«Яка втрата для науки. 

... я любив ... його чисту душу, дитяче чисту душу; любив його благородну натуру…»

               Агатангел Кримський

Новицький Олексій Петрович (07.04.1862, Симбірськ – 24.09.1934, Київ) – історик української архітектури та мистецтва, шевченкознавець; академік АН УРСР (з 31.06.1922). Нащадок старовинного українського козацького роду, а саме охочекомного полковника І.Ф. Новицького – знакової постаті воєнної історії Гетьманщини кінця ХVІІ ст.

Батько мистецтвознавиці М.О. Новицької.

Навчався в юридичному Миколаївському ліцеї (Москва). Закінчив фізико-математичний факультет Імп. Московського університету (1887), де одночасно вивчав історію мистецтва, відвідуючи лекції М. Стороженка, В. Ключевського та О. Веселовського.

Працював помічником бібліотекаря Російського історичного музею (1889–1898), де уклав описи Румянцевського музею та Трет’яковської галереї; редактором журналу «Русский художественный архив» (1892–1893); бібліотекарем Московського училища живопису, скульптури та архітектури (пізніша назва – «Школа малярства, різьбарства й будівництва») (1898–1918); лектором історії архітектури в недільних читаннях, секретарем комітету архітектурного відділу та лектором Московського політехнічного музею (з 1904); лектором історії давньоруської архітектури приватних колективних «Курсах з історії мистецтв та літератури» Товариства народних університетів (Москва, з 1907); завідувачем Фундаментальною бібліотекою (Феодосія, 05.05–03.07.1919); асистентом кафедри історії та теорії мистецтв та завідувачем (та фундатором) музею старовини та мистецтв Таврійського університету (Сімферополь, з 02.09.1919); членом колегії відділу (24.11.1920–січень 1921) та керівником бібліотечного підвідділу (Коктебель, з 17.01.1921) Наросвіти; професором російської історії ІНО (Феодосія, з 02.04.1922); одночасно – завідувачем Феодосійського археологічним музеєм.

Від 1 червня 1922 р. – дійсний член УАН, академік кафедри українського мистецтва; завідувач секції українського мистецтва Науково-дослідної кафедри мистецтвознава ВУАН (з жовтня 1922); голова Комітету Музею мистецтв (колишн. Музей Ханенків) (з 25.02.1924); директор Музею українських діячів (з 03.03.1924).

Дійсний член Чернігівської архівної комісії (з 1909), НТШ у Львові (з 1911), Українського наукового товариства у Києві (з 1909). Голова Софійської комісії при історично-філологічному відділі ВУАН. Член історичної комісії УНТ у Києві (з 1909), Комісії для дослідження художніх цінностей (1922), Комітету з охорони пам’яток старовини та мистецтва, член музейного комітету, секції мистецтв, секретар (1928) Історично-філологічного відділу ВУАН. Секретар, голова (1924) Археологічного комітету ВУАН. Голова секції мистецтв та археології Комісії краєзнавства; Комісії термінологічного словника при секції мистецтв; Комісії обслідування способів зміцнення Андріївської гори та будівель Андріївської церкви та св. Софії; Комісії з реєстрації пам’яток українського мистецтва. Учасник Українського наукового з’їзду (Прага, 03–07.10.1926).

Голова наукової підсекції української секції Товариства слов’янської культури (Москва). Член-співробітник (з 1901) та член редакційного комітету Московського архітектурного товариства. Член-кореспондент Московського археологічного товариства (з 1904).

***

Особовий архівний фонд О.П. Новицького зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки Украхни імені В.І, Вернадського (ф. 279, 2821 од. зб.). Хронологічні межі документів фонду – 1890–1965 рр.

Архів складається із підготовчих матеріалів до вивчення художньої Шевченкіани (статті, газетні вирізки, виписки, картотеки тощо); документів з історії української та російської архітектури та мистецтва (іконописи, різьба, орнаменти); документів щодо реконструкції Києва та київських церков, археологічних розкопок у Києві та Чернігові; картотеки церков України; конспектів курсів лекцій з мистецтвознавства; нотаток про діячів мистецтва та літератури; колекції автографів; колекції карт, планів, фотодокументів, листівок, замальовок пам’ятників культури і архітектури, репродукцій робіт українських художників, світлин представників української старшини і дворянства, вирізок з журналів фоторепродукцій пам’яток світової архітектури і мистецтва. У фонді широко представлені документи службової діяльності О.П. Новицького в установах і комітетах УАН-ВУАН (протоколи засідань, звіти).

Серед кореспондентів О.П. Новицького, чиї листи відклалися в його особовому архівному фонді: І.Я. Айзеншток (1931–1932, 4 од. зб.); Д.І. Багалій (1929–1930, 4 од. зб.); Бузескул В.П. (1929–1931, 3 од. зб.); С.С. Гамченко (1928–1932, 25 од. зб.), М.С. Грушевський (1929, 1 од.зб.); Ф.Л. Ерст (1929–1930, 2 од. зб.); Ф. Колесси (1929, 1 од. зб.), Н.А. Коцюбинська (1929–1932, 3 од. зб.), В.І. Кочубей (1929–1931, 8 од. зб.), А.Ю. Кримський (1929, 2 од. зб.); В.М. Перетц (1929–1931, 6 од. зб.); С.А. Таранущенка (1929, 2 од. зб.) та ін.

***

В експозиції даної виставки представлено біографічні документи О.П. Новицького (автобіографія, трудовий список, довідки); документи службової діяльності академіка в установах УАН-ВУАН (операційні плани, звіти, звідомлення, виписки з протоколів); автографи наукових праць вченого, зокрема "Спогади про зустріч з І.К. Айвазовським", "Вплив українського мистецтва на розвиток російського мистецтва", "Руська штука в Давній Польщі", "Візантійське мистецтво", "Армянське мистецтво", "Зв'язок між літературою і мистецтвом"; документи колекцій, зібраних О.П. Новицьким, зокрема із "Картотеки українських художників і портретів українських діячів" – нотатки про І. Мазепу та Міклашевського; із колекції «Представники української козацької старшини та дворянства» – портрети князя Олександра Андрійовича Безбородько, Антіна Головатого, Олександра Засядька та Андрія Федоровича Остроградського.

Цікавими для києвознавців можуть бути вирізки з газет та журналів про археологічні розкопки в Києві, зібрані вченим, а також листування щодо київських пам'яток, зокрема звернення Археологічного комітету УАН до Народного комісаріату шляхів сполучення щодо відбудови Київського ланцюгового мосту з огляду на значення цього мосту та з нагоди 75-ліття з дня його закладки.

Серед експонатів виставки – наукові дослідження аспірантів О.П. Новицького, зокрема М. Мушкета "Подорож до Межигірського керамічного технікуму", Н. Коцюбинської "Опис ікон у Кабінеті мистецтв академіка Новицького". 

Для кожного, хто вивчає історію України та сусідніх держав стануть у нагоді мапи, зібрані О.П. Новицьким – "Русь-Україна і Біла Русь. Карта етнографічна, після рос. полков. ген. штабу А.Ф. Ріттіха (А. Петерманна з 1878 р.), Лье Монніє і інш. Накладом «Руского товариства педагогічного у Львові»"; "Етнографічна карта України. ДВУ, Харків" та "План садиби Старо-Костянтинівського державного заповідника – замку колишнього князя Костянтина Острозького", "Карта Люблінської та Седлецької губерній. Др. пол. ХІІІ ст." та карта Балкан.

виставку підготувала:

к.і.н., с.н.с. відділу фондів рукописної спадщини  

ІР НБУВ                                                               Л.В. Гарбар