Володимир Кубійович і скарби української діаспори:

 до 125-річчя від дня народження

Володимир Кубійович (23.09.1900 – 2.11.1985) — видатний український географ, демограф, картограф, енциклопедист, організатор української науки в еміграції, громадсько-політичний діяч, який увійшов до історії як постать особливої ваги. Його життя та творчий доробок — це не лише наукова спадщина, але й символ боротьби української  інтелігенції за право на власне слово та національну правду.

Народжений 23 вересня 1900 року в місті Новий Санч (Королівство Галичини, Австро-Угорська імперія, нині Польща), Кубійович пройшов складний життєвий шлях: від доцента Яґеллонського університету до керівника Українського центрального комітету у Кракові (УЦК), від переслідуваного та звинуваченого в колабораціонізмі з нацистськими окупантами (у підсумку виправданого 1946 року) – до одного з провідних інтелектуальних лідерів української діаспори. В еміграції, спершу у Мюнхені, а починаючи з 1951 року в Сарселі біля Парижа, він зумів згуртувати навколо себе провідних науковців, ставши в 1952 році багаторічним головою Наукового товариства імені Шевченка в Європі. Він ініціював та очолив масштабні енциклопедичні проєкти, які утвердили та популяризували українські гуманітарні досягнення у світовому контексті.

Особливої ваги для нас набуває те, що значна частина спадщини Кубійовича зберігається у фонді зарубіжної україніки (ВЗУ) Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Його фундаментальні праці – «Географія України та суміжних країв» (Краків, 1943), «Українці в Генеральній губернії, 1939–1941» (Чікаґо, 1975), «Територія й людність українських земель з 2 мапами» (Львів, 1935) та численні дослідження з демографії й етнічної історії  є безцінним джерелом для ознайомлення та вивчення сучасними науковцями. Окреме місце в його творчій праці посідають «Енциклопедія українознавства» (загальна та словникова частина – усього 13 томів за його редакцією) та англомовна «Encyclopedia of Ukraine», які стали своєрідним мостом між українською наукою та світовим академічним простором.

Це  – духовні скарби, що у час війни набувають нового, особливого сенсу. Адже саме завдяки таким фактологічним джерелам ми маємо змогу створювати нову, справедливу версію історії України, повертаючи із забуття імена та ідеї тих, кого радянська цензура таврувала як «зрадників», але хто в дійсності  був патріотом Батьківщини та популяризатором її національної культурної спадщини. Збереження цих фондів сьогодні дуже необхідно, оскільки це не лише наукове, а й державницьке завдання. В умовах російської агресії та цілеспрямованих спроб знищення української ідентичності книжкова спадщина діаспори стає потужною зброєю у війні за власну державу та вищу справедливість. Рідкісні видання, праці В. Кубійовича та його сучасників – це не лише історія науки, а й основа для формування інтелектуального щита, що захищає українську пам’ять і дає сили та наснаги будувати майбутнє.

Отже, до 125-річчя від дня народження Володимира Кубійовича ми не лише вшановуємо великого українця, але й актуалізуємо утвердження: його праці, як і вся книжкова спадщина зарубіжної україніки, –  жива енергія української нації, яку необхідно берегти, вивчати та передавати наступним поколінням.

Гальчинський В. Л.,

провідний бібліотекар відділу

зарубіжної україніки

Інституту книгознавства  НБУВ