Мистецький український рух в Європі (1945– 1948) на тлі епохи. Видавничі практики, тексти і контексти. До 80-річчя створення

Бібліотека імені Вернадського, сховище історичної пам’яті людства, відзначає 80-річчя постання унікальної письменницької організації – Мистецького українського руху (МУР), що виник у повоєнній Європі в таборах для переміщених осіб. МУР став феноменом української духовної культури, а його спадок — одним із підґрунть формування модерної української ідентичності.

Повоєнна Європа 1945–1948 років була епохою масових переміщень. Мільйони людей – остарбайтери, колишні в’язні концтаборів, вояки, біженці – опинилися в таборах Німеччини, Австрії, Італії, Великої Британії. Лише в західних окупаційних зонах Європи діяло близько 80 таборів, де мешкали десятки тисяч українців. У цій атмосфері втрати й невизначеності потреба в культурі, книзі та слові стала надзвичайно гострою. Саме тоді виникла «культурна Україна в Європі», яка підтримала й утвердила національний дух у найтяжчих обставинах.

МУР, заснований у Баварії, об’єднав провідних письменників і мислителів еміграції – Юрія Шевельова (Шереха), Віктора Петрова (Домонтовича), Леоніда Полтаву, Івана Багряного, Ігоря Костецького (Ю. Корибута), Юрія Косача, Уласа Самчука та інших. Сама організація формально виникла в Фюрті, передмісті Нюрнберга, 25 вересня 1945 року (тоді декларацію МУРу підписали 20 осіб). МУР відтворював не тільки скорочену назву письменницької організації, а в підтексті мав значення муру (стіни, брами, укріплення). Видавничою маркою МУРу була "Золота Брама". Члени організації ставили собі за мету модернізувати українську літературу, вивести її на рівень світового літературного процесу та протиставити високу естетику і творчу свободу радянському соцреалізму.

Серед унікальних видань, які зберігаються у відділі зарубіжної україніки (ВЗУ) Інституту книгознавства НБУВ, варто вирізнити:

•  «МУР: Література. Мистецтво. Критика», альманах, ч.1 (1946)– перша програмна збірка об’єднання, що стала майданчиком для творчих дискусій і представила літературні пошуки провідних митців еміграції.
• Іван Багряний «Тигролови» (1947) – гостросюжетний роман про боротьбу українця проти радянської репресивної машини, символ віри в незламність нації, епічна сага українського вигнання.
• Микола Бажанський «Мозаїка – квадрів в’язничних» (1946)– автобіографічні свідчення політичного в’язня, важливе джерело з історії репресій та українського опору.
• Василь Барка «Апостоли» (1946) – збірка лірично-метафізичної поезії, пройнятої духовними мотивами й осмисленням трагічного досвіду доби, програмний текст письменника в МУРі. Поєднує християнську символіку й модерністські експерименти автора.
• Юрій Бойко «Євген Коновалець і Осередньо-Східні землі» (1947) – історико-публіцистичне видання  про діяльність Коновальця, важливе джерело з історії українського визвольного руху.
• «Буря у мур’і» (1947)– збірка сатири й пародій, що відображає внутрішнє життя та дискусії МУРівського середовища.
• Докія Гуменна «Діти чумацького шляху», кн. 1 (1948)– початок великої епопеї про долю українців ХХ століття, де поєднано історичну ретроспекцію і сучасні проблеми вигнанців.
• Юрій Косач «День гніву», ч.1 (1947)– історична повість про події визвольної війни 1648 року, що актуалізувала ідею боротьби за державність у контексті сучасності.
• Володимир Дорошенко «Культурно-освітня праця в таборах і для таборів» (1949) – Аналітичний огляд культурних ініціатив у Ді-Пі-таборах, з критичною оцінкою їхніх успіхів і проблем.
• Кость Кисілевський «Українська мова» (1948). Навчальний посібник з граматики, підготовлений у рамках Українського Вільного Університету, важливий для еміграційної освіти.
• Ісаак Мазепа «Підстави нашого відродження», ч.1 (1946) – політико-публіцистична праця, в якій автор аналізує причини української бездержавності та вказує шляхи відродження нації.
• Лев Окіншевич «Лекції з історії українського права» (1947). Конспект університетського курсу, джерело для історії правознавства в еміграції.
• Лев Окіншевич «Огляд історії філософії права» (1948). Авторський курс, що поєднує загальнофілософський і національно-правовий контексти.
• Віктор Петров «Походження українського народу» (1947) – наукова розвідка, що поєднала історію, археологію й етнологію, започаткувавши нову концепцію етногенезу українців.
• Віктор Домонтович (Петров) «Без ґрунту» (1948)– психологічна проза про людину, позбавлену духовної опори, де віддзеркалено екзистенційні пошуки еміграції.
• Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», ч.2 (1947) – продовження автобіографічної епопеї письменника, сповнене роздумів про долю української молоді в період катастроф на зламі історичних епох.
• Юрій Шерех «МУР і я в МУРі» (спогади, у збірці «Третя сторожа») – ключовий мемуарно-критичний текст, що висвітлює ідейні суперечності й культурну роль МУРу, зсередини показує творчу атмосферу руху.

Книжки МУРу та близького до нього кола творчого середовища емігрантів виходили головно у містах Мюнхен, Реґенсбурґ, Ауґсбург, а також в інших містах, де існували менші Ді-Пі-табори. Використовувалися переважно невеликі таборові друкарні, обладнані скромними засобами (іноді працювали навіть на машинках і примітивних друкарських станках). Часто застосовувався метод циклографії, ротапринта, мімеографа. Матеріальні умови були вкрай важкими: нестача паперу, друкарських машин, коштів. Багато накладів мали лише кількасот примірників.

У центрі їх видавничої діяльності була ідея збереження української культури та мови в еміграції. Література розглядалася як чинник національного відродження, духовного опору більшовицькій ідеології. Книжки ставали символом тяглості української культури, яку війна намагалася перервати. За даними книгознавців, тільки протягом 1945–1948 років у діаспорі було видано близько 100 книжок і брошур членів МУРу. Це були як індивідуальні видання (збірки поезії, повісті, романи, літературно-критичні праці), так і колективні альманахи та збірники. Виходили також журнали: «Арка» «Хорс», «Звено», «Заграва» – ці періодичні видання були в полі ініціювання й опіки МУРу.

Саме завдяки цим виданням у короткий час було сформовано потужне «книжкове поле української діаспори» у повоєнній Європі. Книжки МУРу стали важливими свідченнями доби й заклали основу подальшого літературного розвитку української еміграції (зокрема, у США й Канаді).

Таким чином, книжкова культура української діаспори після Другої світової війни – явище виняткове. Книга була не лише джерелом знань, а й актом опору, засобом самоідентифікації, символом духовної незалежності. Видання, створені у важких умовах еміграції, стали свідченням стійкості й культурної самодостатності українців. Вони віддзеркалювали широту інтелектуальних інтересів – від літератури й мистецтва до науки, філософії та богослов’я.

Джерела збереження цієї видавничої спадщини є розпорошеними, адже архіви багатьох видавництв не дійшли до нашого часу. Безцінним орієнтиром є праця Володимира Маруняка «Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні» (1985), де подано бібліографію сотень видань 1945–1951 років з різних галузей гуманітарних і технічно-природничих знань. Важливу інформацію дають і повоєнні газети («Українська трибуна», «Час»), які фіксували вихід книжок, їх наклади, їх заклики до фінансової підтримки видавничої діяльності українців-емігрантів.

Серед труднощів книговидання того часу – брак коштів, слабка поліграфічна база, необхідність часом маскувати вихідні дані або змінювати обкладинки, щоб переправляти книжки в радянську Україну. У перші роки більшість видань друкувалися циклостилевим способом на грубому папері; згодом з’явилися більш якісні та естетично довершені книжки. За підрахунками В. Маруняка, 25% видань у 1945–1951 роках були циклостильними, решта – друкованими.

Видавнича діяльність у таборах стала великим досягненням українських інтелектуалів. Кожна книжка була актом культурного спротиву, свідченням духовної покликаності. Сьогодні ці видання – рідкісні пам’ятки книжкової культури, значення яких досі не оцінене належним чином.

Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ зберігає унікальну колекцію цих видань. Тут представлені твори як відомих діячів МУРу, так і менш знаних авторів (серед них М. Бажанський, Ю. Бескид, К. Буревій, К. Вагилевич, О. Ган, Ф. Дудко, П. Миргородський, С. Підгайний, В. Русальський, С. Стеблецький, О. Степовий, М. Лук’яненко, Л. Полтава, П. Ромен, Р. Сліпий, В. Хмурий та інші). Введення їхніх імен і їх творчого доробку у науковий обіг сьогодні дозволяє відновити духовне й інтелектуальне життя «української Європи» в його реальному різноманітті, подати більш цілісну картину українського культурного поля того історичного періоду.

Представлена колекція видань Мистецького українського руху (МУР) та споріднених еміграційних наукових і літературних публікацій 1945–1948 років є цінним комплексом джерел з історії української літератури, культури, науки й націєтворчих процесів у повоєнній Європі. Вона відображає тематичне та жанрове розмаїття — від художньої прози, поезії та літературної критики до лінгвістичних, історичних і правничих досліджень. У ній поєднані творчі пошуки провідних письменників-емігрантів і науковців (І. Багряний, В. Барка, У. Самчук, І. Костецький, Ю. Шерех, Л. Білецький, Л. Окіншевич, Я. Рудницький, М. Чубатий та інші), що робить цей корпус унікальним як для книгознавчих студій, так і для студій з українознавства.

Джерельна цінність колекції полягає у відображенні інтелектуального, мистецького й наукового потенціалу української еміграції в таборах Ді-Пі. Ці книжки здійснили свою культурну місію – сприяти збереженню та розвитку української мови, літератури, історичної пам'яті в обставинах вимушеного відриву від Батьківщини.

НБУВ забезпечує належне збереження та оцифрування цих видань, популяризує їх через виставки, електронні ресурси, лекції й екскурсії. Це не лише робота зі спадщиною, а й внесок у сучасне державотворення, адже досвід минулого допомагає нам у теперішній боротьбі.

Сьогодні, в умовах російської агресії проти України, ми особливо гостро відчуваємо цінність кожного збереженого слова, кожної книжки, кожного свідчення культурної тяглості. Досвід МУРу вчить: навіть у найважчих умовах українці здатні творити, об’єднуватися, плекати культуру й передавати її майбутнім поколінням. Збереження і вивчення цього досвіду – наш обов’язок перед історією та запорука того, що Україна й надалі залишатиметься суб’єктом світової культури.

До нинішнього ювілею постання Мистецького українського руху в Європі відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ підготував електронну виставку книжкових видань, присвячену цій події. Вона представлена на платформі НБУВ.

О.К. Супронюк,

старша наукова співробітниця, кандидат філологічних наук

В. Д. Антонова,

 молодша наукова співробітниця,

співробітники відділу зарубіжної україніки

Інституту книгознавства НБУВ