Перші поселення на території нинішнього міста та його околиць виникли ще у козацьку добу на початку XVI ст. У 1774 р. за Кючук-Кайнарджийським мирним договором до Російської імперії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Після створення Азовської губернії у 1775 р. було складено «Приблизний генеральний план Новоросійської та Азовської губерній», на якому в місці перетину річок Кільчень та Самари позначено губернське місто. У середині квітня 1776 р. у канцелярію намісника Новоросійського краю Г А. Потьомкіна були представлені плани та кошториси кам'яних будівель міста Катеринослава, що започаткувало закладку губернського центру. Назву місто отримало, за однією з версій, на ім'я імператриці Катерини II, а за іншою — оскільки за життя імператорів їхні імена не давали містам, дослідники припускають, що місто названо на честь святої Катерини, небесної покровительки імператриці. У 1777 р. Потьомкін Г. О. сповістив азовського губернатора Черткова В. О. про затвердження планів та продовження будівництва міста. Проєктував місто відомий архітектор Казаков М. Ф. Першими спорудами у ньому стали будинок губернського правління, житлові будинки для губернатора та інших чиновників, квартири для межових офіцерів, будинок купецького правління, казарма для солдатів, лазарет. На казенні кошти було поставлено також 86 хат-мазанок. Уже в 1780 р. у Катеринославі нараховувалося 2194 жителів, 140 різних будов, дерев’яний міст через річку Кільчень, два училища та 4 церкви [1].
Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобутку донецького вугілля та криворізької залізної руди й відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами. Катеринослав стрімко розвивався як промисловий, торговий та культурний центр, і не дивно, що в місті виходило чимало журналів і газет різної тематики та напрямків. Майже кожне товариство мало своє друковане видання, яке купували як члени організації, так і пересічні громадяни.
У 1885–86 рр. видавалась щотижнева історико-культурна газета «Степь», у якій друкувалися статті відомих діячів культури Катеринославщини: українського історика, етнографа та краєзнавця Якова Новицького, видавця та письменника Миколи Бикова, українського поета та фольклориста Івана Манжури. Серію статей під псевдонімом «Катеринославець» опублікував відомий діяч і фольклорист Григорій Залюбовський. На жаль, у відділі зберігаються лише чотири номери за 1886 р.: 7, 10, 12, 19 [Фото 1].
У травні 1901 р. у Катеринославі було відкрито наукове товариство, головною метою діяльності якого було «відстежувати наукові здобутки та сприяти розвитку й поширенню знань». Товариство об’єднало як викладачів навчальних закладів міста, так і громадських та державних діячів краю. Діяльність наукового товариства в Катеринославі широко представлена у «Збірнику статей Катеринославського наукового товариства» (1901–1907) за редакцією голови товариства, ординарного професора загальної хімії в Катеринославському вищому гірничому училищі. В. В. Курилова [2]. Ознайомитися з діяльністю товариства за 1902 р. №№. 1, 2, 3, 4 та 6 можна у відділі колекцій [Фото 2].
Через рік, у травні 1902 р., за сприяння наукового товариства у Катеринославі було створено обласний музей ім. О. М. Поля з природничо-історичними відділеннями. А у березні 1903 р. у місті було відкрито Губернську вчену архівну комісію [3]. Одним із провідних наукових видань Катеринославщини у 1904–1915 рр. стала «Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии», яку видавало науково-історичне товариство катеринославських істориків, етнографів та краєзнавців під редакцією заступника голови Катеринославської вченої архівної комісії, історика та педагога Синявського А. С. Комісія проіснувала до 1916 р. та уклала десять збірників «Летописей». Метою товариства та часопису було збереження та дослідження архівних матеріалів, збирання пам’яток місцевої старовини. На сторінках журналу друкувалися статті історика та політичного діяча Д. Дорошенка, істориків церкви В. Д. Машукова та І. І. Огієнко, В. О. Біднова, дослідника історії українського козацтва Д. І. Яворницького, українського видавця та громадського діяча М. Бикова, відомого краєзнавця та педагога Я. П. Новицького та ін. Часопис і в наш час залишається актуальним джерелом для вивчення української історіографії, джерелознавства, краєзнавства та археології. У відділі зберігаються випуски збірників з 1-го по 9-й [Фото 3].
Одним із офіційних періодичних видань, що виходило в Катеринославі в 1903–1905 рр., був «Вестник Екатеринославского земства». Журнал друкувався щотижнево та знайомив читачів із урядовими законами й розпорядженнями, а також із діяльністю земств і міст Катеринославської губернії. У розділі 5 «Сільськогосподарський відділ» подавалися відомості про площі та стан посівів, урожаї, ціни на продукти, попит і пропозиції щодо найму робочої сили. У розділі 7 друкувалися лікарсько-санітарні та ветеринарні хроніки. Відділ колекцій має окремі номери щотижневика лише за 1905 р. [Фото 4]. Ще одним виданням, яке друкувала Катеринославська земська управа був часопис «Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губернии», де друкувалися відомості про діяльність санітарної та епідеміологічної служби, відомості про діяльність земської міської та повітових лікарень, подавались статистичні дані про надходження та використання вакцин тощо. У відділі зберігаються видання за 1906–1913 рр. [Фото 5]. Крім того, у 1908–1917 рр., два рази на місяць, виходив часопис «Известия Екатеринославского городского общественного управления» під редакцією міського голови [Фото 6] та «Известия организационного Бюро Областного съезда по упорядочению хлебной торговли на Юге России, созываемого Екатеринославским губернским земством в мае 1913 г.». «Сельско-хозяйственный торговый листок» – видання Харківського товариства сільського господарства № 13 від 11 квітня 1914 р., сповіщав дописувачів про друк Катеринославською губернською земською управою першого випуску «Праць з’їзду по врегулюванню хлібної торгівлі на Півдні Росії». Підкреслюючи особливості та важливість зібрань щодо вирішення питань регулювання продажу хлібної продукції, зазначалося, що на з’їзді в Катеринославі вперше були залучені представники селянсько-господарських товариств і сільськогосподарських організацій. У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій випуски за 1912–13 рр. [Фото 7].
У 1906 р. вийшло чотири номери першої в Катеринославі україномовної газети «Добра порада – часопис політичний, економічний і літературний», яку видавала літературна секція товариства «Просвіта». Редакторами були Микола Биков та Дьяконов К. Л. Видання мало наступні відділи: «1) Правительственні розпорядження. 2) Статті про потреби українського народу. 3) Про життя в Україні. 4) Про життя в Росії взагалі. 5) По чужих землях. 6) Оповідання. Вірші. Фельєтони. 7) По селах і городах (кореспонденції). 8) Дрібні звістки (про заробітки, торги, ціни тощо). 9) Оголошення.»
Авторами найчастіше виступали К. Дьяконов, В. Біднов (В. Степовий), Л. Біднова (Л. Жигмайло), А. Кащенко, П. Телесницький, Олекса Теплий, П. Шелест. І. Рудичів (пс. ІвеР), І. Труба, М. Биков (пс. М. Віл), М. Лужанська. Читачі можуть переглянути газету у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій, де зберігаються № 2, 3 і 4 [Фото 8].
