Під такою поетичною назвою нині експонується виставка творів художньої вишивки Євгенії Шудрі та Ірини Купрій в приміщенні корпусу Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського на вулиці Володимирській.

Відкриваючи виставку, директорка Інституту книгознавства НБУВ Галина Ковальчук та завідувачка відділу образотворчих мистецтв Людмила Гутник розповіли, що це багатолітня традиція Бібліотеки – виставкова діяльність, знайомство відвідувачів з історичними подіями, відповідними виданнями й експонатами,  культурними традиціями України й талановитими її представниками.

Прикметно, що саме в цих стінах відбулась перша персональна виставка сьогоднішньої «іменинниці» Євгенії Шудрі три десятиліття тому. Саме тут  вона потім працювала над своїми дослідженнями й науковими роботами, саме сюди повернулась зі своїми творчими роботами у ювілейний для себе рік і привела з такою ж виставкою свою ученицю, майстриню-вишивальницю Ірину Купрій. Нинішня виставка унікальна, в  кожному презентованому творі є українська тематика, українська природа, звучить українська душа, відчуваються наші традиції. Це своєрідний діалог поколінь, бо представлений творчий тандем – вчитель, наставник і учениця.

Євгенія Стефанівна згадує свою першу виставку в залі естампів і репродукцій Бібліотеки. «Барви чарівної нитки» — представлені на ній роботи, які високо оцінили колеги і друзі, відвідувачі заходу, зокрема, відомий український письменник і публіцист Микола Шудря,— стали для майстрині потужним імпульсом творчості. Причому не тільки суто вишивання картин, рушників, килимів, панно, а й дослідницької, наукової роботи з вивчення історії художнього текстилю. Численні публікації в пресі про життя і творчість митців, бібліографічні тематичні  видання, присвячені народній творчості, книги,  стали безцінними зразками вагомого наукового доробку. Тож сьогодні йшлося про 30-річчя творчої і наукової діяльності Євгенії Стефанівни Шудрі, до речі, інженера за освітою і роботою у провідних українських науково-дослідних інститутах.

Бібліографка, дослідниця українського декоративного мистецтва, майстриня вишивки — в усіх цих іпостасях вона отримала визнання. Наукові праці Євгенії Шудрі оцифровані й розміщені на ресурсах НБУВ. Вишукані мистецькі твори є безцінним надбанням музеїв України, приватних колекцій Франції,Греції, Польщі, Білорусі. Численні виставки, звання і нагороди за творчість — гідна данина талантові видатної особистості.

Утім пані Євгенія володіє ще одним, безумовно винятковим талантом — навчати творчості охочих оволодіти мистецтвом художньої вишивки. Як керівниця мистецької студії рукоділля «Живопис голкою» при Ірпінській публічній бібліотеці імені Максима Рильського Євгенія Стефанівна передала свої знання і досвід, таємниці творчості багатьом своїм ученицям.

Передавала б, об’єднувала б мистецтвом  і далі, але жахно увірвалась у наше життя війна.

• Коли через війну ми виїздили з Ірпеня, я взяла з собою одну незакінчену роботу, якраз  вишивала бузок, – розповідає майстриня. – Опинились у Варшаві, товариство швидко дізналось, що я вишиваю, бо я якраз закінчила цей «Бузковий кущ», і мені запропонували представити його як виставковий експонат, оскільки у Варшавському театрі готувався спектакль, поставлений українським режисером. Тож моя робота стала його доповненням, вишивку розташували у холі театру. І вона там експонувалась десять місяців. А решта моїх робіт залишались у сина в будинку. Ми в Польщі з болем дізнались, що будинок неодноразово обстрілювали, то вже  й не сподівались їх побачити. Але сталося диво – роботи вціліли! Я зрозуміла: якщо вони вижили в таких умовах, то їх мають побачити люди.

З великою приємністю й задоволенням вона  представила найуспішнішу свою послідовницю  — майстриню художньої вишивки, роботи якої стали справжнім відкриттям на виставці «Вишивана квітка — Україна», Ірину Купрій. 12 приватних уроків наставниці Євгенії Шудрі, плюс власний художній хист, творча харизма й бажання творити  стали тим надзвичайно потужним живильним джерелом для мисткині.

• Як я прийшла до вишивки? – розповідає Ірина. – Закінчився карантин і діти підросли, а мене взагалі завжди тягнуло до творчої роботи, тож  захотілось реалізації й справи для душі. І та доленосна зустріч у мистецькій студії рукоділля з пані Євгенією, за що я вдячна Богові, зіграла надзвичайно важливу роль. Після враження від її робіт я наче поштовх отримала, тож навчалась із насолодою. Та почалася війна,  і я з родиною виїхала. За кілька місяців, уже навесні, трохи відступив шок, і якраз мені зателефонувала пані Євгенія: глянь, каже, яку я красиву побачила шипшину. Надіслала мені фото.  І це така була вісточка символічна, своєчасна, що вона вибухнула в мені бажанням знову приступити до роботи. І з цього полотна «Шипшинова вісточка» почався мій новий період творчості, під час війни.

Після деокупації Гостомеля я повернулась додому в квітні 2022 року, але боялася зайти в будинок, щоб не побачили страшну наругу над приміщенням, а особливо моїми вишивками. І була вражена – все ціле, картини не пошкоджені. Тож я сприйняла це як знак долі – треба продовжувати. Мені здається, що жінка взагалі покликана творити у житті, бо від неї й краса, й атмосфера в домі, і настрій своїх близьких. Тож хочу закликати наших жінок не піддаватися сумним настроям, а надихати й спрямовувати інших. Ми не можемо впливати на те, що діється навколо нас, але можемо вплинути на свій світ усередині, на те, що випромінюємо, що можемо дати світові й  своєму оточенню навзаєм. Я обираю творити в ці такі нелегкі часи, хочеться самій випромінювати світло і тепло. Творчість тримає нашу силу. От сьогодні ми знаходимось у бібліотеці, в такому чудовому місці, де навіть стіни несуть пам’ять історії й народу. А саме творчістю ми будуємо майбутнє цього народу. І доки ми творимо, доти живуть наші традиції, наша культура і наша країна.

Людмила Гутник повідомила про ще один чудовий збіг: Ірина Купрій якраз 10 березня святкує свій день народження. Тому прекрасна виставка — гідний подарунок! І очевидно, що творчий потенціал пані Ірини в художній вишивці невичерпний. Попереду — нові роботи і нові виставки.

На віншуванні героїнь дня пролунало надзвичайно щире музичне вітання від кобзаря Віталія Кобзаря, який під акомпанемент бандури виконав козацьку колискову «Побратався сокіл з сизокрилим орлом» і під гру на кобзі заспівав думу «Плач невольників» (записану Миколою Лисенком від Опанаса Сластіона, його творчість, а також творчість кобзарів досліджував світлої пам’яті згадуваний Микола Шудря,  чоловік пані Євгенії).

Виставка «Вишивана квітка — Україна» тільки розпочала свою роботу, представлені світлини – лише невелика частина експозиції, бо загалом вона обіймає майже весь третій поверх Бібліотеки. Тож поспішайте помилуватись цим рукотворним дивом на полотні.