7 жовтня 2026 року в рамках Міжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інновації та розвиток на шляху до майбутнього» Інститут біографічних досліджень провів онлайн-засідання тематичної секції «Нові завдання і потенційні можливості української біографіки перед викликами буремного часу». З доповідями й повідомленнями виступили та взяли участь в обговоренні й творчій дискусії науковці, викладачі закладів вищої освіти, співробітники музеїв і бібліотек. Більшість учасників подали тези доповідей до збірника матеріалів конференції. На секції було заслухано 10 наукових доповідей.

У вступному слові директор Інституту біографічних досліджень НБУВ, член-кореспондент НАН України В. І. Попик зосередив увагу на визначальних проблемах, тенденціях розвитку вітчизняної біографіки, тому, що визначає її поступ в умовах боротьби українського народу проти російської агресії, на що треба звернути увагу кожному досліднику. У доповіді «Актуальні завдання і потенційні можливості сучасної української біографіки» В. І. Попик зазначив, що війна суттєво змінила читацькі запити, посиливши інтерес до досвіду протистояння української людини жорстким викликам долі, а біографіка стала важливим інструментом інтелектуальної, духовної та психологічної підтримки для подолання наслідків війни.

Доповідь директорки Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського, академіка НАПН України Л. Д. Березівської «Український освітянин Петро Холодний (1876–1930) у спогадах сучасників: еміграційний період» була присвячена 150-річчю від дня народження видатного державного діяча, науковця і художника Петра Холодного. На основі спогадів його соратників (С. Русової, С. Сірополка та ін.) нею висвітлено період еміграції, труднощі життя в екзилі та просвітницьку діяльність Петра Холодного, чия спадщина є вагомим внеском у розбудову української державності й освіти.

Провідна наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ Г. А. Александрова в доповіді на тему «Автобіографія як спосіб осмислення війни в збірці есеїв Олександра Михеда “Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”» розглянула автобіографію як спосіб осмислення війни крізь призму збірки есеїв Олександра Михеда, проаналізувавши взаємодію особистої, родинної та колективної пам’яті, що трансформує індивідуальний досвід автора у загальнонаціональне значення, а також виявила функції автобіографії як інструменту саморепрезентації, подолання травми та збереження зв’язку поколінь.

Завідувачка філією «Музей Сержа Лифаря» Музею історії міста Києва Н. В. Білоус у доповіді «Від сцени Паризької опери до амфітеатру Сорбонни: Серж Лифар – популяризатор танцювального мистецтва (за матеріалами фондів Музею історії міста Києва)» засвідчила, що митець виступав не тільки на сцені, а й за кафедрою університету, а його доповіді, присвячені аналізу власних балетів і світових художніх тенденцій, підтверджують його вагомий внесок у формування світового танцювального мистецтва.

О. М. Забіяка, очільниця громадської культурної організації «Відроджена Україна» та української суботньої школи імені Соломії Крушельницької в Мілані, оберігає українську ідентичність і культуру в Італії. Надихаючись славою неперевершеної Соломії Крушельницької, школа виховує нове покоління українців за кордоном у дусі патріотизму та любові до рідного слова, що й відобразилося в її доповіді «Славою твоєю покликані. Соломія Крушельницька – вагнерівська примадонна ХХ століття».

Директор Педагогічного музею України, головний науковий співробітник відділу педагогічного джерелознавства та біографістики Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського О. П. Міхно дослідив досвід українського педагога Івана Брозницького (1909–1991), розкриваючи через історію діаспори моделі збереження нашої ідентичності. Презентуючи тему «Особистісний та інституційний виміри збереження української ідентичності в діаспорі: австралійський досвід педагога Івана Брозницького (1909–1991)», довів, що його наукові праці й громадська діяльність слугують потужним інтелектуальним ресурсом для сучасного українського суспільства в умовах війни, міграції та повоєнного відновлення.

Старша наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ О. І. Шалак у доповіді «Комунікативне спрямування некролога та його значення в сучасній українській біографіці» розкрила значення некролога як історичного джерела для сучасної біографіки, зокрема збереження базових даних для реконструкції життєписів і увічненні пам’яті як про видатних діячів науки, культури, так і про звичайних людей, чиї долі важливі для історії.

Н. П. Марченко, старша наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ досліджує трансформацію життєвого досвіду письменниці Галини Малик у вітаїстичні текстові практики («Життєтворчість автора як архітектоніка дитячого всесвіту: трансформація життєвого досвіду Галини Малик у вітаїстичні текстові практики»). Її науковий підхід акцентує на тому, що стійка архітектоніка особистості митця перетворює особистісні кризи на життєствердну художню терапію, яка захищає світ дитини від викликів буремного часу.

Дослідниця української літературної спадщини та архівознавиця, яка присвячує свою наукову діяльність вивченню маловідомих сторінок вітчизняної історії через унікальні епістолярні джерела, молодша наукова співробітниця відділу рукописних фондів Центру рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Н. В. Вусатюк презентувала результати своєї роботи, зокрема, через виявлені епістолярні джерела розкрила сімейні долі, світоглядні переконання та побут еміграції 1930-х років, а також уточнила біографічні дані українських інтелектуалів у темі «Невідомі сторінки біографій Андрія і Володимира Стороженків (за листуванням з Освальдом Бургардтом)».

На завершення роботи секції старша наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії ІБД НБУВ О. В. Плющик коротко доповіла про результати опитування щодо теми «Персоналізація пам’яті про захисників України: соціальна перцепція візуальних біограм (на прикладі муралів і меморіальних дошок)», поділившись з присутніми загальними даними, власними враженнями та емоціями щодо роботи з анкетою та відповідями на її запитання.

Плідні дискусії під час обговорення доповідей окреслили ключові завдання для подальших досліджень. Учасники домовилися регулярно проводити спеціальні онлайн-семінари та творчі обговорення з метою об’єднання дослідників-біографістів з усієї  України задля спільної роботи. З  матеріалами, поданими до секції, можна ознайомитися в збірнику матеріалів міжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інновації та розвиток на шляху до майбутнього» (у 2 т. Київ, 2026. Т. 1.) за покликанням https://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/er-0005316.pdf

Оксана Плющик,

старша наукова співробітниця

Інституту біографічних досліджень НБУВ