Щеглова Софія Олексіївна (18.09.1886, Пенза – 01.06.1965) – літературознавець, мистецтвознавець, археограф, палеограф, бібліограф; доктор філологічних наук без захисту дисертації (1941), професор (1941).

Закінчила Київську міністерську гімназію зі срібною медаллю, згодом – історико-філологічний факультет слов’яно-руського відділення Київських Вищих жіночих курсів (1910). Отримала диплом 1-го ступеню в Історично-філологічній комісії при Київському імп. університеті св. Володимира (1913) та була залишена при Університеті для підготовки до професорського звання. Учасниця Семінарію руської філології В.М. Перетца www.nbuv.gov.ua/node/5123 (з 1907). Магістерську дисертацію «Богогласник : історико-літературне дослідження» захистила у Київському університеті (12.06.1918). Підготувала докторську дисертацію «Різночинно-демократичний театр початку ХVІІІ ст. та його репертуар» (1941).

Працювала викладачем київських приватних жіночих гімназій – І. Конопацької (1905–1906), Л. Браткової (1911–1912) та М. Левандовської (1911–1915); асистентом кафедри руської літератури (з 1911) та викладачем палеографії (1911–1915) Київських Вечірніх Вищих жіночих курсів А. В. Жекуліної; викладачем Петроградської громадської жіночої гімназії для біженок та Вищих педагогічних курсів Товариства експериментальної педагогіки (1915–1917); викладачем (з серпня 1917), доцентом (з 1.05.1918), професором (з 1.01.1919) кафедр слов’янської філології та російської словесності Самарського університету (1918–1922), одночасно – науковим співробітником відділом рукописних історичних книг та ученим секретарем Самарського губернського музею та викладачем палеографії археологічних курсів (1919–1922); науковим співробітником Комісії по складанню «Тлумачної бібліографії давньоруської літератури» Відділення російської мови та словесності Російської Академії наук (з 1.04.1922); помічником бібліотекаря (з 1.06.1922), бібліотекарем (з 1.06.1924), науковим співробітником (з 13.11.1925) рукописного відділу Бібліотеки Академії наук СРСР (Ленінград, 1.06.1922–29.01.1934); одночасно – викладачем історії літератури факультету суспільних наук Ленінградського державного університету (9.11.1922–9.03.1923); викладачем палеографії Вищих курсів бібліотекознавства при Державній публічні бібліотеці (Ленінград, жовтень 1923–травень 1927); науковим співробітником (з 1922) та позаштатним дійсним членом секції літератур Середньовіччя та епохи Відродження (з 12.04.1926) Науково-дослідного інституту порівняльної історії літератур та мов Заходу і Сходу при Ленінградському університеті; науковим співробітником з театрознавства та викладачем Вищих державних курсів мистецтвознавства Державного інституту історії мистецтв (Ленінград, 15.01.1924–1928); бібліографом-методистом (з 16.06.1934) та викладачем курсів підвищення кваліфікації бібліотекарів Республіканської наукової бібліотеки (Фрунзе, 1934–1936); співробітником бібліографічного відділу наукової бібліотеки Саратовського державного університету (1936–1939); викладачем середньої школи № 9 імені О.С. Пушкіна (Саратов, 1937–1939); доцентом (з 1939), професором (з 1940) Саратовського педагогічного інституту та Саратовського державного університету (1939–1951).

Член-кореспондент Імператорського Товариства любителів давнього письменства (з 1914). Дійсний член Російського бібліологічного товариства (з 1915), Товариства давньої писемності та мистецтв (з 1923), Товариства експериментальної педагогіки. Член Історичного товариства Нестора-Літописця при Київському університеті, Неофілологічного товариства, Історико-філологічного товариства при Самарському університеті, Археологічної комісії Історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук (з 1921), Комісії Товариства дослідників української історії, письменства та мови в Ленінграді (1927) Комісію давнього українського письменства при Історично-філологічному Відділі ВУАН (з 1928). Одна з засновниць Товариства археології, історії та етнографії при Самарському державному університеті (1922).

