До ювілею відділу зарубіжної україніки

Поділитися: 

Цьогорічний вересень ознаменований 25-річчям створення відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Сьогодні відділ зарубіжної україніки є одним з провідних центрів інформування громадськості про суспільно-політичне, наукове, культурне, релігійне й мистецьке життя української діаспори,  роль українства у всебічному розвитку провідних країн світу.

Аби гідно виконувати свою основну місію відділ зарубіжної україніки з перших років діяльності ретельно працює над формуванням свого бібліотечного фонду. Нині фонд відділу зарубіжної україніки налічує понад 34,5 тис. документів (16,5 тис. – книжкові видання, 18 тис. – періодика). Це видання з історії, філософії, релігієзнавства, мовознавства, економіки, художньої літератури, природничих і технічних наук. Більшість видань, представлених у фонді, датовано 40–90-ми роками ХХ ст., дореволюційні видання та видання 20–30-х років ХХ ст. становлять приблизно 10 % фонду [1].

Основним джерелом надходження видань української діаспори  до фонду відділу зарубіжної україніки є подарунки і книгообмін. За чверть віку відділ налагодив і плідно співпрацював з такими авторитетними науковими українознавчими центрами зарубіжжя, як Українська вільна академія наук у США, Канадський інститут українських студій Альбертського університету, Українські наукові інститути Гарвардського і Торонтського університетів, Наукове товариство імені Т. Шевченка, Українські вільні університети у Празі, Мюнхені та ін.

Багато видань надходить і від вітчизняних наукових та громадських інституцій, що займаються дослідженням діаспори: Центр українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка в Україні, Наукове Товариство ім. Т. Шевченка в Україні, Бібліотека ім. О. Ольжича, Інститут дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія», Центральний державний архів зарубіжної україніки, Музей української діаспори м. Києва; Канадсько-українські бібліотечні центри в багатьох містах України тощо. У планах – посилення зв’язків з освітньо-культурними та науковими осередками української діаспори в Молдові.

Формуванню унікальної колекції видань про Україну й українців за кордоном значною мірою сприяють подарунки приватних осіб, зокрема: Анатолія Житкевича (Канада), Емми Андієвської (Німеччина), Марсели Доменової та Марії Няхай (Словаччина), Сергія Шумила (Україна), Дмитра Розовика (Україна), Олесі Розовик (Україна) та багатьох інших.

Окрім створення репрезентативної колекції видань зарубіжної україніки та налагодження наукової і культурної комунікації з зарубіжними науковими установами, бібліотеками, видавництвами відділ зарубіжної україніки активно працює також у напрямі бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів з різних країн світу (Росії, США, Канади, Польщі, Білорусі, Великої Британії, Німеччини, Естонії, Литви, Угорщини). Для оперативного задоволення їх інформаційних потреб (у т.ч. онлайн) співробітниками відділу сформовано і представлено на порталі НБУВ електронну базу даних «Україномовна зарубіжна книга у фондах відділу зарубіжної україніки», створено імідж-каталоги відділу зарубіжної україніки. Робота з наповнення цих ресурсів продовжується.

Ще один важливий напрям наукової діяльності відділу зарубіжної україніки – наукове бібліографування видань зарубіжної україніки, зокрема укладання науково-допоміжного покажчика «Українська канадіана: до 125-річчя першого поселення українців у Канаді», науково-допоміжного метабібліографічного покажчика «Бібліографічні джерела зарубіжної україніки», формування рубрики «Українознавство» у тематичному інтернет-навігаторі НБУВ [1].

За 25 років науковці відділу зарубіжної україніки зробили чималу роботу зі збереження й популяризації видань української діаспори, поширення знання про різні аспекти життя українців за кордоном, про роль діаспори у становленні української державності, утвердженні позитивного іміджу нашої держави в світі.

Вітаючи відділ зарубіжної україніки із ювілеєм бажаємо його працівникам упевненості в прийдешньому дні, натхнення в реалізації своєї місії, надійних партнерів і однодумців, цікавих наукових знахідок!

 

Передісторія відділу зарубіжної україніки

З самого початку існування Всенародної бібліотеки України (нині – НБУВ) підрозділу «Україніка» надавалося величезне значення. У вересні 1918 року першим директором ВБУ Степаном Постернаком було визначено засади формування фонду цього відділу. Згодом перший завідувач «Україніки» Петро Стебницький розробив концепцію відділу, відповідно до якої він мав стати науковою лабораторією українознавства й центром бібліографії україніки [2].

З 1922 року відділ розпочав активну діяльність щодо вироблення методології виділення україніки, формування і каталогізації фонду, налагодження ділових і наукових зв’язків з найбільшими бібліотеками й спорідненими установами.

Однак політичні репресії 1933–1934 років, жертвами яких стали провідні вчені – прихильники концепції «україніки», засудження дореволюційного і зарубіжного науково-технічного і економічного досвіду, заміна поняття «національний» на поняття «державний» призвели до того, що відділ україніки перестає функціонувати як окремий підрозділ. Його фонди розподіляються до загальних фондів, консультативно-бібліографічного відділу, спецфонду (заснований у 1931 році як таємний відділ, до якого надходила вилучена «ідеологічно шкідлива література») [3].

На основі спецфонду, що складався з екстеріорики та видань репресованих авторів і за часів СРСР був доступним незначному колу спеціалістів, було створено відділ зарубіжної україніки.

 

Прес-служба НБУВ

Для підготовки матеріалу використано:

1.  Антонюк Т. Д. Відділ зарубіжної україніки національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: пріоритети діяльності та перспективи розвитку [рукопис].

2. Дубровіна Л. А. Історія національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–1941 / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. – Київ : НБУВ, 1998. – 337 с.

3. Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991–2011): історія, здобутки, завдання / Оксана Супронюк // Бібліотечний вісник. – 2012. – № 2. – С. 43–51.

Фотоматеріали: