Цього року виповнилось 190 років від дня народження відомого українського поета, письменника, перекладача, публіциста, громадського діяча Олександра Яковича Кониського.  Він належав до числа тих талановитих представників української гуманітарної інтелігенції другої половини XIX cт., які мали особливі здібності та інтелект, водночас були політично переслідувані за публічне поширення власних поглядів.

О. Я. Кониський народився 18 серпня 1836 року на хуторі (нині село) Переходівка у Ніжинському повіті Чернігівської губернії в родині збіднілих дворян. Його предки були вихідцями з Галичини, які переїхали до Надднідпрянської України 1613 р., коли Ієронім Кониський з сином Касьяном оселився у Ніжині, а потім у Ніжинському повіті. Славетним представником їх роду був Георгій Кониський, білоруський архиєпископ (1717–1795) і талановитий письменник. У 1841–1842 рр., через пожежу родового маєтку, О. Кониський у дошкільному віці разом з батьками переїздить на батьківщину матері – в місто Кобижчу Козелецького повіту Чернігівської губернії. Після смерті батька у 1844 році, він у віці 9-ти років почав здобувати освіту, вступивши до підготовчого класу повітової школи, а за рік перейшов до 1-го класу.

Згодом О. Кониського відали до «Сирітського дому» у Чернігові, де йому вдалось стати першим учнем. Під час навчання ним було написано віршовану оду українською мовою. За написання віршів українською мовою наприкінці 1848 р. його було виключено з цього навчального закладу. У 1849 р. він продовжив здобувати освіту в Ніжинському повітовому училищі, яке закінчив 30 серпня 1852 р. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському юридичному ліцеї і відбуття військової служби, з 1854 працював на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Після Аграрної реформи 1861 р., з метою кращого розуміння селянами, що вийшли з кріпосної залежності, її сутності та особливості, він перекладав українською «Положення про селян». Здавши екстерном іспити на кандидата права, працюючи адвокатом, юридично захищав інтереси колишніх кріпаків.

З початку 60-х років XIX ст. О. Я. Кониський займався активною публіцистичною діяльністю. Його замітки, кореспонденції, вісті, листи, вірші, статті під псевдонімами Переходовець, О. Верниволя, О. Хуторянин та іншими з’являлись на сторінках першого українського часопису «Основа» в «Черниговском листке», часописі «Слово», яке видавалось галицькими москвофілами та у народовських виданнях «Вечерниці», «Мета», «Галичанин». Саме О. Кониський став першим з діячів Наддніпрянщини, які мали продемократичні погляди, хто почав співробітництво з галицькою пресою, попри переслідування російською цензурою. 9 січня 1863 р. він був заарештований за участь в діяльності Полтавської української громади і в позасудовому порядку висланий до Вологди, потім – до Тотьми (нині місто Вологодської області). 1865 р. О. Кониський отримав дозвіл на виїзд за кордон для лікування органів дихання, після чого спочатку відправився до Галичини, де познайомився з відомими суспільними діячами: В. Качалою, І. Лаврівським, С. Литвиновичем, Я. Головацьким та ін. О. Кониський вирішив перенести власну публіцистичну діяльність до Східної Галичини, у зв’язку з чинністю в Наддніпрянській Україні Валуєвського циркуляра 1863 р.

З 1866 р. О. Кониський жив у Катеринославі (нині Дніпро), перебуваючи під поліцейським наглядом, займався адвокатською та літературною працею. Від 1872 р., після зняття нагляду поліції, переселився до Києва, часто виїжджаючи в Галичину. Cаме у Львові 1885 року О. Кониським було написано найважливіший поетичний твір – урочисту пісню «Молитва за Україну», яка відома під назвою «Боже великий єдиний, нам Україну храни», покладену на музику великим українським композитором М. В. Лисенком. Первісна назва поезії – «Молитва руських дітей». Під час проживання в «Українському П’ємонті» О. Кониський став одним з ініціаторів заснування Літературного товариства імені Шевченка 1873 р. у Львові (далі ЛТШ). У 70–80-х роках XIX ст. почав збирати листи Тараса Шевченка, переклав його прозові оповідання та щоденник Великого кобзаря з російської на українську. Для «Історичної бібліотеки» у Львові О. Кониський перекладав твори М. Костомарова та інших учених, знайомлячи галицьких читачів із досягненням української науки. 1890 р. він висунув ідею перетворення ЛТШ на Наукове товариство, що стало б основою української Академії Наук, як наслідок – з’явилось Наукове товариство імені Т. Шевченка у Львові (далі НТШ). Тоді ж ним було запропоновано розпочати видання «Записок» НТШ. Як наслідок, 1892 р. ініціатива О. Кониського себе повністю виправдала, оскільки почали видаватися «Записки Наукового Товариства ім. Шевченка» у Львові.

Яскравим прикладом спроб О. Кониського знайти компроміси, порозуміння між українськими поступовцями, радикалами, наддніпрянцями і галичанами стала його плідна праця у справі відновлення галицького журналу «Правда» та перетворення його на загальноукраїнський літературний та суспільно-політичний орган. Для цього О. Кониський домовився з О. Барвінським щодо започаткування видання літературно-політичного часопису, а до М. Драгоманова звернувся з проханням написати програмну статтю як «політичну програму України-Руси в її етнографічних межах», залучивши до редакції І. Франка, М. Павлика, Є. Олесницького. У Львові О. Кониським було написано найбільш фундаментальну книгу: «Тарас Шевченко-Грушівський : хроніка його життя : [у 2 т.], 1898–1901. (Збірник філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка ; т. 1)». Перший том був опублікований у 1898 році у Львові і є авторським виданням, другий – вийшов у світ по смерті автора (Львів, 1901). Критичне осмислення витоків біографії Т. Шевченка, з притаманною популярною, белетризованою формою викладу матеріалу викликали інтерес у  сучасників Кониського, майбутніх поколінь українців та  цікавлять читачів і нині. Окрім зазначеної праці, авторству О. Кониського належать оповідання: «Панська воля», «Пропащі люди», «Сирота», «Антін Косинка» та ін., повісті: «Cемен Жук і його родичі (1875)», «Юрій Горовенко (1885)», Боротьба (1890), «Грішники (1895)», «Молодий вік Максима Одиниця (1890)».

Діяльність О. Кониського, основу якої складала письменницька творчість, була інтегральною частиною та мала, на той час, суттєве значення, особливо для Галичини, оскільки він дуже прагнув пошуку порозуміння між українцями та поляками. Свідченням схильності О. Кониського до компромісів між сусідніми народами є те, що він став ініціатором українсько-польської угоди, що увійшла в історію як політика «нової ери» 1890–1894 рр.

У фонді Відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства (далі ВЗУ ІК НБУВ) зберігаються книги авторства О. Кониського: «Грішники : роман-хроніка / О. Я. Кониський. Вінніпег, Манітоба: Українська видавнича спілка, 1917. 291 с. », «Вибір з поем Олександра Кониського. (З портретом). Львів, 1901», його стаття «Ясні днї в життю Тараса Шевченка», опублікована у «Вістнику Союзу Визволення України. III. рік.Ч.1–2. Відень, 6 сїчня 1916. Ч.61–62. 840 с. та ін.

Основа сюжету роману О. Кониського «Грішники» полягає у тому, що Артему Пригарі, лікарю за освітою, від якого пішла до пана дружина після 18-ти років благополучного та щасливого подружнього життя, на його думку, а потім з'ясувалось, що вона неодноразово «стрибала в гречку», тобто зраджувала своєму чоловіку з паничем. Натомість, А. Пригарі, як і іншим мешканцям села Варварівки, збільшили вартість аренди на землю через неврожайний рік, що значно погіршило матеріальне становище та змусило його шукати надійне й стабільне джерело доходу. Під час пошуку кращої долі в Києві, він познайомився з видатною українською поетесою Лесею Українкою, зустрів свою доньку Тосю, від якої дізнався про смерть колишньої дружини.

Книга «Вибір з поем Олександра Кониського. Львів, 1901» являє собою збірку віршів, де розповідається про страждання українського народу, який хоч і живе на своїй землі, але позбавлений власної держави:  «Думка» (3-ри вірші), «Доля», «Весна й зима», «До моря», «Вітер», «Моя доля», «Пророк», «До старої моєї неньки», «Браттям на Вкраїну», «До себе», «До родини», «Споминки» та ін. У ній особливе місце належить віршу «На смерть Якова Кухаренка», в якому висловлюється велика жалоба через смерть людини, яка була водночас класиком української кубанської літератури, другом видатного українського поета Т. Г. Шевченка та, водночас, генерал-майором Російської імператорської армії, наказним отаманом Чорноморського козацького війська. У вірші Я. Г. Кухаренко, який загинув у полоні 1862 року, характеризується зовсім не, як зрадник України, а як справжній патріот своєї малої Батьківщини, після смерті якого, на думку автора, чорноморських козаків українського походження можуть реально виселити з Кубані.

Стаття О. Кониського  “Ясні днї в життю Тараса Шевченка” (у «Вістнику Союза визволення України. III. рік. Ч. 1–2. Відень, 6 січня 1916. Ч. 61–62. 840 с.) висвітлює тяжке життя великого українського поета, художника, філософа Т. Г. Шевченка, якому лише дев’ять років (протягом 22 квітня 1838 р. до 5 квітня 1847 р.) вдалось пожити повноцінним життям, маючи право та можливість писати та малювати. Автор пише про маловідомі факти з життя Великого Кобзаря – арешт Т. Г. Шевченка орієнтовно на два тижні вже після демобілізації з військової служби 1857 року. У статті автор наводить спогади відомого українського маляра і педагога І. Сошенка про те, як радісно та емоційно святкував Т. Шевченко своє визволення з кріпацтва 22 квітня 1838 року, а також уривок з щоденника від 1 липня 1857 року, в якому розкривається враження молодого Тараса Григоровича щодо початку роботи у художній майстерні К. Брюллова.

У фонді ВЗУ ІК НБУВ зберігаються книги, перекладені на українську мову О. Кониським. Серед них особливе місце належить праці  «Артист» Т. Г. Шевченка, яка була написана 1956 р. російською (cаме Кониський першим переклав повість). Його переклад було опубліковано у львівському журналі  «Зоря» 1894 р. Попри те, що сам переклад є неповним, О. Кониському вдалось зберегти у ньому шевченковий стиль, відтворивши у читачів уяву про стражденне життя кріпосної людини через негативні реалії тодішнього панського гноблення.    

Окрім зазначених праць,  у фонді ВЗУ зберігаються книги, які переклав Олександр Якович, зокрема: Великий. (Новеля Е. Оржеківни (переклад з російської відомої новели видатної польської письменниці Елизи Ожешко (Оржешківни), який О. Кониський (присвятив Євгенїї Барвінській). Фонд відділу також містить журнали зі статтями про Кониського різних авторів. У 1900 році Олександр Кониський опублікував свій переклад цієї новели вдруге, але вже під розширеною та художньою назвою "Радощі і скорботи великого скрипника"; Костомаров М. Дві руські народності / М. Костомаров ; пер. О. Кониський ; передм. Д. Дорошенко. Лейпциг: Українська накладня, [1923]. 111 c. (Загальна бібліотека).

Помер О. Я. Кониський 12 грудня 1900 року в Києві. Похований на столичному Байковому кладовищі. Від кінця 1920-х років його твори в Радянському Союзі були заборонені, а радянське літературознавство навісило на нього ярлик «націоналіста». Відносна «реабілітація» О. Кониського відбулась у 80-х роках XX ст., а в Києві 1990 р. перевидали його монографію «Тарас Шевченко-Грушівський». В українських містах: Києві, Дніпрі, Львові, Дрогобичі, Черкасах та Чернігові існують вулиці, названі на честь О. Кониського.

Отже, на нашу думку, Олександр Якович Кониський належить до Пантеону інтелектуальної еліти української нації. Його літературна, публіцистична, перекладацька, шевченкознавча діяльність була сенсом життя та суттєво поповнила скарбницю української культури. Олександр Кониський по праву належить до числа найталановитіших вітчизняних представників української гуманітарної інтелігенції другої половини XIX cт.

Cписок використаної літератури до виставки про О. Я. Кониського

1. Антонович М. Олександер Кониський. С. 181–194 // 125 років київської української академічної традиції, 1861–1986 = 125 years of the Kievan Ukrainian academic tradition, 1861–1986 : збірник / Укр. Вільна Акад. Наук у США; ред. М. Антонович. Нью-Йорк: [б. в.], 1993. 642 c. : іл. Шифр 11742 укр

Біографічні відомості та аналіз творчості О. Кониського від відомих українців-гуманітаріїв: Д. Марковича, В. Самійленка, С.  Єфремова, М. Драгоманова, М. Грушевського, І.Франка, Ф. Колесси  та ін.

2. Великий. (Новеля Е. Оржешківни) / пер. О. Я. Кониський. [Б. м.], [Б. р.]. 27 с . Шифр 3188 укр

Переклад з російської відомої новели видатної польської письменниці Елізи Ожешко (Оржешківни), який О. Кониський (присвятив Євгенїї Барвінській). У 1900 році Олександр Кониський опублікував свій переклад цієї новели вдруге, але вже під розширеною та художньою назвою "Радощі і скорботи великого скрипника".