Нагороджена преміями Відділення російської мови та словесності імп. Санкт-Петербурзької Академії наук – Л.М. Майкова за працю «Вирши праздничные и обличительные на ариан конца ХVІ – начала ХVІІ вв.» (1913) та митрополита Макарія за працю «Богогласник : историко-литературное исследование» (26.09.1919).

Крім української та російської, добре знала французьку, німецьку, польську, болгарську, сербську, чеську мови.

У складі неофіційного наукового товариства – Семінарію руської філології, заснованого професором В.М. Перетцем у Києві, здійснила ряд пошукових археографічних експедицій до архівосховищ Полтави, Катеринослава (1910), Житомира (1911), Москви (1911), Петербурга (1915), Ніжина (1914), Петрограду (1915). Брала участь в укладанні описів окремих рукописів та стародруків Волинської православної семінарії, фондів Товариства дослідників Волині в Житомирі, Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька.

У 1910 році під час наукової експедиції до Катеринославського обласного музею ім. О.М. Поля вивчала склад та зміст рукописного збірника кінця XVII – початку XVIІI ст., до складу якого увійшли уривки з Четьїх Міней, Пролога, Печерського Патерика, Учительного Євангелія. Аналізуючи збірник, С.О. Щеглова відзначила, що мова, якою написана пам’ятка наближається до розмовної та книжної української мови XVII ст. У тому ж році у Полтавському єпархіальному давньосховищі С.О. Щеглова дослідила твори Захарія Піючевського, викладача риторики Переяславського колегіуму.

Ґрунтовною науковою працею С.О. Щеглової вважається «Описание рукописей Киевского художественно-промышленного и научного музея имени государя императора Николая Александровича», котру вона виконала у 1909 році на прохання директора Київського музею старожитностей і мистецтв М.Ф. Біляшівського. Деякі рукописи зі збірки Музею, описані вченою нині зберігаються в Інституті рукопису НБУВ.

У дослідженні «Вирши праздничные и обличительные на ариан конца ХVІ – начала ХVІІ вв.», що вийшло друком у 1913 році, С.О. Щеглова доводить, що ці вірші, віднайдені нею в одному з Київських давньосховищ, старші за вірші «Острозької біблії» та «Хронології Андрія Римши» є зразками полемічної літератури ХVI–XVII ст., котрі у формі захисту православ'я боронили національну незалежність українського народу (Адрианова-Перетц В. П. С. А. Щеглова (Некролог) // Труды Отдела древнерусской литературы. – М., Л.: Наука. Изд-во АН СССР, 1965. – Т. XXI. – С. 394–396).

У 1921–1922 рр. у Самарі під керівництвом В.М. Перетца Софія Олексіївна укладала описи рукописів та стародруків архівних фондів місцевого університету та Губерніального музею.

З 1927 року працювала у складі, заснованої за пропозицією академіка В.М. Перетца, Комісії давнього українського письменства при Історично-філологічному Відділі ВУАН, завданням якої було розшукувати, видавати та вивчати пам’ятки українського давнього письменства. Членами Комісії були колишні члени Семінарію руської філології – науковці з Києва, Ленінграду та Москви. 

У 1932 році, характеризуючи роботи своєї талановитої учениці, академік В.М Перетц писав: «В исследовании об украинских Пчелах она первая обратила внимание на их состав, на отношение к древним сборникам этого рода и опубликовала свежие материалы. В статье об Острожской библии – собраны сведения о ее редакторе – Герасиме Даниловиче Смотрицком. Ее исследование о виршах праздничных и обличительных на ариан, относящихся к концу ХVІ или к самому началу ХVII в., независимо от внесения в научный оборот ценнейшего материала, – представляет прекрасно сделанный анализ новооткрытых памятников украинского стихотворства со стороны церковно-исторической, языковой и формально литературной. Обширная магистерская диссертация, заслуженно награжденная Российской Академией наук Макариевской премией – посвящена изучению известного сборника памятников украинского стихотворства ХVIII в. – «Богогласнику» 1740 г. Дана обрисовка культурной среды, в которой появился этот сборник, изучены все его издания, изучены источники и степень зависимости от них авторов стихотворений, выяснены авторы, часто скривавшие свое имя в акростихах, обосновано влияние вирша «Богогласника» на народную украинскую и белорусскую песню. По ширине захвата и детальности исследования этот труд С.А. Щегловой – является единственным, значительно превосходя все работы ее немногочисленных предшественников, не исключая и пишущего эти строки. Работа о виршах исторических – именно о гетьмане Мазепе – принадлежит к числу лучших работ в этом роде. Тоже можна сказать и работе С.А. о Памбе Беринде – печерском «архититографе» и стихотворце. Стихотворческой деятельности Симеона Полоцкого касается С.А. в своих работах, вносящих в научный оборот новые материалы и мысли».

За бажання досліджувати пам'ятки давньої української літератури та писати правдиву історію її розвитку, Софія Олексіївна Щеглова, як і її вчитель – академік Володимир Миколайович Перетц, зазнала переслідувань та репресій. Працюючи на посаді головного бібліотекаря Бібліотеки Академії наук СРСР у Ленінграді 26 листопада 1933 року вона була заарештована за так званою «Справою славістів», піддана тортурам та засуджена на три роки заслання до столиці Киргизької АРСР. Після звільнення їй було заборонено працювати над текстологічним вивченням пам’яток давньоруської писемності і друку в архівосховищах та займати наукові посади у наукових установах Києва і Ленінграду. Влада дозволила їй переїхати до Саратова, де у засланні в 1935 році з підірваним переслідуваннями від влади здоров’ям пішов з життя Володимир Миколайович Перетц.

З 1951 року Софія Олексіївна мешкала у місті Києві. 28 листопада 1956 року Військовим трибуналом Ленінградського військового округу вона була реабілітована. У Києві, на Лук’янівському цвинтарі, знайшла Софія Олексіївна свій останній спочинок.

Особовий архівний фонд С.О. Щеглової зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (ф. 141, 80 од. зб.). Фонд містить у своєму складі біографічні документи; наукові праці, доповіді, матеріали до лекцій; листування та добірку світлин з архіву вченої. Свій архів Софія Олексіївна передала  до фондів Інституту рукопису наприкінці життя у 1957–1964 рр. Окремі наукові праці вченої відклалися у фонді Української Академії наук (ф. Х).

Документи, які експонуються на даній виставці, відображають складний життєвий та творчий шлях вченої. Крім автографів Софії Олексіївни, на виставці представлено рецензії і характеристика наукових праць С.О. Щеглової, написані власноруч академіком В.М. Перетцем, лист від її близької подруги – В.П. Адріанової-Перетц зі згадкою про смерть В.М. Перетца.

Серед світлин виставки – фото учасників Семінарію В.М Перетца, колективні фото студентів та викладачів Саратовського державного університету, а також фото бібліотекарів Фрунзенської республіканської бібліотеки.

Праці С.О. Щеглової:

1. Возможна ли хронологическая схема истории древнерусской литературы // Пособие к лекциям по введению в изучение древнерусской литературы. 1907, С. 94–101
2. «Пчела» по рукописям киевских библиотек. Опыт изучения и тексты. – СПб., 1910. – 184 с.
3. Сборник Захарии Пиючевского конца ХVІІІ – начала ХІХ века (Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Полтаву и Екатеринослав). 1910, С. 11–27
4. Переводы житий из Скарги // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Полтаву и Екатеринослав. 1910
5.  Острожская библия Волынского древлехранилища // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир. 1911
6. К вопросу о сочинениях Максима Грека // Русский филологический вестник, 1911, кн. 3-4
7. Колядник по рукописям московских библиотек // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Москву. 1911
8. Четыре слова Максима Грека и его Лексикон // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Петербург. 1912
9. Вирши праздничные и обличительные на ариан конца ХVІ – начала ХVІІ вв. // Памятники древней письменности и искусства. 1913 г., т. 32, 121 с.
10. «Стоглавец» патриарха Геннадия // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Нежин. 1914
11. Слово благодарственно на победу 1541 года // Известия 2-го отделения Академии наук. 1915, кн. 2
12. Вирши о Мазепе // Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Петроград. 1915
13. Описание рукописей Киевского художественно-промышленного и научного музея имени государя императора Николая Александровича // Известия отделения русского языка и словесности АН – Петрогр., 1916 г., т. 21, № 1–2, с. 143–191; № 2, с. 13–64
14. Богогласник : историко-литературное исследовани // Университетские известия, 1917, №№ 1–2; 1918, № 5–6, № 9–10 . Окр.: К.: 1918. – ІХ, 347 с.
15. Житие царевича Димитрия в обработке св. Димитрия Ростовского // Ученые записки Самарского университета, 1919 г., т. 2, с. 85–97
16. Русская пастораль ХVII века («Беседы пастушеские» Симеона Полоцкого) // Старинный театр в России ХVII–ХVIIІ вв.: сб.ст. – Петроград, 1923, С. 65–92
17. Отроковский В.М. Тарасий Земка – южно-русский деятель ХVII века [рецензія] // Україна, 1924
18. Титов Ф.И. Киево-печерска типография [рецензія] // Україна. 1925
19. Один з київських літераторів ХVІІ ст. [П. Беринда] //Записки Українського наукового товариства в Києві. 1926 р., т. 20, С. 85–109
20. Воронцовский крепостной театр // Язык и литература. 1926. Том 1, вып. 1–2
21. Вірша про Мазепу, складена після його «зради» // Записки Українського наукового товариства в Києві 1927 р., т. 21, С. 82–111
22. Новый список драмы «Юдифь» // Ювілейний збірник на пошану М. С. Грушевського, Частина історічно-літературна. Київ, 1928, С. 735–744
23. Щеглова С. Актеры и зрители светского театра XVII – начала XVIII вв. // Старинный спектакль в России : сб. ст. Ленинград, 1928, С. 209–264
24. Щеглова С. А. Декламация Симеона Полоцкого. // Известия отделения русского языка и словесности Академии наук : Сб. статей в честь А. И. Соболевского. Т. CI, № 3. Ленинград, 1928, С. 5–9
25. Давні українські вірші про пияцтво // Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови, 1929 р., т. 2, С. 75–86;
26. Неизвестная драма Петровской эпохи о царице и львице // Труды Комис. по древнерус. лит-ре, т. I. Л., АН СССР, 1932, С. 153—229
27. К истории драмы XVIII века о графе Фарсоне // Сб. статей к 40-летию деятельности А. С. Орлова. Ред. В. Н. Перетц. Л., АН СССР, 1934, С. 127–134
28. Драма Петровской эпохи об Индрике и Меленде // Уч. зап. Саратовского гос. пед. ин-та, вып. VIII. Труды Ф-та яз. и лит-ры, 1946, С. 39–61.
29. Неизвестная драма о смерти Петра I // Труды ОДРЛ, т. VI. Ред. В. П. Адрианова-Перетц и И. П. Еремин. М.–Л., АН СССР, 1948, С. 376–404
30. Разночинно-демократический театр начала ХVIII века и его репертуар // Труды Отдела древнерусской литературы. 1956. Т. ХII, С. 263–283

Література:

Міщук С.М. Софія Олексіївна Щеглова (1886–1965) – дослідник рукописно-книжної спадщини Катеринославського обласного музею імені О.М. Поля та Київського промислово-мистецького музею // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2009. – № 13. – С. 321–326

Виставку підготувала:

к.і.н., с.н.с. відділу фондів рукописної спадщини

Інституту рукопису НБУВ                                   Л.В. Гарбар