«Щедрик» : 100-річна подорож у часі

Поділитися: 

Сьогодні Україна і світ відзначає 100-річний ювілей з нагоди першого концертного виконання одного з найдивовижніших шедеврів української музики – «Щедрика» Миколи Леонтовича. Українська народна мелодія в обробці великого Майстра хорової справи стала Послом миру, віри, надії та любові в усьому світі. Упродовж ста років музикознавці досліджують феномен «Щедрика» (Пилип Козицький, Микола Гордійчук, Лю Пархоменко, Валентина Кузик та інші). Великої уваги щодо розгляду цього питання заслуговують праці В. Кузик, яка в одній із своїх статей виокремлює п’ять напрямків дослідження «Щедрика»: історичний, музичний, вербальний, графічний, нумерологічний [5]. Як же і коли виник цей діамант української музики? Звернемося до спогадів сучасників М. Леонтовича - Болеслава Яворського і Сергія Протопопова та до наукових розвідок дослідників його творчості. Як зазначає В. Кузик : «На рукописі «Щедрика», надісланого Олександрові Кошицю, стоїть дата 18 серпня 1916 р. Я. Юрмас (Юрій Масютин) зазначав, що текст взято зі «Збірничка найкращих українських пісень нотами» 1913 р., ч. ІV, К. Поліщука – М. Остаповича (№ 23, с. 18). Проте, за згадкою Болеслава Яворського поліфонічні вправи з мотивом-ostinato «Щедрик» розпочалися ще 1910 р. Логічно припустити, що М. Леонтович обрав фольклорний зразок, знайомий з дитинства, який побутував на Поділлі (можливо й сам змалку защедрував не одну цукерку). Зі збірки К. Поліщука – М. Остаповича він взяв тільки слова, записані збирачами фольклору на Волині в м. Краснопіль Житомирського повіту» [5]. Займаючись у свого вчителя Б. Яворського, котрий «… збагнув силу небуденного таланту Миколи Дмитровича, його тонке чуття народності і робив усе для того, щоб розвинути в ньому ці якості. Навіть завдання для оволодіння прийомами й засобами класичної поліфонії він нерідко давав йому на основі народно-пісенних мелодій. Саме так виник у першій редакції славнозвісний «Щедрик» (завдання на остінато)» [2, 20]. Як бачимо, зі спогадів С. Протопопова про заняття Б. Яворського з Д. Леонтовичем, саме ostinato мотиву з чотирьох звуків заданої народної мелодії було першим із десяти завдань до «Щедрика» [6, 40]. Композитор цей мотив повторює «…незмінно…з проведенням у всіх партіях 68 разів!» [5]. В наступних пунктах завдання Б. Яворський надає учню приклади прийомів поліфонічного письма, які Леонтович мав використати. Як зазначає В. Кузик : «Композиція вражає тим, що в ній досягнуто наскрізного драматургічного розвитку завдяки, насамперед, поліфонічним принципам мислення» [5]. У десятому пункті завдання Леонтович повинен був надати «вигляду неподільного цілого, а не куплетної форми, якої тоді Микола Дмитрович свято дотримувався, вважаючи всякий замах на куплетну ясність бісівською справою» [6, 40]. Таким чином, саме завдання вчителя підштовхнули композитора до створення унікальної ладової схеми твору (весь твір чути зміну функції тоніки: мерехтіння тоніка-домінанта аж до 25 т. і тільки у 32 т. мерехтіння виростає у повноцінне розв’язання та нової форми народної пісні : ««Щедрик» став вищим досягненням щодо форми» [1, 35]. Вперше, «Щедрик» М. Леонтовича пролунав у виконанні студентського хору Київського університету імені Святого Володимира, яким на той час керував О. Кошиць. Одразу твір здобуває великого успіху і популярності : «Справжнім потрясінням для київської громади стало прем’єрне виконання на Різдво 1916 року (25 грудня) «Щедрика» в обробці М. Леонтовича. Ця хорова мініатюра одразу зробила ім’я Леонтовича відомим серед українських шанувальників музики й породила надзвичайне зацікавлення до його доробку взагалі» [2, 21]. Популярність «Щедрика» обумовлює появу перших його фотомеханічних друків з рукопису. Зокрема, у відділі музичних фондів Національної бібліотеці України ім. В. І. Вернадського зберігаються малотиражне видання «Щедрика» [1918 р.] фотомеханічний друк з рукопису, ймовірно, з власного автографу композитора (іл. № 1) та нотні видання «Щедрика» здійснені у Харкові 1921 року (іл. № 2; 3). Світове визнання «Щедрика» розпочалося у період концертного турне Української Республіканської капели під керівництвом О. Кошиця країнами Європи та Америки. Таким чином, О. Кошиця можемо вважати хрещеним батьком «Щедрика». Двічі великий український диригент відкрив цей унікальний твір світові. У відділі музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається лібрето хорових концертів Української Республіканської капели в Америці. Лібрето Макса Рабинова (організатор туру хору О. Кошиця по Америці) містить початкові такти 177 хорових номерів, слова яких перекладено англійською мовою, і серед них під номером 15 перший переклад «Щедрика» англійською мовою [8, 11] (іл. № 4). Однак, найвідомішим є пізніший переклад «Щедрика» англійською мовою – «Carol of the Bells» (1936 р.) Петра Вільговського. Також у відділі музичних фондів НБУВ зберігається програма-лібрето концертів у Франції [1919 або 1921], де «Щедрик» перекладений французькою мовою (іл. № 5). Українська народна пісня в обробці М. Леонтовича стала актуальною для всього християнського світу, одним із втілень самого духу Різдва. Щоб підкреслити різдвяний настрій його цитують у кінофільмах, мультфільмах та рекламі. «Щедрика» співають не тільки хорові колективи, але й з’являється з кожним роком все більше інструментальних та вокально-інструментальних його перекладів, які автоматично стають носіями культурного коду України в світі. Тож, український «Щедрик» вже 100 років мандрує у часі та просторі, поєднуючи весь світ, прославляючи українську музичну культуру і даруючи усім християнам святковий настрій Різдва.

Література:

1. Грінченко М. О. М. Д. Леонтович // М. Д. Леонтович : зб. ст. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1947. – С. 11–45.

2. Гордійчук М. Микола Леонтович / Микола Гордійчук. – Київ : Музична Україна, 1972. – 55 с. – (Творчі портрети українських композиторів).

3. Калуцька Н. Олександр Кошиць : Мистецька діяльність у контексті музики ХХ сторіччя /Н. Калуцька, Л. Пархоменко. – Київ : Фенікс, 2012. – 416 с.

4. Кошиць О. З піснею через світ (подорож Української Республіканської капели) / О. Кошиць. – Київ : Рада, 1998. – 326 с.

5. Кузик В. Універсальні коди «Щедрика» в опрацюванні М. Леонтовича : спроба полівекторного аналізу (до 100-річчя українського шедевру)

6. Протопопов С. В. Спогади про М. Д. Леонтовича // М. Д. Леонтович : зб. ст. –– Київ Київ : Вид-во АН УРСР, 1947. – С. 38-45

7. Савченко І. Українські нотні видання 1917–1923 років у фондах Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського : науковий каталог / І. Савченко ; НАН України, НБУВ ім. В. І. Вернадського ; наук. ред. Л. В. Івченко. – Київ : НБУВ, 2007. – С. 142

8. Mr. Rabinoff Max present to Amerika The Ukranian National Chorus. Libretto [1922]. – 56 p.

Інформацію підготувала © Світлана Літвінова, відділ музичних фондів

Фотоматеріали: