Будинок Національного банку України, чи не найгарніший з будинків старого Києва, споруджений завдяки зусиллям Георгія Омеляновича Афанасьєва (1848–1925) – історика і педагога, активного громадського діяча, міністра закордонних справ в уряді Української Держави.

Георгій Омелянович народився у дворянській родині військового 28 лютого 1848 року. Його батько, учасник Кавказької війни, прищепив майбутньому досліднику з малих літ любов до історії та географії. У 1865 році, після закінчення гімназії, він вступив на історіко-філологічний факультет Новоросійського університету. За активну участь у студентському русі й ліберальні погляди отримав від влади статус "неблагонадійного", довгий час був позбавлений права займатися науковою діяльністю.

Вважався одним з кращих педагогів міста Одеси та упродовж декількох років викладав у навчальних закладах : Маріїнській міській жіночій гімназії, жіночій гімназії К.М. Гауеншильд, гімназії Г. Піллер, Комерційному та Реальному училищах. Був членом просвітницьких товариств – Одеського слов'янського товариства, Товариства взаємного кредиту (1879). У 1877–1878 роках очолював політичний відділ одеської газети "Правда", де опублікував понад 200 статтей.

У 1885 році у Київському університеті св. Володимира захистив магістерську дисертацію "Основні моменти міністерської діяльності Тюрго" та був призначений на посаду приват-доцента Новоросійського університету. Доктором загальної історії став після захисту дисертації у петербурзькому університеті.

Афанасьєв Георгій Омелянович зробив значний внесок у вітчизняну та закордонну науку. Головним предметом його досліджень була Франція. Особливу увагу вчений приділив хлібній торгівлі, одному з найважливіших аспектів світової економіки, дослідивши торгівельні зв’язки Чорноморського регіону з найбільшим портом Західного Середземномор’я – Марселем.

Дослідивши архіви Парижу, він описав діяльність так званого Товариства голодовки у праці «Умови хлібної торгівлі у Франції наприкінці ХVIIIстоліття”, яка була опублікована французькою та російською мовами у 1892 році. Представляючи рукопис Г.О. Афанасьєва на засіданні Французької академії наук видатний французький історик Левассер заявив: «Ця праця, виконана іноземцем робить велику честь її авторові і буде, безперечно, корисна усім тим, хто працюватиме над економічною історією ХVIII століття».

Де б він не працював, в Одесі, Києві, закордоном, талановитий вчений та оратор, Георгій Омелянович завжди поєднував наукову діяльність з громадською, читання публічних лекцій з науковими.

Двадцять років Георгій Омелянович наполегливо прагнув до професури в Новоросійському університеті, проте постійно піддавався цькуванню з боку попечителя Одеського навчального округу. Завдяки науковим інтересам, які зробили його відомим у світі знавцем економічної історії, Г.О. Афанасьєв був запрошений на посаду управителя Київської філії Державного банку російської імперії (1896).

Дбаючи про тихе затишне і комфортне приміщення для установи, Г.О. Афанасьєв ініціював спорудження нової будівлі для банку, і вже 13 лютого 1902 року було закладено перший камінь у фундамент за проектом архітектора Вербицького й інженера Кобелєва. Фасад та інтер’єри будинку прикрасили орнаменти та скульптури Еліо Саля.

В роки революційних і воєнних потрясінь 1905, 1914, 1917 років, вирішуючи серйозні економічні проблеми суспільного життя, одночасно з управлінням банком не полишав Г.О. Афанасьєв наукову, громадську і педагогічну діяльність. За пропозицією видавництва Брокгауза і Ефрона видав книгу про Ірландію (1907) та «Історичні та економічні статті» (1908). Відкрив у Києві комерційне училище та гімназію. Займався благодійницькою діяльністю.

Коли у 1918 році було проголошено Українську державу, гетьман Павло Скоропадський запросив його зайняти в уряді посаду державного контролера. В листопаді 1918 року Георгія Омеляновича призначили на посаду міністра закордонних справ уряду. Після падіння влади гетьмана та вимушеної еміграції до Сербії, до останніх днів життя працював вчений професором історичного факультету Бєлградського університету.

***

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігається невеликий за обсягом архів вченого (ф. 64, 140 од. зб.). Крім того, у складі інших фондів ІР НБУВ містяться документи Г.О. Афанасьєва (ф. І, № 6650; ф. ІІІ, № 8032, 11182, 14285–14287, 14389–14294, 15295, 47488–47512, 61631, 66851).

До складу особового фонду № 64 увійшли наукові праці історика: «Тюрго и Кондорсе в их переписке (1887); «Заметки по истории торговли, истории Марии Стюарт (б.д.); виписки та матеріали щодо історії міністерства Тюрго та з історії Франції (1868, 1873); нотатки та начерки до дисертації, курси лекцій з історії давнього Єгипту та політичної економії тощо.

У фонді зберігається листування між членами родини Г.О. Афанасьєва, а також із відомими істориками та громадськими діячами, зокрема В.І. Лучицьким, В.С. Іконниковим, В.І. Щербиною та ін.

В експозиції даної виставки представлено матеріали про службову діяльність О.Є. Афанасьєва – батька вченого (свідоцтво, пояснювальна записка,грамота про присвоєння військового звання, портрет, 1828-1862).

Наукова діяльність Георгія Омеляновича представлена начерками до праць.

Цікавими для краєзнавців будуть – підшивка вирізок статей Г.О. Афанасьєва з одеської газети «Правда», а також щоденник з життя одеської гімназії, написаний його рукою.

Завершують експозицію виставки портрети Георгія Омеляновича з дарчими написами, адресованими дружині.

Виставку підготувала:

с.н.с. відділу фондів рукописної спадщини

ІР НБУВ                                                                Л.В.Гарбар