Марк Захарович Шагал (Marc Chagall) (1887 – 1985)

Марк Шагал
До 125-річчя від дня народження

Марк Шагал (фр. Marc Chagall) (7 липня 1887 – 28 березня 1985) - білоруський і французький художник-сюрреаліст і графік, родом з Вітебська, Білорусь.

Марк Шагал. Фото 1941 року

Марк Шагал. Фото 1941 року

Портрет Марка Шагала роботи  Йєгуди (Юди) Пена, 1914 (?)

 

Біографія

Арт-центр Марка Шагала. Вітебськ, Білорусь

Бюст Марка Шагала  в Кельце (Польща )

Марк Захарович Шагал (Мойше Шагал, або Мовшa Хацкелевич Шагалов) народився 24 червня (6 липня) 1887 року в єврейскій родині в містечку Ліозно поблизу Вітебська або за іншими даними в самому Вітебську, в межі єврейської осілості Російської імперії. Батько майбутнього художника, Хацкл-Мордхе (Хацкель-Мордух) та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозна, й значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій з дитячих років був прикажчиком на складі оселедеців», - писав сам художник в офіційних документах.
Красу дерев'яного Вітебська тих часів великий живописець Рєпін порівнював з Києвом і Нижнім Новгородом. З 1900 по 1905 роки Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою - Беллою Розенфельд. Белла походила з родини заможних вітебських ювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплома - Федір Достоєвський).
У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга (його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, яку очолював Н. К. Реріх. У 1909 -1911 роках Шагал продовжував заняття у Л. С. Бакста в приватній художній школі Е. Н. Званцевої. Вчення у Бакста «не пішло»: Лев Самойлович висловився, що «... талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. У Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Вінавер придбав у Шагала дві картини і дав йому невелику стипендію для навчання в Парижі. Шагал потім все життя називав Вінавера своїм другим батьком.
У 1911 на отриману стипендію Шагал їде в Париж з метою продовження навчання. У французькій столиці він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу - знаменитому дванадцятикутному «Вулику». Познайомився з усіма - Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої і неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В 1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.
В 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Він розраховував на три місяці, але залишився на 10 років: війна, революція ... 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою. Вона, дочка багатого ювеліра, чотири роки чекала «... якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її" так "або" ні ".» У них виросла дочка Іда, згодом біограф і дослідник творчості Шагала.
У вересні 1915 Шагал їде до Петербургу (на той час перейменований в Петроград), поступає на службу у Військово-промисловий комітет. У 1916 Шагал збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, в 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після революції художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії.
В 1920 Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 художник працює викладачем у підмосковній єврейської трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників в Малаховці. І весь час малює. У 1922 році разом з родиною їде спочатку до Литви (у Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Восени 1923 на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.
В 1937 Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запрошує художника переселитися з контрольованої нацистами Франції в США, влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає в Нью-Йорк. У 1944 помирає дружина художника, Белла.
Роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, розпочався, коли Шагалу було 58 років, Вірджинії - трохи за 30. У них народився син Девід Макнілл. В 1947 Шагал повернувся у Францію. В 1952 він одружується з «Ваві» - Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї, як про померлу. Шагал так і не намалював жодного портрета Валентини, яка померла в 1997 році.
В 1973 художник приїжджає в СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву, Ленінград, проводить виставку у Третяковській галереї, дарує Третяковці і Музею образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.
1997 - перша виставка художника в Білорусі.
Шагал помер 28 березня 1985 році у прованському місті Сен-Поль-де-Ванс. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.
Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиш.