У 1910–13 рр. виходив український ілюстрований двотижневик «Дніпрові хвилі», який друкувала Катеринославська «Просвіта» під редакцією Кузьми Котова та Євгенії Павловської [Фото 9]. Перший номер 1910 р. починався із «передової статті» українського публіциста Т. Краснопольського (Татарин Т. Д.) про потребу створення «місцевого видання, яке б розбуджувало свідомість тутешнього українського люду…, яке б гуртувало земляків в ім’я праці для добра рідного краю». Основною метою часопису було «освітлювати місцеві справи й інтереси степової України, гуртувати місцевих прихильників українського слова і письменства біля власного, місцевого видання, несучи гасло національної свідомості в усі закутки тутешнього краю..». Серед дописувачів журналу були твори українських істориків Кащенко А. Ф. та Дорошенко Д. І. (псевд. М. Жученко), статті українського педагога та культурно-освітнього діяча Євгена Малого (Вировий Є. С.), праці активіста Мануйлівської «Просвіти» Митруса С. Т. Популяризаторкою творчості Т. Г. Шевченка на сторінках двотижневика була відома громадська діячка та публіцистка Шемплинська (Біднова) Л. Є., яка друкувалась під псевдонімом Л. Жигмайло. Крім того, в журналі друкувалася проза Д. Яворницького, Ів. Нечуй-Левицького, І. Манжури, оповідання Варвари Чередниченко та К. Гай-Шкоди; поезія П. Тенянко, Т. Романченка, В. П. Тарноградського, К. Дьяконова, Віталія Самійленка, Якова Жарко та ін. В № 23–24 від 25 грудня 1913 р. редакція сповістила своїх читачів, що «Дніпрові Хвилі в 1914 р. не будуть виходити». «Найголовніша перешкода — це брак місцевих літературних сил». У відділі історичних колекцій зберігається комплект номерів за 1910–1913 рр. На внутрішній сторінці палітурки книга має штамп: «Бібліотека Б. Грінченка № 2027».
В квітні 1911 р. відбулися установчі збори сільськогосподарського товариства, на яких головою було обрано князя М. П. Урусова. З ініціативи голови товариства серед перших заходів — створення свого друкованого часопису для висвітлення різноманітних потреб сільського господарства Катеринославської губернії та півдня загалом, а також для широкого ознайомлення населення з діяльністю товариства та земства. Журнал під назвою «Южное хозяйство» виходив у Катеринославі двічі на місяць з 1912 по 1917 рр. Редактором був агроном О. В. Гертопан. На губернському з’їзді агрономів від 25 квітня 1911 р. було схвалено програму виходу журналу. Основними тематичними розділами двотижневика були: «1) Всебічне освітлення сільськогосподарської техніки у всіх областях на півдні Росії (рільництво, тваринництво, садівництво; 2) Питання агрономічної та ветеринарної діяльності; 3) Сільськогосподарські та економічні умови, залежно від яких складається життя та діяльність місцевого сільського господарства; 4) Хроніка поточної діяльності губернського та повітових земств, урядових та різних громадських заходів; 5) Кореспонденції, питання та відповіді з різних галузей господарства, довідковий відділ, бібліографія» [4]. У 1912 р. тираж журналу становив 10000 екз. У часописі друкувалися як аналітичні статті, так і практичні поради щодо утримання тварин, обробки ґрунтів, вирощування с.-г. культур та збуту продукції, застосування механізмів, боротьбу зі шкідниками та хворобами тощо. Крім того, подавалися статистичні відомості «Катеринославської біржі» про ринкові ціни на зернові культури, м’ясну продукцію, кам’яне вугілля тощо. Є всі номери журналу: з першого по шостий рік видання, які в перспективі мають бути оцифровані [Фото 10].
Катеринославське товариство бджолярів видавало одне з ілюстрованих тематичних періодичних видань — щомісячний журнал «Пчела» (1900–1917) під редакцією члена товариства Михайла Казимировича Новосельського. Тут можна було знайти різноманітні поради щодо розведення бджіл, про корисні властивості продуктів бджільництва, а також інформацію про обмін досвідом. У відділі знаходяться журнали за 1901–04 (2-й –5-й рік вид.) та 1910 (11 рік. вид.) [Фото 11]. У 1911 р. в Катеринославі з’явився ще один «щомісячний багато ілюстрований журнал» на цю тему: «Пчеловодное хозяйство», редактором якого також був Новосельський М. К. [Фото 12, 13]. Тематично та змістовно журнал нагадував «Пчелу», але вирізнявся більшою кількістю ілюстрацій і фото. «Пчеловодное хозяйство» мало також рубрику «Смесь», де друкувалися приказки та прислів’я, загадки, під якими стояв псевдонім «Записало Жало» або «Божья Коровка», а також поетичні твори, які підписував «Дід» або «Де и де» [Фото 14]. В № 8 за 1913 р. редакція сповістила своїх передплатників про припинення виходу журналу з 1914 р., а в № 12 за 1913 р. редактор проінформував читачів про причини закриття часопису у зв’язку зі своїм звільненням та відмовою видавця-художника Берса Г. Г. продовжувати видання з іншим редактором [5].
Часописом, який висвітлював музично-театральний світ Катеринославщини, став «Вестник театра», що виходив двічі на місяць у 1912–1915 рр. [Фото 15]. Тут друкувалися статті з питань музики та різних галузей театрального мистецтва. Журнал висвітлював театральні постановки як місцевих театрів, так і гастролі відомих діячів мистецтва. В № 21 за 1913 р. театральний дописувач А. Є. ділиться враженнями від концерту композитора та піаніста С. В. Рахманінова, який відбувся в Катеринославі. А дописувач Лімановський Г. аналізує концерт творів Бетховена у виконанні відомих піаністів – Ауер Л. С. і Єсипової Г. М., що відбувся 22-го жовтня. На жаль, у відділі колекцій зберігаються лише три примірники журналу: № 19 і 21 за 1913 р. та № 7 за 1914 р.
Катеринослав наприкінці XIX — на початку XX ст. був одним із розвинених промислових центрів Півдня Російської імперії. Це сприяло створенню технічних товариств і потребувало спеціалізованих науково-технічних видань. З 1902 по 1917 рр. видавалися «Записки Екатеринославского отделения Императорского Русского Технического общества». Відповідальними редакторами в різні роки були: Філоненко М. С., Аверкієв М. Д., Терпигоров А. М., Тихонов І. І. Часопис друкував доповіді та розвідки з окремих тем розвитку промисловості, знайомив читачів з досягненнями науки [Фото 16]. Після заснування у місті в 1899 р. вищого гірничого училища з’явилася потреба у власному профільному науковому видані. З 1905 р. по 1912 р. ВГУ систематично видавало «Известия Екатеринославского высшего горного училища». У відділі зберігаються випуски видання з першого по сьомий (1905–1911) [Фото 17]. Після перетворення у 1912 р. Катеринославського вищого гірничого училища на гірничий інститут, часопис продовжив виходити під назвою «Известия Екатеринославского горного института». У відділі – випуски з восьмого по одинадцятий рік видання (1912–1915) [Фото 18].
Одним із популярних технічних часописів краю був ілюстрований журнал «Новости техники и промышленности», який виходив у Катеринославі двічі на місяць з 1908 по 1917 р. У 1910 р. на обласній виставці журнал було нагороджено «Похвальным листом за полезность издания». Друкувався тиражем у 1000 екземплярів, із яких 500 розсилалися безкоштовно інженерам різних спеціальностей, копальням, заводам і урядовим установам. У відділі колекцій зберігаються номери за 1908–1913 рр. [Фото19]. З 1914 по 1917 рр. виходив щомісячний технічний журнал «Южный инженер». Це був друкований орган товариства інженерів, які закінчили Катеринославський гірничий інститут. Відповідальним редактором був відомий дослідник і викладач Танатар Й. І. Є примірники часопису з 1914 р. по № 10, 1917 р. [Фото 20].
Ще один спеціалізований часопис, що виходив у Катеринославі чотири рази на місяць, був «Вестник Екатерининской железной дороги», який друкувало правління залізниці під редакцією начальника Ваніфантьєва К. М. та замісника начальника дороги М. Лопатіна [Фото 21]. Насамперед, це був офіційний орган Катерининської залізниці, де публікувалися офіційні повідомлення, накази, циркуляри та статистичні відомості. Журнал мав також неофіційну частину, де друкувалися статті, замітки, хронічки про різні питання діяльності залізниці, як-от: «Проект новой жел. дор. линии для обслуживания Гришинского угленосного района» [6]; «О борьбе с алкоголизмом на Екатер. ж. дороге» [7]. В згаданому номері на стр. 12 у розділі «Технические новости» часопис знайомить читачів із роботою французького інженера Еміля Башеле, який розробляв новий швидкісний спосіб переміщення поїздів на магнітній тязі [Фото 22]. У відділі бібліотечних зібрань зберігаються підшивки журналу з 1913 по 1917 рр.
Товариство споживачів, службовців, майстрів та робітників Катерининської залізниці в 1917 р. розпочало випуск щомісячного журналу «Кооперативная жизнь» [Фото 23]. Перший номер було надруковано в липні 1917 р., у якому розглядалися основні напрями діяльності часопису. Одним із завдань журналу було «поширювати відомості про всі сторони діяльності т-ва, спрямованої на задоволення нагальних споживчих інтересів». «Найголовніша риса «Кооперативного життя» – її незалежність від будь-яких течій і «політики» правлячих елементів т-ва» [8]. Як громадська організація, товариство працювало понад двадцять років і займалося регулюванням цін на продукти першої необхідності, захистом споживачів від фальсифікованих продуктів і товарів, виплатою грошової допомоги членам товариства та їхнім сім’ям тощо. Для перевірки якості товарів перед закупівлею та постачанням на свої склади товариство відкривало власні лабораторії, в яких сумнівні продукти підлягали хімічному аналізу [9]. Діяльність товариства з моменту заснування описана в доповіді правління від 16.07.1917 р., де подано інформацію про кількісний склад товариства: станом на 1 червня 1917 р. в ньому нараховувалося 20910 членів. Крім того, «грошовий обіг за 1915 р. становив 3.028.233 руб., а за 1916 р. – 5.300.000 руб.» [10]. В історичному нарисі про створення та розвиток товариства споживачів Катерининської залізниці наводяться імена початківців-організаторів — зокрема майстер вагонного цеху Коньков М. Є. та бригадир того ж цеху Єгоров М. М. [11].
Серед періодичних видань, які друкувалися в Катеринославі, варто згадати часописи юридичного характеру, що готував до друку відомий видавець та кандидат права Ротенберґ Леонід Михайлович: «Полный свод решений гражданского кассационного департамента правительствующего Сената (начиная с 1866 года) с подробным предметным алфавитным и постатейным указателями составленными под редакцией опытных юристов» – у відділі видання за 1902–05 рр. та 1912 р. [Фото 24]. А також «Полный свод решений уголовного кассационного департамента правительствующего Сената (начиная с 1866 года) с подробным предметным алфавитным и постатейным указателями» – у відділі зберігаються видання за 1910–1911 рр. [Фото 25].
Отже, аналіз періодичних видань засвідчує, що преса Катеринослава кінця ХІХ – початку ХХ ст. була важливим чинником розвитку промислового, сільськогосподарського й торговельного життя краю. Часописи ж історико-культурного характеру на своїх сторінках об’єднували широкі верстви інтелігенції Катеринославщини: краєзнавців, етнографів, істориків, археологів, літераторів і театральних діячів. Вони можуть стати джерелом подальших досліджень.
Список використаних джерел:
Виставку підготувала Беба Алла
молодший науковий співробітник
відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій
Інституту книгознавства
Всі права захищено ©
2013 - 2026 Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Працює на Drupal | За підтримки OS Templates
Оплата послуг та благодійні внески
Ми в соціальних мережах