Завершила роботу конференція «Глобалізація / європеїзація і розвиток національних слов’янських культур»

Поділитися: 

24 травня цього року з нагоди Дня слов’янської писемності і культури в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського відбулась міжнародна наукова конференція «Глобалізація / європеїзація і розвиток національних слов’янських культур».

У заході взяли участь історики, мовознавці, літературознавці, мистецтвознавці, етнологи наукових установ НАН України та провідних вищих навчальних закладів.

Пленарне засідання конференції відкрив голова Українського комітету славістів, радник Президії НАН України академік НАН України Олексій Онищенко. Аналізуючи сучасні трансформації слов’янського світу, він зазначив, що слов’янські країни і культури розвиваються нині під впливом трьох основних чинників – глобалізації, європеїзації та національного відродження. На думку акад. Онищенка, всі вони діють на слов’янські етноси і культури неоднозначно, висувають перед усіма галузями славістики (від палеославістики до найновіших напрямів, таких як комп’ютерна лінгвістика соціолінгвістика) нові проблеми і нові парадигми досліджень.

Доповідач підкреслив, що сучасна славістика має навчитися використовувати позитивні моменти глобалізації і вирішувати такі завдання, як:  адаптувати глобальне до національного; сприяти відновленню широких міжслов’янських економічних, культурних, туристичних і міжлюдських зв’язків; вивчати трансформації у слов’янському світі й виробляти і реалізовувати політики національного розвитку слов’янських держав; залучати до розвитку славістики політико-правовові й соціально-економічні науки, антропологію, етнологію, соціальну психологію, контактологію, регіонознавство, імагологію; розвивати інтегроване слов’янознавство та ін.

Директор Інституту української мови НАН України, член Українського комітету славістів, д-р філолог. наук Павло Гриценко присвятив свою доповідь питанням синтезу ідей міжнародного наукового колективу слов’янських діалектологів, узагальненню й розвитку осягнень національних лінгвістичних шкіл щодо просторової парадигми буття мов і створення лінгвістичних атласів. Павло Гриценко поінформував учасників конференції про те, що сьогодні в Україні існують національний «Атлас української мови», який охоплює інформацію з 2459 населених пунктів, а також майже 20 регіональних атласів української мови. Ці атласи дають можливість дослідникам інтерпретувати історію і структуру української мови на свідченнях діалектів.

Не менший інтерес для лінгвістів представляють і  атласи багатьох слов’янських мов, а також «Загальнослов’янський лінгвістичний атлас», на картах якого вперше у славістиці відтворено складну диференціацію слов’янських діалектів, їхні взаємозв’язки у межах слов’янського мовного простору як цілості. Доповідач підкреслив, що цим відчутно змінено дотеперішні знання про лінгвальний феномен Славії (включно із Західною Туреччиною, Північною Грецією, Албанією, Північно-східною Італією), архаїчне й інноваційне у сучасних слов’янських діалектах, інтенсивність і напрями міжслов’янської мовної взаємодії та неслов’янські впливи на слов’янський континуум.

Результати діяльності єдиного в Україні спеціалізованого наукового інституту з математичної, прикладної та комп’ютерної лінгвістики – Українського мовно-інформаційного фонду (УМІФ) – презентував його директор, заступник голови Українського комітету славістів академік НАН України Володимир Широков. Він детально розповів про фундаментальні лексикографічні проекти УМІФ: «Словники України on-line», «Тлумачний словник української мови у 20-ти томах», «Український національний лінгвістичний корпус», «Словник української мови за редакцією Б.Д. Грінченка», «Словарь русского словоизменения», «Віртуальна лексикографічна система "Turkic"» та ін.

Роль Кирило-Мефодіївського братства в контексті Українського ренесансу XIX ст. проаналізував у своїй доповіді завідувач відділу Інституту археології, д-р іст. наук, професор, чл.-кор. НАН України Олександр Моця. Він зазначив, що попри зміну ідеології цієї організації, основним її завдання завжди було об’єднання слов’янських народів для їх рівноправного співробітництва, а також відродження України, яку братчики вбачали на чолі всієї слов’янської спільноти, тобто – стрижнем нової геополітичної асоціації. І хоча реалізувати цю ідею членам Кирило-Мефодіївського братства не вдалося, однак з точки зору формальної логіки етногенез українців тоді досяг своєї вершини: українська ідея і українська самоназва дійшли від інтелектуальних верхів до народних низів, спровокувавши історичний та власний вибір автохтонів у становленні їх як етносу.

