Фонд відділу газетних фондів

Газетні фонди Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського – найбільше в державі за обсягом і унікальне за змістом, науковим та культурним значенням зібрання вітчизняних і зарубіжних часописів. Бібліотека отримує всі газети, що видаються в Україні, включаючи багатотиражні видання підприємств, установ,  навчальних закладів, партій і конфесій, видання громадських об'єднань та колективів, приватних осіб тощо. Основним джерелом комплектування відділу є «Обов’язковий примірник документів», передбачений Законом України «Про обов'язковий примірник документів» від 09.04.1999 р. № 595-ХIV, Постановою Кабінету Міністрів «Про порядок доставляння обов'язкових примірників документів» від 10.05.2002 р. № 608, Розпорядженням Президента України від 02.12.2003 р. № 396/2903-РП, Постановою Кабінету Міністрів від 24.03.2004 р. № 387 «Про внесення змін у додаток 1 і 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2002 р. № 608», дари та обмін.

газети

Обсяг фонду – понад 239 тис. річних комплектів газет, котрі охоплюють період з 1732 р. до сьогодення. Щорічно Фонд зростає майже на 3 тис. одиниць зберігання (річних комплектів).

 З ухваленням Радою Міністрів Закону «Про утворення фонду Національної Бібліотеки Української Держави» (Державний вісник. – Київ, 1918. – 8 серпня. – С. 2.) вже з кінця 1918 р. - початку 1919 р. розпочалося формування газетного фонду. Газети збиралися у створеному Газетно-графічному відділі за рахунок надходження обов’язкового примірника, передплати, дарів, передачі з фондів ліквідованих бібліотек, «Агітвидаву» та з приватних колекцій, а також купівлі. З метою зібрання періодики з усіх регіонів держави, адміністрація Бібліотеки зверталися до вчених, працівників архівів і музеїв, приватних осіб Харкова, Катеринослава, Полтави, Чернігова, Прилук та інших міст України з проханням надсилати до Бібліотеки місцеву пресу.

У 20-і рр. ХХ ст. до підвідділу газет відділу Періодики надійшла велика партія газет, у тому числі з приватних бібліотек, почали формуватися колекції нелегальних революційних видань і армійської преси періоду громадянської війни (видання фронтів, армій, угрупувань, дивізій та полків). У червні 1927 р. Бібліотеці передають фонди Київського інституту народної освіти, з них – 115 назв газет.

Під час Великої Вітчизняної війни газетний фонд зазнав великих втрат. Частина фонду була евакуйована до Уфи, а частина – вивезена до Німеччини. Після звільнення УРСР від німецько-нацистських загарбників поступово відновлюється видання газет та їх надходження до Бібліотеки. Тільки у 1945 р. з різних місць тимчасового зберігання надійшло 300 тис. номерів газет, у тому числі з Всесоюзної книжкової палати СРСР – 92 тис. примірників, з Книжкової палати УРСР – 69 тис.

У 1959 р. у комплектуванні Фонду відбуваються значні зміни, відтепер Бібліотека отримує тільки обов'язковий примірник газет УРСР, повернуто до Москви обласні видання РСФСР. З союзних республік колишнього СРСР надходить лише центральна преса (російськомовні видання), передплачена через агентство «Союзпечать». У 1965 р. Уряд України задовольняє прохання Бібліотеки про отримання обов'язкового примірника усіх республіканських видань. З того часу не тільки архівні, а й читацькі фонди комплектуються газетами у повному обсязі.

Починаючи з 1955 р. Бібліотека почала передплачувати газети країн соціалістичного табору, а через 20 років їх нараховується вже близько 50 назв. Всього у Відділі зберігаються видання з понад 60 країн світу, у тому числі і газети, котрі видавала українська діаспора у Австрії, Австралії, Аргентині, Бразилії, Великобританії, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Франції та ін.

Найдавнішими виданнями відділу є «Примечаніи на Ведомости» 1732 р. (Санкт-Петербург) та «Dodatek do Gazeta Lwowska» за 1816 р. – одна з найстаріших польськомовних газет, котру в 30-х роках ХIХ ст. редагував українець М. Михалевич; газета «Харьковские известия» за 1818 р., котру видавала Рада Харківського університету під проводом професора університету А. Вербицького, викладачів П. Гулака-Артемовського, О. Куницького та ін. та газета «Одесский вестник» 1829 р., редагована викладачами місцевого ліцею, котра вважалась однією з найкращих газет Російської імперії за змістом і художнім оформленням.

Серед найдавніших видань Відділу слід відзначити і колекцію «Губернских ведомостей» (1838–1917 рр.), котрі мали велике значення для становлення преси як історичного джерела. «Відомості» були друкованим органом губернської влади і відображали офіційну точку зору на ті чи інші події. У неофіційній частині видання висвітлювалися різні боки громадського і культурного життя губерній, друкувалося багато історичних, етнографічних матеріалів, спогадів, оглядів літератури. Деякі статті, літературні твори друкувалися національними мовами.

Перша газета «народньою мовою» – «Зоря Галицька» вийшла у Галичині 15 травня 1848 р. «Газета заявила про себе як про політичний національний орган» і проіснувала до квітня 1857 р. У колекції Відділу – майже повний комплект цього видання.

У 2-й половині XIX ст. кількість газет та журналів значно збільшилася. З'явилися газети (у т. ч. й приватні), розраховані на широкі кола читачів: «Киевский телеграф» (1859 р.), «Киевлянин» (1864), «Николаевский вестник» (1865), «День» (Одеса, 1869), «Новороссийский телеграф» (Одеса, 1869), «Елисаветградский вестник» (1876), «Харьков» (1877), «Діло» (Львів, 1880), «Екатеринославский листок» (1882) та ін.

З появою в Україні політичних партій та рухів (наприкінці 19 ст.) виникла і партійна преса. Оскільки діяльність політичних партій у Російській імперії тривалий час була заборонена, партійна преса мала нелегальний характер. Першим соціал-демократичним друкованим органом була газета «Вперед», заснована 6 січня 1897 р. Починаючи з третього номера вона стала органом Київського Союзу боротьби за визволення робітничого класу. У серпні 1897 р. в Києві почала виходити «Рабочая газета». На І з'їзді РСДРП її було проголошено друкованим органом партії.

У період 1905–1907 pp. (зі скасуванням попередньої цензури періодичних видань) на короткий час склалися умови для видання опозиційних газет. Перша україномовна газета Наддніпрянщини «Хлібороб» побачила світ 12 листопада 1905 р. у м. Лубни на Полтавщині. До закриття видання встигло вийти лише п'ять номерів. Відповідальним редактором-видавцем газети був Микола Шемет, а фактично керував газетою його брат Володимир Шемет. Видання було дуже популярним, особливо серед селян. З кінця 1905 р. у Полтаві видавалася газета «Рідний край», у Могилеві-Подільському з 1906 р. – «Світова зірниця». Наприкінці 1905 р. (31 грудня) у Києві вийшов перший номер газети «Громадська думка», котра була заснована за участю В. Леонтовича, В. Симиренка, Є. Чикаленка, у виданні працювали С. Єфремов, Б. Грінченко, М. Левицький та ін. Проіснувала газета до серпня 1906 р. У вересні 1906 р. замість «Громадської думки» виходить газета «Рада», котра стала координаційним центром українського національно-визвольного руху Наддніпрянщини. У 1907–1909 pp. за участю М. Порша, В. Садовського, Я. Міхура, С. Петлюри виходив щотижневик «Слово». Та вже наприкінці 1906 р. (через репресії) кількість газет значно скоротилася. Деякі видання закривалися після виходу лише одного номера: «Народна справа» (Одеса, 1906), «Запоріжжя» (1906) та ін. Головним звинуваченням на адресу українських видань була пропаганда сепаратизму.

До 1917 р. на території сучасної України видавалося понад 1000 назв газет різного спрямування (за деякими даними їх було 1200). У Фонді зберігається четверта частина – понад 300 назв. З київської періодики наявні повні комплекти таких видань, як «Киевские губернские ведомости», «Киевлянин», «Киевская мысль», «Киевское слово», «Заря», «Громадська думка», «Рада» та ін. Особливу увагу заслуговує і колекція газет періоду Української революції 1917–1921 рр. (понад 1277 назв), зокрема видання Української Центральної Ради, Української Держави (Гетьманщини), Директорії, політичних партій та організацій різного спрямування, що існували у той час та військова преса, котрі є важливим джерелом вивчення історії революційно-визвольних змагань українського народу.

Досить великим є зібрання часописів за 1922-40 рр. ХХ ст. Є у Фонді й газети періоду Великої Вітчизняної війни у т. ч. й армійські, фронтові, партизанські, зберігаються тут і часописи, що виходили на окупованій території (1941–1945 рр.).

Найбільшу частину фонду складають газети Радянського періоду: видання Центральних  комітетів ЦК КПРС та ВЛКСМУ, республіканські видання,  газети обласних та районних Рад, газети профспілок, літературних об’єднань, багатотиражні газети підприємств, заводів та фабрик, видання вищих учбових закладів, колгоспні видання тощо.

Наприкінці 1989 р. в Україні з'являються так звані «неформальні» видання. Демократична преса України зростала на хвилі політичної боротьби під гаслом незалежності держави. Вже у 1990 р. практично вся Україна мала мережу незалежних видань. Виникають нові партії, товариства, об'єднання, і майже всі вони прагнуть видавати свою пресу, що проводила б саме їхні ідеї. У Фонді зберігається значна колекція часописів різних політичних партій, рухів, громадських об'єднань, релігійних конфесій, приватних осіб, а також газет котрі видавали болгарська, вірменська, грецька, єврейська, кримсько-татарська, німецька меншини в України.

За статистичними даними Книжкової палати України імені Івана Федорова станом на 2017 р. в Україні виходить 3221 періодичне видання, з них газет – 1506 видань. Відділ формування та використання газетних фондів НБУВ отримує майже всі київські газети та значну кількість видань з областей України (крім Криму й окупованих частин Донбасу).

Інформацію про Газетний фонд читачі отримують через карткові та друковані каталоги, електронні бази даних відділу Формування та використання газетних фондів та відділу Пресознавства. Кількісний та якісний склад газетних фондів періоду 1917–1960 розкритий також у серії наукових друкованих каталогів: «Каталог дореволюційних газет, що видавалися на Україні (1822–1916). Публікація фонду ЦНБ АН УРСР», «Газети Радянської України у фондах ЦНБ АН УРСР 1917– . – 1929», «Газети України 1917–1920 років у фондах НБУВ», «Газети України 1930–  . –1960 рр. у фондах  НБУВ» та у електронному каталозі «Газети України 1816–1975» ., представленому на сайті НБУВ. Фонд розкривається також завдяки тематичним виставкам у т. ч. і електронним та виставкам нових надходжень.

Контактна інформація

Корпус по вул. Володимирська 62, 2-й поверх, к. 207.
+38 (044) 288-1419
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)