ГЛУЗМАН Семен Фішелевич  (1946–2026) – лікар-психіатр, громадський діяч, правозахисник, один з моральних авторитетів України.

Народився у м. Києві 10 вересня 1946 року у родині лікарів. Закінчив Київський медичний інститут (1970). Працював лікарем у медичних закладах Житомира, Коростеня, Києва.

У 1971 здійснив заочну експертизу в справі генерала Петра Григоренка – дисидента, якого радянська влада покарала як захисника прав кримських татар. Семен Глузман всупереч офіційному висновку довів незаконність застосованих проти нього методів психіатричного лікування і визнав його психічно здоровим, а також відмовився від запропонованої посади лікаря в Дніпропетровській спеціалізованій психіатричній лікарні, оскільки знав, що там утримуються політичні в’язні для примусового лікування.

11 травня 1972 року заарештований органами КДБ за звинуваченням в антирадянській діяльності, а у вересні того ж року засуджений до 7 років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Останні чотири місяці ув’язнення у пермських політичних таборах провів на самоті в штрафному ізоляторі за участь у протестах в’язнів, голодуваннях та демонстраціях. До Сибіру на заслання, у травні 1979 року, прибув у селище Нижня Тавда Тюменської області у поганому стані здоров’я, де 12 травня його відвідала Олена Георгієвна Боннер, чоловік якої – академік Андрій Дмитрович Сахаров постійно піклувався про звільнення незаконно позбавлених волі правозахисників-членів гельсінських спілок.

18 лютого 1975 року Андрій Сахаров та німецький письменник Генріх Белль звернулися на захист радянських дисидентів до Леоніда Брежнєва листом, текст якого пізніше було надруковано у 35-му виписку правозахисного журналу «Хроники текущих событий»: «Мы обращаемся к вам с просьбой способствовать освобождению Владимира БУКОВСКОГО и Семена ГЛУЗМАНА. Эти люди не совершили никаких преступлений. Для многих людей в СССР, в ФРГ и в других странах их имена стали символом мужества, честности и стойкости <…> Особенно мы надеемся, что вы найдете возможным досрочно освободить всех женщин-заключенных политического лагеря Мордовии».

Після заслання повернувся до Києва і працював на виробництві (з 1982); згодом – лікарем (з 1985). Став директором Українсько-Американського бюро захисту прав людини (1990).

Після падіння радянського режиму заснував Асоціацію психіатрів України (відповідальний секретар з 1991) та Центр реабілітації та вивчення жертв воєн і тоталітарних режимів з поліклінікою при ньому (1995).

Член ради Українського інформаційного центру в Голландії, Американського товариства психіатрів (1979), Королівського коледжу психіатрів Великої Британії (1980), Канадської псиxіатричної асоціації (1981), Товариства психіатрів і неврологів Німеччини (1990).

У 1977 році психіатричному шпиталю у м. Сен-Дені (Франція) присвоєне його ім’я.

Автор низки праць з питань психіатричної етики, прав людини, а також збірки поезій “Псалмы и скорби” (1994).

Наукові праці: “Пособие по психиатрии для инакомыслящих” (1975); “Згода в психіатрії: Виступ на Всесвітньому конгресі з біоетики” (1992).

***

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігається архів Семена Фішелевича Глузмана (ф. 355, 407 од. зб.), який містить документи за 1972–1984 рр.

За сприяння Олена Георгіївни Боннер Семен Фішелевич передав цей архів на зберігання до Міжнародного фонду «Женевська ініціатива в психіатрії», де він знаходився до 1997 року.

У поверненні архіву, документи якого становлять історичну та культурну цінність для нашої держави, брав активну участь заступник голови Служби безпеки України, генерал Володимир Пристайко, до якого за сприянням у збереженні документів архіву звернувся Семен Фішелевич.

У справі фонду № 355 зберігається лист від Голови Служби безпеки України В. Радченко від 26 листопада 1997 року до директора Центральної наукової бібліотеки імені В.І. Вернадського (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського) О.С. Онищенка з проханням прийняти на зберігання документи архіву.

29 листопада 1997 року о 16 годині в приміщенні НБУВ цей архів був переданий особисто директором міжнародного центру «Женевська ініціатива в психіатрії» Робертом ван Ворреном та Послом Голландії в України в присутності представників преси і наукової громадськості до фондів відділу рукописів (нині – Інститут рукопису НБУВ).

Серед документів правозахисника його творчі документи (есеї, поезія); біографічна довідка Ізраїльської громадської ради з питань радянського єврейства [1979–1982].

Великий масив фонду складає листування Семена Фішелевича з його побратимами та колегами по правозахисній діяльності, надіслані ними з радянських в’язниць і таборів, зон поселення, зібрані та збережені ним.

Серед адресатів діяча – Олена Боннер (дружина академіка Андрія Сахарова); кореспондентів: Зіновій Антонюк, Олена Боннер та Андрій Сахаров, Микола Горбаль, Йосиф Зісельс, Іван Кандиба, Юлій Кім, Матік Калью, Валерій Марченко, Зорян Попадюк, Євген Сверстюк, Леоніда Світлична, Іван Світличний, Василь Стус, Габріель Суперфін та ін. У фонді зберігаються також листи Семена Глузмана до батьків з неволі.

До експозиції даної виставки увійшли світлини Валерія Марченка, Миколи Горбаля, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Матіка Калью, Габріеля Суперфіна, Олени Антонів, Зіновія Красівського та Олени Боннер.

Даною виставкою колектив Інституту рукопису приносить щиру данину пам’яті та скорботи рідним, побратимам, друзям та колегам Семена Фішелевича, котрий пішов у Засвіти 16 лютого 2026 року.

Виставку підготувала:

с.н.с.

Інституту рукопису НБУВ                                         Л.В. Гарбар