3. Вибір з поем Олександра Кониського : з портретом / [О. Кониський ; авт. передм. др. М. Пачовский]. Львів: З друкарнї Наукового Товариства імені Шевченка, 1901. 35 с. Шифр УНД № 1051 (конв. 1)

 Збірка віршів, авторства Кониського, сюжетна основа яких ­- тяжка доля українського народу, який не має власної  держави:  Думка (3-ри вірші), Доля, Весна й зима, До моря, Вітер, Моя доля, Пророк (Миколі Костомарову), До старої моєї неньки, Браттям на Вкраїну, До себе, До родини, Споминки та інші. У праці особливе місце займає вірш «На смерть Якова Кухаренка», в сюжеті якого велика жалоба через смерть класика української кубанської літератури, друга  Т. Г. Шевченка та, водночас, генерал-майора Російської імператорської армії, наказного отаманом Чорноморського козацького війська.

4.  Гаєвська Л. О. Кониський Олександр Якович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Т. 14: Кол–Кос, 2014. С. 281. Шифр 970 п/ф

5. Животко А. Історія української преси : навч. посіб. для студ. ф-тів журналістики вищ. закл. освіти / А. Животко; упоряд. М. Тимошик. Київ: Наша культура і наука, 1999. 360 с. (Літературні пам'ятки України). Шифр 2697 укр

6. Животко А. Нарис історії української преси : курс лекцій / А. Животко; Укр. техн.-госп. ін-т позаочного навчання в Подєбрадах. Подєбради: [б. в.], 1937. 111 c. Шифр 2542 укр

Описано зустріч О. Кониського з О. Барвінським навесні 1888 р. у Тернополі та початок його публіцистичної діяльності  м. Львові того ж року (С. 39).

7. Кониський О. Я. Грішники: роман-хроніка. Вінніпег: Українська видавнича спілка, 1917. 291 с. Шифр 11284 укр

8. Кониський О. Знахідка. С. 50–52 // Гей життя ти наше: Збірка текстів для дев’ятої кляси. Field-Testing Edition. Alberta Education, 1986. Шифр 3125 укр

Оповідання для 9-го класу з двома ілюстраціями до нього: Двоє хлопців–школярів на фоні церкви та хлопець гріє руки біля домашньої печі (Ілюстратор: Гаррі Савадж).

9. Кониський О. Одного бажаю. С. 111–112 // Народний декламатор. 2-й наклад. Берлін: Українська накладня, [б. р.]. 274 с. Шифр 3523 укр

Вірш О. Кониського

10. Кониський О. Тюрма за волю. С. 51 // Вперед Україно!: народний декламатор / вст. сл. та укл. О. Олелько. Paris; Lyon: S. C. I. P, [б. р.]. 188 с. (Б-ка самоосвіти / Українська національна єдність у Франції). – Авт. поет. тв.: Т. Шевченко, П. Куліш, С. Рудольський, О. Кониський, І. Франко, Б. Грінченко, Л. Українка, Б. Лепкий, Г. Чупринка, О. Олесь, М. Зеров, Є. Маланюк, Ю. Липа, О. Теліга, О. Ольжич та ін.  Шифр 6409 укр

Міститься вірш О. Кониського

11. Кониський Олександр Якович – український громадський діяч, письменник і педагог. С. 48–49 // Провідники духовності в Україні : довідник / редкол.: акад. НАН України І. Ф. Курас (голова) та ін.; обкл. і тит. худож. Ю. О. Коваленко. Київ: Вища школа, 2003. 782 с. Шифр 63 пф 

Містяться короткі відомості про О. Кониського та узагальнений аналіз його творчості.

12. Кониський О. С. 327 // Українська Загальна Енцикльопедія: Книга Знання. В 3-х т. – Т. 2: З–Р / Під гол. ред. І. Раковського.; [В. Дорошенко, М. Рудницький, В. Сімович].  Львів; Станіслав; Коломия: Рідна школа, [1930– 1933]. 694  (1312) с. стб.: іл., табл., карт. Шифр 4735 укр

13. Кониський О. Я не боюсь тюрми і ката. С. 377 // Антологія української лірики. Ч. 1 – до 1919 року. під ред. О. Зілинського. Збірник. Торонто : Мозаїка, 1978. 439 с.  Шифр 4316 укр

     У збірнику міститься поезія О. Кониського.

