Фонд Інституту рукопису

Рукописний фонд

книгаОсновне призначення фонду – дати користувачам якомога повнішу інформацію про суспільно-політичне, культурне, духовне, релігійне, мистецьке життя і творчість наших співвітчизників за кордоном, розкрити роль українства в світовій культурі, життя українського слова, української думки в світовому співтоваристві. Фонд Інституту рукопису складається з двох частин: спеціалізованого рукописного фонду та підручного фонду (довідкова бібліотека).

Спеціалізований фонд ІР – це фонд рукописів, що є найціннішою частиною історико-культурних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Його формування починається вже з перших років існування Бібліотеки значною мірою завдяки зусиллям фундаторів Академії наук України та видатних українських вчених – істориків, археографів, мовознавців, що були серед її перших бібліотекарів. Найстаріша частина фонду сформувалася з націоналізованих у період української революції 1917–1920 рр. бібліотечно-рукописних зібрань, матеріалів окремих осіб, що передавали в дар Бібліотеці свої особові архіви та колекції.

Збагачення фондів здійснювалося протягом всього існування Інституту рукопису (до 1992 – відділу рукописів) на основі археографічних експедицій та послідовної комплектаторської діяльності. В результаті був складений унікальний фонд документів та рукописних книг, який зараз нараховує більше 400 тис. одиниць зберігання. Серед них близько 8 тис. рукописних книг, 100 тис. стародавніх архівних документів, документи та матеріали особового походження видатних українських діячів ХІХ–ХХ ст. Вони виконують не лише меморіальну функцію, а й є науковою базою досліджень, репрезентують загальносвітову книжно-рукописну культуру від найдавніших часів до ХХ ст.

Документи фондів ІР відтворюють розвиток української історичної та філологічної науки протягом ХІХ–ХХ століття та особистий внесок видатних вчених НАН України, широкі міжнародні наукові зв'язки, містять документи з історії України колекційного характеру тощо.

Фонди ІР можна умовно розділити на декілька основних масивів відповідно до складу документів, які вони репрезентують:

1) рукописні книги та актові документи грецькою, латинською, арабською, слов'янськими, єврейськими та іншими мовами ряду церковних установ, ліквідованих в перші десятиліття після Великої жовтневої революції;

2) рукописну спадщину видатних діячів нашого минулого, особові архівні фонди визначних діячів та вчених України;

3) документи різних освітніх, культурних та громадських установ ХVІІІ–ХХ ст.;

4) архів ВУАН;

5) колекцію єврейських рукописів та друків.

Рукописні книги та актові документи

Інститут рукопису НБУВ репрезентує книжно-рукописну культуру від найдавніших часів до ХХ ст., володіючи безцінною колекцією рукописних книг грецькою, латинською, арабською, слов'янськими та іншими мовами.

Найдавніші рукописно-книжні збірки надійшли до складу фондів ІР з бібліотек дореволюційних освітніх та духовних навчальних закладів у 20–30-х роках ХХ ст. Серед них – фонди Київської духовної академії з Церковно-археологічним музеєм і матеріалами її попередників – Києво-Могилянської академії і братських шкіл; Ніжинського історико-філологічного інституту імені князя Безбородька, Київського університету св. Володимира (що включає також збірки Кременецького ліцею та деяких інших учбових закладів). Важливе місце займають і фонди музеїв – Волинського державного краєзнавчого, Уманського краєзнавчого та Кам'янець-Подільського історичного музеїв тощо.

Значну частину складають монастирські бібліотеки, що містять тисячолітню традицію збиральницької діяльності: Софійського, Михайлівського Золотоверхого та деяких інших київських монастирів, а також козацького Межигірського, Києво-Печерської і Почаївської Лаври. Серед рукописних пам'яток цих бібліотек зберігаються й книги з власних зібрань ієрархів церкви – Петра Могили, Мелетія Смотрицького, Дмитра Туптала (Ростовського), Євгена Болховитинова та інших.

Фонди Інституту складаються також і з приватних колекцій рукописної книги, що склалися в XX ст. (колекції членів-кореспондентів АН України С. І. Маслова та П. М. Попова). Ці зібрання містять колекції рукописних книг та актових документів різними мовами, матеріали з історії церкви, церковної археології, богослов'я, філософії, мовознавства, літератури, права, природознавства та медицини.

В Інституті рукопису зібрані колекційні рукописи, що ілюструють розвиток матеріалу письма, різних систем писемності та техніки кодексів різних народів. Східні рукописи представлені найстарішими пам'ятками писемності: глиняними клинописними табличками з Месопотамії, датованих початком III тис. до н. е.; рукописом народу баттів з о. Суматра XVIII ст., виконаним на корі дерева; рукописами на пальмових листях з Індії та о. Цейлон; тібетськими та китайськими рукописами різного часу; абіссінськими (зараз Ефіопія) рукописами XV і подальших століть; перськими та арабськими рукописами (переважно, це списки Корану ХIII–ХІV ст., коментарі, теологічні, юридичні, літературні та філософські твори пізнього середньовіччя). Турецька рукописна книга та документи (грамоти султанів) представлена матеріалами XV–XVIII ст. Особливу цінність складають вірменські кодекси XIII ст. та уривки з грузинських кодексів різного часу.

Колекція грецьких рукописів налічує близько 200 різноманітних книг та документів. Її основу складає дар архімандрита Антоніна (Капустіна) Церковно-археологічному музею Київської духовної академії; колекція Ніжинського історико-філологічного інституту ім. кн. Безбородька, окремі надходження, які пов'язані з існуванням грецьких колоній в Україні. Перлинами колекції є папірусні фрагменти євангельських читань ІІІ ст. н. е., палімпсест євангелія з нижнім грецьким текстом V–VІ ст. і верхнім — сірійським VІІІ–ІХ ст. та євангельські читання ХІ–ХІІ ст. Загальновідомими є орнаментовані евангеліє ХІІ ст. (із зібрання О. Левицького), Нікомедійське євангеліє кін. ХІІ – поч. ХІІІ ст., бесіди святих отців та підручники грецькою мовою, датовані ХVІІ–ХVІІІ ст. (граматики, піїтики Іоаннікія та Софронія Ліхудів, Симона Тодорського), греко-російсько-молдавсько-латинський словник першої чверті ХVІІІ ст. Частина рукописної спадщини грецькою мовою — це листування представників грецького духовенства з київськими митрополитами Рафаїлом Заборовським і Арсенієм Могилянським. Цікавими є також послання єлисаветградських греків до Григорія Сінайського, кафігумена монастиря св. Катерини у Києві та інші, у яких висвітлюються взаємозв'язки київського духовенства з грецьким Сходом і містяться відомості про життя грецьких громад в Україні. Вони представлені в наукових каталогах, укладених Є. К. Чернухіним 1, 2.

Латинські рукописні книги західноєвропейського походження представлені у фондах Інституту невеликою (до 50) кількістю одиниць зберігання, більшість з них дійшли до нашого часу в уривках. Найбільш давніми зразками (ХІІ–ХІІІ ст.) нотні манускрипти і збірка повчань святих отців; астрологічні таблиці кін ХVІ – поч. ХVІІ ст. Серед рукописів ХІІІ–ХІХ ст. слід особливо виділити юридичний словник та орнаментовану Біблію. Цікавими є рукописи ХV ст., до яких належать, наприклад, пергаменні часівники (старофранцузькою мовою); алхімічні трактати; відомий твір Якова де-Цесоллі "Liber de moribus…" у списку 1448 року з малюнками (в тому числі з трактатом про шахи, де за правилами ферзь є найслабшою фігурою); “Sermones”; складений у 1417 року – з Німеччини; атлас Чорного та Середземного морів на пергамені, складений у 1447 року, збірка грамот венеціанських дожів ХV ст., Космографія (астрономія та механіка) 1468 р., збірка творів римських авторів 1492 р., гороскопи ХVІ–ХVІІ ст., складені відомим датським істориком, астрологом графом Генріхом Ранцау, літургічні книги ХVІ–ХVІІ ст. тощо 3.

Серед пізніших архівних кодексів маловідомими для істориків римо-католицької церкви в Україні є матеріали Архіву реформатів руської провінції, датовані серединою ХVІІІ – поч. ХІХ ст.: актові книги, хроніки, протоколи монастирів, наукові трактати, навчальні курси лекцій, богословські твори 4.

Найвагомішу частину латиномовних документів складають рукописи польсько-литовського та українського походження, до яких відносяться латинські, латино-польські, латино-слов'янські шкільні підручники ХVІІ–ХVІІІ ст. з Києва, Львова, Вільна та інших міст — центрів освіти і культури. Ці матеріали повнотою свого добору становлять виняткове явище для вивчення історії освіти, філософських та наукових поглядів у галузі математичних та природничих знань, історії, мистецтва та літератури України.

Значну кількість рукописних книг складають польські рукописи (переважно ХVІ–ХVІІІ ст.), що складаються з численних списків хронік, літописних нотаток, щоденників, збірників сеймових промов, памфлетів, віршів, юридичних творів, приватно-маєткових та біографічних матеріалів, листів з автографами таких видатних просвітників і літераторів, як, наприклад, А. С. Залуський, Т. Чацький, Й. Лелевель, Ю. Й. Крашевський, Г. Сенкевич. Серед рукописних книг слід особливо відзначити багатотомну географічну працю К. Пертеса "Опис парафій королівства Польського" та рукописний каталог бібліотеки останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, складений його бібліотекарем Я. Б. Альбертранді наприкінці ХVІІІ ст.

Значну частину полоніки становлять церковні рукописи, зокрема рукописна спадщина Греко-уніатської церкви. Це переважно документи діяльності уніатських ієрархів XVI-XX, що є складовою частиною родової колекції митрополита Андрея Шептицького. Колекційна збірка містить ставлені грамоти та привілеї польських королів, римських пап та ієрархів Уніатської церкви. Велика частина спадщини Греко-уніатської церкви представлена актами візитацій церков та рукописними книгами василіанських монастирів XVIII ст. Богослужебні книги, помяники, хроніки, господарські документи уніатських монастирів, які зберігаються у рукописних фондах Інституту чекають на свого дослідника 5. Грамоти і привілеї польських королів, папські булли греко-католицькому духовенству, документи Львівського митрополичого ординаріату, устави братств, акти на володіння землею, генеалогічні матеріали окремих родів чекають на своїх дослідників.

Центральне місце в фондах Інституту, за кількістю та науковим значенням, займають, безперечно, слов'янські рукописи, що з більшим чи меншим ступенем повноти репрезентують книжно-рукописну традицію і містять багато ненадрукованих, і навіть недосліджених, наукових та літературних творів. Найдавнішою пам'яткою слов'янського письма є загальновідомі Київські глаголичні листки ІХ-Х ст. – уривок слов'янського перекладу місала. Найдавніші кириличні рукописи ХІ-ХІІІ ст. здебільшого є уривками та фрагментами богослужбових текстів, серед яких слов'янські нотні крюкові (стихирарь ХІІ ст.), відомий палімпсест Слепченський апостол, написаний на змитому грецькому письмі Х ст., Оршанське євангеліє ХІІІ ст. з чудовими мініатюрами, сербський апостол ХІІ-ХІV ст. 6.

Рукописи, написані східнослов'янськими мовами і датовані XVст., складають 57 одиниць збереження. Їх науковий опис опублікований у каталозі 7.

Основну частину рукописних кириличних книг XVI ст. староукраїнською мовою та церковнослов’янською мовою різних мовних редакцій – російською, білоруською та молдавською –становлять історичні та літературні матеріали як релігійного, так і світського характеру. Науковий опис рукописних книг представлений у виданні 8.

Репертуар рукописних книг та фрагментів XV–XVI ст.. складають переважно книги Святого Письма (євангелія, апостоли, псалтирі), книги власне богослужбові (мінеї, тріоді, служебники, требники, ірмолої, церковні устави), полемічно-догматичні збірники тощо. Серед них – список Печерського патерика XV ст., та гордість фонду Інституту рукопису, найвидатніша пам'ятка мови та письменства України – Пересопницьке Євангеліє 1556–1561 рр., на якій сьогодні присягають на вірність народові України президенти України 9.

Світську книгу цього періоду репрезентують хронографи різних редакції та список Олександрії, рукописні джерела з історії давньої української мови: українські грамоти XII–XV ст.

Світські пам'ятки літописання та книжної культури, а саме: лексікони XVI–XVIII ст., історичні хроніки, хронографи, літописи, літописці, послання, сказання та переклади з латинської й польської мов. На особливу увагу заслуговують українські козацькі літописи, серед яких визначне місце займають Львівський літопис 1498–1649 рр., переклад Кройники Мацея Стрийковського з літописними додатками XVII ст. київського походження, Густинський літопис, українські хронографи (в тому числі така відома пам'ятка, як Хроніка Леонтія Боболінського), Кройника Феодосія Сафоновича, Літопис Самовидця, описи Малоросії, Литовські статути.

Важливою складовою фонду є літописні діаріуші Генеральної військової канцелярії другої чверті XVIII ст., які яскраво описували щоденні події в Україні та за її межами. Топографічний опис Чернігівського намісництва, окрім власне ділового опису, містить ще й малюнки із зображенням українського одягу XVIII ст.

Рубежем XVII–XVIII ст. датується список віршів та приповідок побутового характеру Климентія Зінов'єва (єдиний твір, що зберігся від рукописної спадщини цього поета та етнографа). Крім того, скарбниця рукописних фондів зберегла для нащадків 12 книжок з філософськими творами Григорія Сковороди. Історико-мемуарна книга XVII–XVIII ст. детально розкриває історико-політичні події, зовнішній та внутрішній стан України в системі європейської політики – щоденники Якова Маркевича (1696–1770), Василя Григоровича-Барського "Странствованія" тощо.

Діяльність Києво-Могилянської академії знайшла своє відображення у рукописах авторських творів та курсів лекцій, що належали перу відомих вчених та викладачів Академії Феофана Прокоповича, Георгія Кониського, Симона Тодорського, Варлаама Лащевського, Ірінея Фальковського, Мелетія Смотрицького. Документальна спадщина Києво-Могилянської академії представлена документами про діяльність першого навчально-просвітницького закладу України. універсали гетьманів про надання прав Києво-Братському монастирю, грамоти і привілеї російських царів, польських королів, духовні заповіти на користь Академії, матеріали навчального процесу, фінансово-економічні документи, витяги та виписи різноманітного характеру, які мають відношення до Істoрії існування та діяльності Академії 10.

Музична спадщина України ХVІІ-ХVІІІ ст. представлена нотними ірмолоями, кантами та партесними концертами, що чекають на своїх дослідників із загального музикознавства. Найдавнішими слов'янськими пам'ятками музичної книги є Супрасльський та Межигірський ірмолої кін. ХVІ-поч. ХVІІ ст., а серед авторських слід виділіти автографи творів видатного українського композитора ХVІІІ ст Артема Веделя, Максима Березовського та ін.

Український живопис ХVІІІ ст. репрезентований унікальною збіркою альбомів з малюнків школярів Київської майстерні, що розташовувалася в Києво-Печерському монастирі.

Архіви освітніх та культурних установ ХVІІІ-ХХ ст.

Рукописний комплекс Інституту складають також архіви наукових установ і різноманітних організацій, а також приватні архівні колекції діячів, так чи інакше пов'язаних з українською наукою та культурою.

Визначним комплексом оригінальних рукописів і документів у складі Інституту є збірка Одеського товариства історії та старожитностей. Вона складається з документів, що розповідають про історію заселення, управління і соціально-економічного розвитку Південної України, Молдови та Росії, російсько-турецькі війни. Крім цього, тут зберігаються такі унікальні джерела, як договірна грамота сербського короля Стефана Уроша з Дубровником 1254 р., записи і альбом малюнків про подорожі відомого українського мандрівника ХVІІІ ст. Василя Григоровича (Барського).

Архів Фортеці Св. Єлизавети (сучасний Кіровоград) представлений історичними матеріалами про заселення Південної України, гайдамацький рух ХVІІІ ст., різноманітними земельними та господарськими справами.

Фонд Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г.Шевченка, що існував у 1920-30-ті роки, доніс до нашого часу плани, креслення, ескізи проектів громадських та культових споруд м.Києва, виконані архітекторами А.Меленським, В.Городецьким, І.Шмигельським, П.Спарро, Є.Єрмаковим, плани приватних ділянок та садиб у Волинській, Воронезькій, Подільській і Чернігівській губерніях, оригінали і копії документів про майнові та земельні стосунки козацької старшини, польських магнатів, монастирів, цехові книги ремісників, метричні книги, описи церков різних місцевостей України, генеалогічні матеріали, щоденники.

Збірка колишнього університету Св. Володимира репрезентована унікальними матеріалами з історії України: універсалами гетьманів Б.Хмельницького, І.Скоропадського, І.Мазепи, ордерами О.В.Суворова, М.І.Кутузова, документами діяльності президента Малоросійської колегії, генерал-губернатора графа П.О.Румянцева-Задунайського, окремими рукописами з відомої у ХІХ ст. колекції старожитностей, що належала археографу М.О.Судієнку. Частина матеріалів стосується діяльності самого університету, його бібліотеки, наукових товариств.

Унікальним комплексом матеріалів з історії науки в Україні 1918-1930-х рр. є архів Всеукраїнської Академії наук (ВУАН). Хоча в ньому здебільшого зберігаються матеріали академічних інституцій гуманітарного та суспільного наукових напрямків — сьогодні це найбагатша в країні збірка. Поряд з матеріалами установ історико-філологічного, соціально-економічного та фізико-математичного відділів ВУАН в архіві широко представлені документи Українського наукового товариства в Києві (1907-1921), Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (1926-1931), Інституту польської пролетарської культури (1930-1934), документи комісій ВУАН.

Згадані джерела доповнюють документи з архіву неодмінного секретаря ВУАН А.Ю.Кримського, які складаються не лише з численних рукописів його мовознавчих, фольклористистичних чи сходознавчих студій, зразків арабських, перських, тюркських рукописних пам'яток, але й з багатьох матеріалів з історії української академічної науки. Серед останніх: протоколи Спільного зібрання (загальних зборів) ВУАН, документи установ історико-філологічного відділу, наукові матеріали київського періоду діяльності першого президента ВУАН В.І.Вернадського, пов'язані з розробкою його біосферної концепції.

Матеріали з історії розвитку української культури зберігаються в багатьох фондах: окремі напрямки культурно-просвітницької праці відображені в документах українських “Просвіт”, матеріалах фонду Українського наукового інституту книгознавства (1922-1936). Уявлення про діяльність української преси дають уявлення “редакційні портфелі” часописів “Червоний шлях”, “Дніпрові хвилі”, “Дзвін”, газет “Рада”, “Народна воля”, видавничого товариства “Друкар”, літературного альманаху “Гарт”, які складають невеликі за обсягом, але цікаві за складом фонди. Уявлення про діяльність редакції часопису "Киевская старина". Так, наприклад, редакційний примірник газети “Рада” розкриває численні псевдоніми та криптоніми різних українських авторів. Зберігаються у складі архіву В.П.Науменка, що довгий час був її редактором.

Рукописна спадщина видатних діячів нашого минулого

Детально склад фондів особового походження розкрито у Путівнику ІР 11.

Справжньою рукописною скарбницею є архівні збірки відомих українських діячів науки та культури: педагога, знавця української літератури, громадського діяча В.П.Науменка, архів баронів Шодуарів, родів Лопухіних-Демидових, Сулим-Войцеховичів, Плятерів, О.М.Лазаревського, В.Л.Модзалевського, генерал-губернаторів Києва Д.Г.Бібікова та О.М. Ігнатьєва, історика права О.Ф.Кістяківського, істориків О.М.Лазаревського та В.Л.Модзалевського, відомого чернігівського громадського діяча П.Я.Дорошенка, фондах проф. ун-та Св. Володимира історика І.В.Лучицького, статистиків О.О.Русова та Є.Д.Сташевського. Документи про підготовку і проведення земельної реформи 1861 р. добре збереглися у збірці О.З.Попельницького.

Важливий комплекс складають люстрації казенних маєтків, інвентарі та статистичні описи сіл кінця ХVІІІ ст., справи інвентарного комітету по переведенню земельної реформи в Подільській та Волинській губерніях у 1840-1850-х рр. Матеріали з економічної статистики містяться також у фонді економіста акад. ВУАН К.Г.Воблого.

Цінні документальні матеріали з історії кооперативного руху, що відбувався в Україні в другій полов. ХІХ - 1920-х рр., відклалися в особистих архівах "піонера" української кооперації та її ідеолога М.П.Балліна, "артільного батька" М.В. Левитського, фонді Всеукраїнського кооперативного музею, що діяв у Харкові, а пізніше у Києві у 1923-1935 рр.

Значною за обсягом є група рукописних матеріалів, що складається з фондів вчених, які займалися історією України. Документи з архівів проф. М.О.Максимовича, М.П.Драгоманова, проф. В.Б.Антоновича, О.М.Лазаревського, академіків ВУАН Д.І.Багалія, О.І.Левицького, Д.І.Яворницького — справжня скарбниця української історіографії. Інститут зберігає рукописи істориків акад. РАН та ВУАН В.С.Іконнікова, проф. В.Ю.Данилевича, Д.І.Дорошенка, Н.Д.Полонської-Василенко, археологів В.В.Хвойки, акад. ВУАН М.Ф.Беляшівського, проф. В.Г.Ляскоронського, сучасного археолога-історіософа М.Ю.Брайчевського. В пригоді дослідникам можуть стати матеріали краєзнавчого характеру з історії Чернігівщини, Черкащини, Полтавщини та м. Києва з архівів Ю.С.Виноградського, К.Ф.Кушніра-Марченка, В.П.Сєдашова, П.П.Ротача.

Значний масив складають особові фонди істориків церкви, професорів Київської духовної академії Ф.І.Тітова, С.Т.Голубєва, Д.І.Богдашевського, діячів церкви – київського митрополита Платона, протоієреїв П.Г.Лебединцева, І.М.Королькова, священика Т.І.Лященка, істориків давньої літератури акад. ВУАН М.І.Петрова та чл.-кор. АН України С.І.Маслова.

У фондах Інституту зберігаються документи, що особливо багато важать для української культури: це автографи Т.Г. Шевченка, Марко Вовчка, І.Я. Франка, Лесі Українки, О.Ю. Кобилянської, С.В. Васильченка, П.П. Гулака-Артемовського, І.С. Нечуя-Левицького, М.П. Старицького, М.М. Коцюбинського, І.І. Манжури, Д.Л. Мордовцева та багато інших. Гордістю автографічних збірок є колекція рукописів М.В. Гоголя.

Особливий інтерес з точки зору повноти та різноманіття матеріалу становлять комплекси документів письменників П.О. Куліша, Б.Д. Грінченка, М.К. Зерова, В.К. Винниченка, В.І. Самійленка, Г.М. Косинки, М.Т. Рильського, П.Г. Тичини, С.Д. Скляренка. Перлиною рукописних літературних матеріалів справедливо вважається фонд видатного українського поета Олександра Олеся.

Українська літературознавча наука широко представлена фондами таких провідних вчених у цій гуманітарній галузі знань, як П.Г. Житецький, Д.М. Іофанов, С.О. Єфремов, В.І. та С.І. Маслови, П.М. Попов, Є.П. Кирилюк, В.І. Півторадні.

Інститут рукопису володіє величезним за обсягом і багатим за змістом фольклорним матеріалом: це фонди І.І. Манжури, І.М. Лободи, Б.Д. Грінченка, В.М. Доманицького, М.М. Білозерського, А.І. Димінського, Я.П. Новицького, С.Д. Носа, Ю.А. Яворського, В.В. Данилова, кореспондентом якого був видатний фольклорист О. Бодянський, деякі інші матеріали.

Особисті архівні фонди художників та мистецтвознавців становлять значний інтерес для дослідників. Матеріали І.С. Їжакевича, А.М. Комашка, Ф.З. Коновалюка, А.Х. Середи. Теоретична основа мистецького процесу знайшла своє відображення у документах відомих вчених-мистецтвознавців В.М. Зуммера та Б.С. Бутніка-Сіверського, О.П. Новицького, С.А. Таранушенка.

Музична культура України представлена у фондах Інституту рукопису архівними матеріалами видатних композиторів та музичних діячів. Нотні рукописи, статті, рецензії, тексти лекцій — такий далеко не повний перелік документів з архівів С.О.Богуславського, М.І.Вериківського, В.М.Верховинця, Г.Г.Верьовки, С.П.Дремцова, П.О.Козицького, О.А.Кошиця, Ф.Д. Проценка. Стануть у пригоді музикознавцям та виконавцям рукописи музичних творів.

Важливим елементом культурної спадщини України є матеріали Всеукраїнського музичного товариства ім. М.Д. Леонтовича, в якому зберігаються твори видатних українських композиторів К.Г. Стеценка, М.Д. Леонтовича, Я.С. Степового, П.П. Сокальського, П.І. Сениці.

Юридична наука представлена фондами професорів М.Х. Бунге, О.Ф. Кістяківського, М.Ф. Владимирського-Буданова, Є.В. Спекторського, акад. ВУАН М.П. Василенка, С.П. Шелухіна, М.П Малиновського та інших.

Матеріали фондів математиків Б.Я. Букрєєва, Г.Ф. Вороного, Д.О. Граве й М.В. Остроградського, біолога М.В. Шарлеманя, геолога О.І. Спасокукоцького, агрохіміка О.І. Душечкіна репрезентують розвиток точних та природничих наук в Україні. Фонди С.І. Карацуби, О.Д. Карпенка, Є.В. Корольової містять комплекс оригінальних та дослідницьких матеріалів з історії вітчизняної авіації та космонавтики.

Зібрання єврейських рукописів та друкованих видань

Зібрання єврейських рукописів та друкованих видань, що зберігається у Відділі фонду юдаїки Інституту рукопису, налічує майже 143 тисячі одиниць зберігання, зокрема: понад 8 тисяч рукописів, біля 30 тисяч періодики та понад 80 тисяч книг. Це зібрання є надзвичайно цікавим для дослідників, що спеціалізуються в галузі історії, релігії та культури євреїв взагалі та східноєвропейського єврейства зокрема.

Зібрання єврейських рукописів та друкованих видань є комплексним фондом, кожна із складових якого потребує окремої характеристики.

Зібрання єврейських рукописів (8349 од.зб.) складається з особових фондів семітолога Аврама Яковича Гаркаві (ф.340), письменника та етнографа Семена Ан-ського (Раппопорта) (ф.339) 12 і видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема (ф. 190), зібрання єврейського музичного фольклору (ф. 322). Останні два фонди локально знаходяться у складі фондів ІР. До зібрання документів увійшли: діловодство та листування Товариства для поширення освіти поміж євреями в Росії (російська абревіатура – ОПЕ, 1863 – 1929), в тому числі і документи Бібліотечної комісії, Комісії для преміювання імені барона Г. Гінцбурга; окремі документи Єврейського історико-етнографічного товариства (російська абревіатура ЕИЭО, 1908 – 1930), організації «Культур-Ліга» (1917 – 1920), редакційний портфель журналу «Еврейский мир» (1908 – 1918), колекція рукописних книг та документів, які датуються XIV - першою половиною XX ст., в тому числі арабсько-єврейські рукописи. Усі ці документи знаходяться у фонді 321, оп. 2-3, 5-7. Окремим описом виділене листування приватних осіб та діячів єврейської культури (ф. 321, оп. 4).

Важливою для істориків і культурологів є колекція пінкасім (записних книжок єврейських громад та організацій), більшість з яких походить з території України і відображають діяльність релігійних громад невеличких містечок (штетлів) (ф. 321, оп. 1). Основу зібрання Пінкасім складає музейна та архівна колекції петербурзького Єврейського історико-етнографічного товариства (1908 – 1930). Крім історичних відомостей про єврейські громади, деякі пінкасім містять чудові зразки оздоблення, яке виконане народними майстрами.

Зібрання єврейського музичного фольклору складається із аутентичних записів народної музики (експедиційні записи 1912 – 1947 рр., виконані Ю., Енгелем, С. Ан-ським, З. Кісельгофом, І. Лур‘є та М. Береговским) на воскових фоноциліндрах, нотні та текстові розшифровки, інвентарні описи фонографічних записів, партитури тощо. 1995 р. колекція єврейського музичного фольклору (фоновалики та нотні розшифровки) була внесена ЮНЕСКО до переліку “Пам'ять світу” 13.

Основу колекції єврейський друків складають фонди відділів «Орієнталія» та єврейського відділу створеного у ВБУ в 20-30-х роках завдяки дарам від Я.І. Ізраельсона, А.М. Кагана, Н. Бакста, Б.Є. Лурьє., М.І. Каміонського, Г.М.Бараца та ін. Значна кількість єврейської літератури була передана Бібліотеці в 30-ті, передвоєнні та повоєнні роки у зв'язку з ліквідацією та реорганізацією низки єврейських установ та організацій.

Збірка єврейських періодичних видань, нараховує біля 30000 од.зб. на різних мовах (крім єврейських мов - івриту, ідишу, ладино, єврейсько-татської та єврейсько-бухарської, преса виходила мовами народів, поряд з якими євреї проживали у діаспорі – англійською, арабською, угорською, голландською, іспанською, італійською, литовською, німецькою, польською, румунською, російською, турецькою, французькою та ін.) і представляє практично весь спектр єврейської періодики другої половини XIX та першої половини XX ст. Основою цього зібрання став Архів єврейської преси Інституту єврейської пролетарської культури ВУАН. На сьогодні зібрання періодики ВФЮ ІР є одним із найповніших серед спеціалізованих бібліотечних зібрань світу.

Не менш цікавою частиною зібрання є колекція видань їдишем радянського періоду (до 1950 р., коли видавництва та єврейські культурні центри були закриті, і тільки в Москві до середини 1970-х продовжувало працювати видавництво “Емес”), яка практично не має аналогів у бібліотеках світу. Особливо цікавою є відбірка ілюстрованих дитячих видань, ілюстрації до яких виконані найвідомішими єврейськими художниками Ель Лісіцким, Натаном Рибаком, Сарой Шор, Марком Шагалом та іншими. Її основу склали книжки спеціалізованої дитячої єврейської бібліотеки, яка працювала у Києві до 1939 року.

Прекрасно представлені серед друків видання класиків світової літератури у перекладах на ідиш, а також книги классиків єврейської литератури, зокрема Менделе Мойхер Сфорима, Шолома Аша, Шолом-Алейхема, Іцхака-Лейбуша Переца.

Окремий масив складають видання івритом, серед яких і найбільш ранні видання західно- та східноєвропейських єврейських типографій (Венеція, Константинополь, Сончино, Амстердам, Відень, Париж, XVI –XIX ст.) Особливо цінною є колекція книг, надрукованих у типографіях України в XVIII – на початку XX ст. (типографії Славути, Корця, Житомира, Бердичіва, Олексинців, Жовкви та ін., що працювали до прийняття Закону Російської імперії 1836 р., яким заборонялись невеликі типографії та запроваджувалась цензура єврейських видань). Переважна частина серед них – це так звані хасидські видання, тексти Талмуду та твори релігійного змісту.

Отже, рукописний фонд Бібліотеки є скарбницею літописної та книжкової культури України, яка повноцінно відображає її історичний шлях з найдавніших часів. За 90-ті роки ХХ ст. Багато фондів залучено до наукового обігу, опубліковані джерела, інформаційні видання та статті.

Велика кількість архівів й сьогодні проводжує опрацьовуватися.