Література

  • Шагал Марк (Моше) Захарович // Краткая еврейская энциклопедия. – Т. 1. – Иерусалим, 2001. – К. 11 – 18;
  • Chagall, Marc // Encyclopaedia Judaica. – Jerusalem: Encyclopaedia Judaica Jerusalem, [1972]. – Vol. 5. – Col. 318-324;
  • שאגאל מארק\\ Leksikon fun der nayer yiddisher literatur: biographical dictionary of modern Yiddish literature. – New-York, 1981. – B. 8. – S. 519;
  • Апчинская, Н.В. Марк Шагал: Графика. – М.: Сов. художник, 1990. – 224 с.: ил.
  • Бейзер, Михаэль. Евреи Ленинграда (1917 – 1939): Национальная жизнь и советизация. – М.: Мосты культуры, 1999. – 448 с.;
  • Герман, Михаил, Форестье, Сильвия. Марк Шагал: Ранний период. – СПб: Аврора; Бурнемут: Паркстоун, 1996. – 190 с.: ил. ( Великие мастера живописи).
  • Документы по истории и культуре евреев в архивах Беларуси: Путеводитель. – М.: РГГУ, ЕТСА, ИВО, 2003. – 607 с.;
  • Еврейский художник на рубеже веков: статья М.Л. Маймона «Кто виноват?» / Публикация Григория Казовского // Вестник еврейского университета в Москве. – 1993. – № 2. – С. 126.; 
  • Казовский,  Гиллель (Григорий). Художники Культур-Лиги. – М.: Мосты культуры, 2003. – 344 с.;
  • Казовский,  Г. Художники Витебска: Иегуда Пэн и его ученики. – М.: Имидж, [1994]. – 77 с.: ил. (Шедевры еврейского искусства);
  • Кельнер, В.Е. Очерки по истории русско-еврейского книжного дела во второй половине XIX  – начале XX в. – СПб: Российская национальная. – 2003. – С. 227.;
  • Книга о русском еврействе: 1917 – 1967 / Под ред. Я.Г. Фрумкина, Г.Я. Аронсона, А.А. Гольденвейзера. – Иерусалим: Гешарим, М.: Мосты культуры, 2002. – С. 277, 286.;
  • Культур-Ліга: художній авангард 1910–1920-х років: Альбом-каталог. –  К.: Дух і Літера, 2007. – 216 с.: іл.;
  • Либина, Мэри. Элементы еврейской национальной традиции в творчестве Шагала // Єврейська історія та культура в Україні: Матеріали конференції. Київ, 21-22 серпня 1995. – К.: Інститут юдаїки, 1996. – С.185 – 191;
  • Литература о евреях на русском языке, 1890 – 1947: Книги, брошюры, оттиски статей, органы периодической печати: Библиографический указатель /Сост. В.Е. Кельнер, Д.А. Эльяшевич. – СПб.: Гуманит, 1995. –
  • 670 с.;
  • Подлипский А. Витебские адреса Марка Шагала / Витебский краеведческий фонд им. А.Сапунова. – Витебск: Витебская областная типография, 2000. – 56 с.: ил.;
  • Подлипский А. Марк Шагал: Основные даты жизни и творчества / Витебский краеведческий фонд им. А.Сапунова. – Витебск: Витебская областная типография, 2000. – 64 с.: ил.;
  • Рутберг, Н.И., Пидевич, И.Н. Евреи и еврейский вопрос в литературе советского периода: Хронологически-тематический указатель литературы, изданной за 1917 – 1991 гг. на русском языке /Отв. ред. И.А. Беседин. – М.: Грант, 2000. – 596 с.;
  • Чайковская, Вера. К истории русского искусства: еврейская нота, – М.: Три квадрата, 2011. – 154 с.; 84 л. цв. ил.;
  • Шагал и другие: Иудаика в изобразительном искусстве конца XIX – XX вв. – Харьков: Галерея Авек, 2007. – 87 ил.;
  • Хаггард, Вирджиния. Моя жизнь с Шагалом: Семь лет изобилия. – М.: Текст, 2007. – 223 [1] с.: ил.;
  • Шагал. Возвращение мастера: Альбом-каталог: По материалам выставки в Москве к 100-летию ср дня рождения художника / сост. М.А. Бессонова. М.: Сов. художник, 1989. – 32 [1] с.: ил.;
  • Шагал М. Моя жизнь / Пер. А. Мавлевич. – СПб: Азбука, 2000. – 416 с.: ил. + вклейка (64 с.);
  • Шагал / Текст Роза, Стефанио, де. – М.: Белый город, 1998. – 62 [1] с.: ил. (Мастера живописи);
  • Шагал, Белла. Горящие огни / Пер. с франц. Н.Мавлевич. – М.: Текст, 2006. – 351 [1] с.: ил.;
  • Targat F, le. Chagall /Aus dem Franz. ubertr. von R.Buchheim u.a. – Recklingheusen, Bogera, 1986. – 128 s.;
  • ספיוואק, אליהו. יידיש: ליטערארישע כרעסטאמאטיע. – טייל 2.- קיעוו: מלוכע פארלאג,1921. -158ז.
  • כאליאסטרע:ערשטער אלמאנאך.- ווארשא: כאליאסטרע,1922.- 72 ז.

  • האפשטיין, דוד. טרויער\צייכ. מארק שאגאל. - קיעוו: קולטור-ליגע, ,1922.- 23 [3] ז.

 

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62 3-й поверх, к.307; 4-й поверх,
к. 403.
+38 (044) 288-1418
irnbuv@gmail.com
9:15 до 17:30 (понеділок - субота)
Відділ фонду юдаїки:
9:15 до 18:00 (понеділок - п’ятниця)