Михайло Дмитрович Кучірка – заслужений працівник промисловості України, директор ТОВ «Люм'єр Фарма», член правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, меценат та благодійник подарував НБУВ власне видання: Соловка Л., Купчинський Б., Кучірка М., Чорнописький В. Град над Сагою: Літопис села Чортовець. - Київ : «Українські пропілеї», 2017. - 716 с. Книга, створена на основі широкої джерельної бази, містить 716 сторінок цінної інформації. За своєю структурною побудовою вона поділяється на 14 розділів. Окремі з них мають тематичний характер, інші укладено за хронологією. Наполегливий пошук і збір матеріалів до видання тривав декілька років. У ньому використано документи з фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Державного архіву Івано-Франківської області, а також архівів Польщі, Австрії тощо. Авторам вдалося підняти з глибин віків багатющий матеріал про історію цього населеного пункту, створивши справжній літопис села - від процесу формування поселення, що почався в період пізнього палеоліту (38-11 тис. років до н.е) і до сьогодення. Особистісний та соціально-психологічний спектри дослідження мають універсальний характер і охоплюють усі верстви населення - з покоління в покоління. Автори акцентують увагу на цінності кожної людської долі, пропонуючи галерею яскравих персоналій і реальних образів у різних історичних, побутових та психологічних контекстах, що робить дослідження ґрунтовним, непересічним та цікавим широкому загалу. Яскравості та повноти виданню надає унікальна колекція світлин Чортівця, яку зібрав один з авторів книги Валерій Чорнописький.

Віктор Іванович Гвоздь — український військовик, розвідник та дипломат. Президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», генерал-лейтенант подарував НБУВ власне видання: 1. Гвоздь В. Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави. Монографія. - К.: "Борисфен Інтел", 2018. - 576 с. Книга присвячена комплексному дослідженню розвідувальної діяльності у контексті системи забезпечення національної безпеки держави. По суті це поки що єдине у нас видання такого плану і його можна вважати основою для подальших досліджень з такої важливої тематики, як розвідка. Тим більше, що автор, посилаючись на досвід, набутий під час відбиття військової агресії Росії на Сході України у період 2014–2018 років, вказує на певні особливості такого аналізу, який сьогодні став основою української законотворчості з розвідувальної діяльності, висвітлює різноманітні її аспекти. На основі наявних наукових досліджень і публікацій та ухваленого нового українського законодавства з питань національної безпеки автор комплексно досліджує розвідувальну діяльність у системі забезпечення національної безпеки нашої держави крізь призму історичних, правових і політичних аспектів такої діяльності не тільки України, а й провідних країн світу. Монографія складається з 21 глави, об’єднаних у шість розділів під такими заголовками, як «Філософія розвідки», «Історичні джерела та основні етапи розвитку української розвідки», «Побудова розвідувальних служб провідних країн світу», «Національна безпека держави», «Розвідувальні органи України», «Міжнародні та безпекові тренди сучасного світу». Її доповнюють ілюстрації, що допомагають усвідомлювати та узагальнювати зміст усієї роботи. А ось щодо актуальності досліджуваної теми, то у передмові автор монографії посилається, зокрема, на новий, ухвалений у червні 2018 року, Закон України «Про національну безпеку України». У ньому визначається, що «розвідувальні органи, як суб’єкти забезпечення національної безпеки і оборони України, беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах». Всебічно аналізуючи історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності провідних країн світу і України, автор подає конкретні історичні дати створення сучасних розвідувальних органів — воєнної і зовнішньої розвідки України, визначає терміни «розвідувальне співтовариство України», «дипломатична розвідка», «геополітична розвідка», «партизанська розвідка» і надає рекомендації щодо удосконалення системи забезпечення національної безпеки України, утворення розвідувального співтовариства, правового регулювання організації і діяльності українських розвідорганів та контролю за їх діяльністю. А також детально описує етапи створення української розвідки, починаючи від часів Київської Русі, доби Козаччини і закінчуючи сьогоденням. Зокрема, цікаво розповідається про діяльність розвідки Гетьманської держави, у період Центральної Ради, за часів, коли керівництво державою було в руках гетьмана П. Скоропадського чи Директорії. Достатньо уваги приділяється розвідці у Західно-Українській Народній республіці, а згодом і Державного центру УНР у екзилі, куди були змушені виїхати українські патріоти після поразки у протистоянні зі східними чи західними сусідами. Автор також надає розширену інформацію про розвідувальні органи провідних країн світу, таких як США, Франція, Велика Британія, РФ, ФРН, Ізраїль чи КНР. І, звертаючи увагу на певні їх особливості, пояснює, чому структури цих держав саме такі, а не інакші; хто стояв біля витоків їх створення, якими принципами при цьому керувався і завдяки чому такі структури досягли успіхів. До речі, у кожній главі монографії є розділ, у якому розповідається про правові аспекти та опосередковано вказується, на що слід звертати увагу, налаштовуючи діяльність сучасних розвідувальних органів України, роль яких у наш час переоцінити важко. Тому автор і виокремив у присвяченому Україні розділі «Національна безпека держави» матеріали під такими заголовками, як «Контроль і нагляд за діяльністю спецслужб і розвідувальних органів держави», «Засади національної безпеки України», «Реформування системи забезпечення національної безпеки України» тощо. Розділ логічно доповнюється такою главою, як «Правові аспекти організації та діяльності розвідувальних органів України», де викладені відповідні теми, що стосуються українських розвідорганів, основні положення їх правового регулювання, контролю і нагляду за їх функціонуванням.

Дмитро Митрофанович Понамарчук — громадський діяч, журналіст — активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність і демократичний устрій України передав НБУВ більше 50 книг, зокрема літературу про В'ячеслава Чорновола. Серед подарованих видань - фотоальбом "Парламент Республики Казахстан", в якому представлені архівні фотоматеріали і роботи професійних фотографів, які відображають державний устрій Республіки Казахстан і діяльність Парламенту країни за всі роки його існування. Також, 4 тома рідкісного малотиражного та багатоілюстрованного репринтного видання "Лицевой летописный свод XVI века", оригінал якого був створений у другій половині XVI ст.

26 лютого у приміщенні «Музею Української революції 1917-1921 років» відбулась презентація  карти - «Західно-Українська Народна Республіка» видавництва ТОВ «Українська Картографічна Група». Презентували карту члени авторського колективу: Сосса Р. І. - професор, доктор географічних наук, президент Української картографічної асоціації та Литвин М. Р. - український історик, професор, доктор історичних наук, директор інституту українознавства НАН України. Картографічне видання « Західно-Українська Народна Республіка» є третьою картою із серії «Українська революція 1917-1921 рр.»  та висвітлює боротьбу за становлення української державності на територіях Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, які до першої світової війни входили у склад Австро-Угорщини. Видання містить основну та вісім додаткових карт, численні оригінальні ілюстрації та багату текстову інформацію. Карта «Західно-Українська Народна Республіка» - це оригінальне, цікаве видання сучасного дизайну, яке має науково-освітнє, пропагандиське спрямування. Захід відвідали представники Сектору картографічних видань НБУВ, яких запросив керівник проекту професор Р. І. Сосса. Сектор картографічних видань НБУВ отримав від авторського колективу дві карти: «Західно-Українська Народна Республіка» та «Українська Держава (Гетьманат)».