17 вересня в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського відбулись книгознавчі читання, присвячені історичним бібліотекам та колекціям, що мають історико-культурну цінність, особливо в умовах війни. Вони організовані відділом бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства (ІК) НБУВ. Є певний символізм і в тому, що проходили читання в історичній будівлі Бібліотеки на вулиці Володимирській, звідки брала свій початок утворена в 1918 році  Національна бібліотека Української держави. Саме тут зосереджено найбільше унікальних фондів, які мають велику історичну й культурну цінність.

Участь у заході взяли працівники наукових та публічних бібліотек, вищих навчальних закладів, громадських організацій, які розробляють відповідну тематику, науковці й дослідники. Частина з них приєднувались до розмови у форматі онлайн. 

Відкриваючи книгознавчі читання, модератор заходу директор Інституту книгознавства, доктор історичних наук, професор Галина Іванівна Ковальчук повідомила присутнім про важливу подію, яка незабаром відбудеться в НБУВ – міжнародну  наукову конференцію «Бібліотека. Наука. Комунікація. Пріоритети сьогодення та перспективи». Вона запросила всіх взяти активну участь у цьому заході, який Бібліотека проводить щороку і який завжди дає потужний імпульс інноваційному розвитку української бібліотечної справи та інформаційної сфери назагал.

Г.І. Ковальчук та співробітники відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства презентували три випуски довідника «Історичні бібліотечні зібрання та колекції у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського», які нещодавно побачили світ.

У своїй доповіді «Дослідження історичних бібліотек у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського»  Г. І. Ковальчук простежила шлях дослідження багатьох історичних  документів з різних джерел та формування унікальних колекцій в НБУВ упродовж ХХ століття. Це достатньо складний процес, наголосила вона, адже на відміну від багатьох бібліотек того часу, які створювались, наприклад, навколо якихось приватних зібрань, від вузівської, інститутської бібліотеки тощо,  наша Бібліотека створювалась фактично на порожньому місці. Зовсім не було фонду, зовсім не було приміщення, а щодо працівників, то це була якась невеличка кількість бібліотекарів, з яких далеко  не всі професійні, котрі отримували у період формування Національної бібліотеки Української держави, тобто у  20-х роках, тисячі книг щоденно. Цілком очевидно, що в таких умовах зберегти цілісно всі колекції, які тоді надходили, було неможливо. Люди просто не встигали їх опрацьовувати. Окремі з надходжень збережені ще тоді, тому наявні й сьогодні. Але певна кількість колекцій була розпорошена, більш актуальні описувались і потрапляли в основні фонди, а решта відкладались або у фонди мобільні, або в резервні, накопичувались, у фондах концентрації. Сьогодні дуже легко засуджувати тих працівників, мовляв, як же не зберегли колекції, але треба усвідомлювати, що в тих  умовах це було просто нереально, наголосила Г. І. Ковальчук.

У 1992 році в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (тоді Центральній науковій бібліотеці) був створений спеціальний відділ бібліотечних зібрань та історичних колекцій саме для того, щоб опрацьовувати ці історичні зібрання. Тоді й  почалась уже планова робота по їх поверненню, що було, фактично, відновленням історичної справедливості. Доповідачка зазначила, що роботу цю розпочала тоді ще завідувачка відділу, а згодом директор Інституту рукопису Любов Андріївна Дубровіна з першими її виступами на конференціях ще наприкінці 80-х років. І після відповідних рішень почалась копітка робота: формування розпорошених колекцій, збирання їх, систематизація, опис  тощо. У 90-х роках над цією проблематикою працювали  й інші фахівці, тоді вже опрацьовувались теоретичні питання: що таке бібліотечне зібрання, що таке колекція, що таке фонд, чим вони відрізняються тощо.

Якраз у той час і була запропонована ідея створення довідника історичних колекцій нашої бібліотеки, акцентувала Г. І. Ковальчук, і розроблена його структура, зміст описової статті з необхідною її деталізацією. Фактично робота по створенню цього довідника почалась на початку 2000-х. І вона засвідчила,  що за наявності навіть збережених, але недосконалих довідок про ці матеріали (а довідки були ще й не до всього масиву) починати створення такого довідника треба було з глибокого дослідження, вивчення, аналізу цих колекцій, а тоді вже готувати описову статтю. Тобто робота по створенню цього довідника не була швидкою, але все ж вона тривала. Результат показав: історичних колекцій у нас настільки багато, що в одну книгу вони не можуть уміститись. Тож ми видали на цей час уже три довідники. Але це тільки початок, робота ще триватиме, є матеріали і у відділах НБУВ, і є бібліотеки, навіть уже досліджені, у яких з обмінно-резервних фондів є над чим працювати.

Ми раді, що в умовах воєнного часу змогли ці випуски видати, констатувала  доповідачка. Це дуже важливий фактичний матеріал для багатьох дослідників – істориків, бібліотекознавців, краєзнавців, освітян тощо.

Ґрунтовні й змістовні доповіді виголосили у ході предметної наукової розмови її учасники. Це, зокрема, завідувачка відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК НБУВ О. В. Заєць з темою «Бібліотеки релігійних навчальних закладів і монастирів та їх вплив на формування духовенства та парафіян у ХУІІ – початку ХХ століть»; молодша наукова співробітниця відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК О. М. Гуль –  «Бібліотеки навчальних закладів як відображення освітньої культурної традиції, що формує суспільство»; професор кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук А. І. Чуткий – «Київський комерційний інститут  в історії України та роль бібліотеки в історії   навчального закладу»;  старша наукова співробітниця відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК І. С. Шекера – «Сучасний стан історичної бібліотеки Київської духовної академії»; старша наукова співробітниця відділу стародруків та рідкісних видань ІК І. О. Ціборовська-Римарович – «Методичні засади підготовки довідників по історико-культурних фондах бібліотек»; старша наукова співробітниця відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК, кандидат історичних наук Т. Є. Мяскова – «Приватні бібліотеки: неповторність на загальному тлі епохи»; провідний бібліограф Інституту археології НАН України І. В. Чорновіл – «Особова бібліотека Федора Вовка: історія виявлення та окремі аспекти опрацювання»; наукова співробітниця відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК І. О. Гуржій – «Важливість нових джерел для написання історії України».

Більшість промовців висловлювали побажання, аби й безцінні історичні фонди, й видані Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського випуски довідника «Історичні бібліотечні зібрання та колекції у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» були оцифровані, й таким чином не тільки надійно збережені, але й придатні для дистанційної роботи з ними  багатьох дослідників .  

Підсумовуючи роботу книгознавчих читань, директор Інститут книгознавства Галина Іванівна Ковальчук підкреслила: «Вважаємо, що саме в умовах війни, яка зараз триває, одна з найважливіших наших функцій – зберегти  історичну пам’ять нашого народу, зберегти ці колекції фізично, через наукове опрацювання, через оцифрування, тобто зберегти інформацію про них, зберегти каталоги, створити електронні каталоги, які слугуватимуть майбутньому».