Завідувач відділу Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, канд. філолог. наук Лариса Вахніна підняла питання збереження ідентичності слов’янських культур у контексті організації етнічних фестивалів. Доповідач наголосила, що фольклорні фестивалі відображають сучасну етнокультурну ситуацію в Україні, для якої є характерними динамічні зміни. Саме тому, на думку дослідниці, потрібно активізувати збирацьку діяльність, вивчати тексти і мелодії аутентичних пісень, проводити етносоціологічні дослідження, вивчати європейський досвід проведення етнічних фестивалів тощо. На завершення свого виступу Лариса Вахніна наголисла, що розвиток руху етнофестивалів в Україні потребує державного фінансування і відповідної культурної політики.

На цьому пленарне засідання було завершено. Учасники конференції продовжили роботу на секціях: «Славістичне мовознавство», «літературознавча славістика», «Мистецтвознавство, фольклористика, етнологія та збереження слов’янських культурних традицій», «Історична славістика», «Історія славістики».

Знаковою подією цьогорічної конференції стали Книгознавчі читання, організовані  Інститутом книгознавства НБУВ на відзначення 400-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, найбільшої й найавторитетнішої української друкарні, яка плідно працювала на видавничій ниві понад 300 років.

Поділитися результатами власних досліджень видавничої й просвітницької діяльності найвідомішої української друкарні та її унікальних книжкових пам’яток виявили бажання науковці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, викладачі, аспіранти та бібліотекарі провідних вищих навчальних закладів та наукових установ НАН України.

Вітаючи учасників зібрання,  директор Інституту книгознавства НБУВ д-р іст. наук Галина Ковальчук, зокрема, зазначила, що попри солідну історіографію видавничої діяльності Києво-Печерської лаври (КПЛ), білі плями в її історії лишаються й досі. Тож книгознавчі читання з нагоди 400-літнього ювілею друкарні Києво-Печерської лаври покликані не лише продемонструвати результати сучасних наукових студій, а й актуалізувати малодосліджені аспекти діяльності цього потужного видавничого осередку на території українських земель у  XVII– XVIII ст. 

Свою доповідь Галина Ковальчук присвятила науковому доробку колишньої співробітниці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського Євгенії Рукавіциної, яка активно досліджувала видавничу діяльність КПЛ першої половини XIX ст.

Про вплив виданих Києво-Печерською лаврою творів українських ієрархів на культуру слов’янських народів у XVII–XVIII ст. йшлося у виступі ст. наук. співробітника Київського національного університету імені Тараса Шевченка, канд. іст. наук Світлани Кагамлик

Основні віхи книгознавчих студій незаперечного авторитета в царині стародруків – Ярослава Ісаєвича – окреслила доцент кафедри світової історії Українського католицького університету, канд. іст. наук Віра Фрис.

З-поміж багатьох виголошених змістовних доповідей особливе зацікавлення викликали ті, що репрезентували дослідження паперу стародруків Києво-Печерської друкарні (завідувач відділу стародруків і рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ, канд. іст. наук Наталія Бондар); особливостей лаврських оправ (ст. наук. співробітник Інституту рукопису, канд. іст. наук Олена Гальченко); співпраці друкарень Києво-Печерської лаври та Почаївського Успенського монастиря (ст. наук. співробітник Інституту книгознавства НБУВ, канд. філолог. наук Наталія Заболотна); нотних видань КПЛ (мол. наук. співробітник Інституту книгознавства НБУВ Ірина Савченко) та ін.

Виступи молодих дослідників-книгознавців – Станіслава Волощенка (Наукова бібліотека Львівського національного університету імені І.Франка) та Дмитра Лукіна (Наукова бібліотеки ім. М.  Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка) – спричинили справжню наукову дискусію, яка продовжувалась і під час огляду книжкової експозиції, розгорнутої у відділі стародруків та рідкісних видань до 400-річчя друкарні Києво-Печерської лаври.

Прес-служба НБУВ

Фото: Кирило Леванюк 

Фотоматеріали: