілю, з 2010 року – Відділу комплексного бібліотечного обслуговування. Наразі сектор має два зали – зал обслуговування періодичними виданнями України та країн ближнього зарубіжжя та зал обслуговування іноземними періодичними виданнями.

Підсобний фонд залів періодичних видань нараховує понад 80 000 примірників журнальних видань.