14. Кониський О. Ясні дні в життю Тараса Шевченка. С. 176–179 // Вістник Союза визволення України. 1916.  840 с. Шифр 6402 укр (6454 укр)

Описується гірка доля великого українського поета, художника, мислителя Т. Г. Шевченка, який народився та виріс кріпаком, а ставши вільною людиною, переслідувався владою Російської імперії та  був змушений десять  років проходити військову службу із забороною писати та малювати; зазначається, що лише дев’ять років (протягом 22 квітня 1838 р. до 5 квітня 1847 р.) вдалось Тарасу Григоровичу пожити повноцінним життям. У статті автор подає спогади І. Сошенка про те, як сильно радів майбутній Великий кобзар одразу ж після звільнення з кріпацтва, а також уривок з його щоденника від 1 липня 1857 року, в якому розкривається враження Шевченка щодо початку роботи у художній майстерні К. Брюллова.

15. Костомаров М. Дві руські народності / пер. О. Кониський; передм. Д. Дорошенко. Лейпциг: Українська накладня, [1923]. 111 c. (Загальна бібліотека). Шифр 3328 укр

16. Лотоцький О. О. Я. Кониський. С. 175–180 // Лотоцький О.  Сторінки минулого / О. Лотоцький; Український Науковий Інститут. Т. VI. Серія мемуарів. Кн. 2. Ч. 1. Варшава, 1932. 288 c. Шифр 11994 укр

Стаття, присвячена О. Кониському (Детальна характеристика його життєвого шляху, діяльності та творчого доробку).

17. Нижанковский. Люблю дивитись / слова Кониський; уклад. форт. Д. Січинський. New York: Вид. H. E. Smolen, [Б. р.]. 7 с.  конв. 8. Шифр УНД (н) № 866 (конв. 1-20.8)

18. Огоновський О., Драгоманов М., Кониський О., Петров Н., Н. Дашкевич. С. 28–29. Гнатишак, Микола Леонтійович. Історія української літератури / др. М. Гнатишак.  Прага : Вид-во Юрія Тищенка, 1941. Шифр 1472 укр Міститься короткий аналіз історично-літературних спроб (концепції) О. Кониського.

19. Олександр Кониський – визначна постать в українському національному русі Наддніпрянщини другої половини XIX століття. С. 130–141 // С. І. Світленко. Світ модерної України кінця XVIII – початку ХХ століття: збірник наук. пр. – Дніпропетровськ. : Герда, 2007. 460 с. Шифр 385 п/ф

Детальна інформація про життєвий шлях, громадську та публіцистичну діяльність О. Я. Кониського з використанням бібліографічних посилань. У збірнику вміщено вибрані наукові статті автора з історії, історіософії, історіографії та джерелознавства, а також археографічні публікації з українського минулого кінця XVIII – початку ХХ ст.. В центрі уваги історія суспільних ідей та постаті непересічних громадських діячів, історіографічна традиція та важливі джерельні комплекси.

20. Олександер Кониський. Не призивайте всує Бога; Сиротина; В ясну ніч; Моє бажання. С. 225–227 // Струни : антологія української поезії від найдавніших до нинішніх часів / влаштував Б. Лепкий. Берлін: Українське слово: Українська народна бібліотека, 1922. Ч. 1. Від "Слова о полку Ігоревім" до Івана Франка. – 1922.  239 с.  Шифр 9201 укр

Міститься короткі біографічні відомості про  О. Кониського та його вищезазначена поезія.

21. Шевченко Т. Артист: повість / пер. О. Кониський. Київ; Ляйпціґ: Українська накладня, [1919]. 192 c. Шифр УНД № 1116 

Неповний переклад з російської  твору Т. Г. Шевченка, написаного  1856 р., зі збереженням Шевченкового літературного стилю.

22. Koshelivets I. Konysky Oleksander. P. 601–602 // Encyclopedia of Ukraine. Vol. 2.  G-K. Ukraine A Concise Encyclopedia of Ukraine. Volume II / Edited by Volodymyr Kubijovyc, Ukrainian National Association, Shevchenko Scientific Society . – Toronto : Toronto University Press, 1969–1971. Шифр 1224 укр

Матеріали до виставки підготували:

Провідний бібліотекар  ВЗУ ІК НБУВ   В. Л. Гальчинський

М. н . с. ВЗУ ІК НБУВ                        В. Д. Антонова