В'ячеслав Липинський - видатний український історик, політичний діяч, публіцист (до 140-річчя з дня народження)

Цього року виповнилось 140 років з дня народження В'ячеслава (Вацлава) Казимировича Липинського – загальновідомого українського політичного діяча, історика, історіософа, соціолога, публіциста та теоретика українського консерватизму. Відділ зарубіжної україніки Інституту Книгознавства презентує електронну виставку, присвячену цій події та запрошує читачів НБУВ для ознайомлення з поданими матеріалами з фондів відділу.

В. К. Липинський народився  17 квітня 1882 року (або 5 квітня за старим стилем)  в селі Затурці,  Володимирського повіту на Волині, в родині шляхтича-дідича. Рід Липинських походив з Мазовії і переселився в Україну у 18 столітті. Липинські були римо-католицького віросповідання і польської національності. Спочатку В’ячеслав навчався у Житомирській гімназії, потім перевівся до Луцької, а пізніше до першої гімназії у Києві. У 1908 році Липинський закінчив Ягеллонський університет у Кракові, де вивчав агрономію, історію та інші науки. Він також студіював соціологію у Вищій школі політичних наук у Женеві (1906–1908).

Напередодні Першої світової війни був одним з організаторів за межами Російської імперії українського політичного центру, трансформованого в Союз визволення України (1914 рік). У цьому ж році Липинський був призваний до війська та брав участь у Першій світовій війні. Служив у 4–му драгунському Новотроїцько-Єкатеринославському полку. 1915 року через недугу був переведений у кінні резерви, які дислокувались спочатку в Дубно, потім – в Острозі, пізніше – в Полтаві. Після Лютневої революції 1917 року залишив службу. Влітку того ж року став одним з лідерів Української демократичної хліборобської партії. Написав політичну програму, значно розширивши політичні та економічні засади діяльності партії, що були проголошені при її заснуванні у травні 1917 року.

Після визволення України від більшовиків, навесні 1918 року, В'ячеслав Липинський зближується з Павлом Скоропадським. 29 квітня 1918 року Центральну Раду було повалено, Павла Скоропадського проголошено Гетьманом. З приходом до влади в Україні гетьмана П. Скоропадського Липинський був призначений (у травні 1918) послом Української Держави в Австро-Угорщині. Гетьман уповноважив Липинського провести від імені Української Держави обмін ратифікаційними грамотами з усіма країнами, що підписали Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 року. У зв'язку з цим він мав зустрічі з уповноваженими представниками Болгарії (15 липня), Німеччини (24 липня) та Туреччини (22 серпня). Після антигетьманського повстання 1918 Директорії, яке Липинський вважав трагічною помилкою в українській історії, залишився дипломатичним представником Української Народної Республіки в Австрії і докладав чималих зусиль для міжнародного визнання нової державної влади в Україні. Розстріл полковника П. Болбочана, а також непослідовні політичні кроки Директорії УНР, її репресії проти державницьки налаштованих діячів зрештою змусили його подати у відставку. Від червня 1919 року перебував на еміграції в Австрії. У 1920 став ініціатором і одним із засновників позапартійної організації “Український союз хліборобів-державників” (УСХД), написав її статут і регламент, очолив її керівний орган – Раду присяжних. 

Помер В. Липинський 14 червня 1931 в  місті Перніц (Австрія), похований 2 липня 1931 року на малій Батьківщині в селі Затурці на Волині. За радянської влади усі могили на польському цвинтарі, разом із могилою В'ячеслава Липинського, були втрамбовані в землю колгоспною технікою. У перші роки після виходу України зі складу Радянського Союзу кладовище розчистили й встановили пам'ятник на символічній могилі В. Липинського. У 2011 року, напередодні 20-річчя незалежності України, відреставрований та відкритий меморіальний музей В. Липинського.

Основа світогляду В. Липинського була у ставленні до мешканців України. На його думку національно-політична ідентичність визначається не етнічним, расовим, чи релігійним походженням, а територією, на якій людина живе, працює і діє суспільно. Липинський вважав, що націоналізм може бути двояким: державотворчим і державоруйнівним – таким, що сприяє державному життю нації, і таким, що це життя роз’їдає. Прикладом першого, на його думку, може бути націоналізм англійський, другого – націоналізм єврейський, польський, український. Липинський, подібно до  Макса Вебера, вважав, що політичні теорії та ідеології щільно пов’язані з конкретними потребами суспільних груп та еліт, які організують суспільно-політичні системи на своїх територіях. Згідно з його поглядом – розвиток держави, її здатність існувати та занепад залежні від форми її організації. Липинський був переконаний, що кожна нація твориться елітою, котра здобула владу у своєму суспільстві. На його думку елітами були такі групи: 1) лицарство феодальної епохи; 2) французька придворна шляхта; 3) пруські юнкери під час утворення другого німецького рейху; 4) фінансова буржуазія Франції та США; 5) російська бюрократія імперського періоду; 6) англійська робітнича аристократія профспілок; 7) радянські партійні та державні керівники. Він стверджував, що успішне функціонування еліт вимагає їх постійного поповнення і оновлення, тобто кругообігу. Найкращим методом організації національних еліт Липинський вважав класократичний, коли лицарські, військові і аристократичні провідні верстви займаються сільським господарством і є моделлю для еліт інших суспільних груп. Ідеальним прикладом класократії він вважав Англію, а успішним результатом співвідношення сил – англійську конституційну і парламентську систему.

Концепція державності В. Липинського у всі періоди його науково-теоретичної діяльності характеризувалася такими ознаками, як територіалізм і пов’язане з ним політичне громадянство, виконання державно-корисних функцій, тобто служба в армії, сплата податків тощо, приватна власність, зокрема земельна, соціально-групова приналежність та продуктивна праця. Липинський обстоював тезу, що без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі. Тому він приписував державі особливу роль в націєтворчому процесі. Липинський вважав, що саме відсутність абсолютистської монархії в Україні  була вирішальною причиною, яка завадила створити власну державу протягом сторіч.

Розробляючи ідеологію модерного українського монархізму, він наголошував на необхідності перебороти існуючу "однобічність" еволюції української нації, зміцнюючи праве консервативне крило українського суспільно-політичного життя. Його концепція трудової дідичної монархії, яка мала бути реалізована в традиційній для України формі гетьманства, передбачала об'єднання суспільних течій у рамках єдиної політичної системи і спільного для всіх закону. Відстоюючи державницьку позицію, Липинський критикував українську революційну демократію і діяльність створених нею державних інституцій (Українську Центральну Раду та Директорію УНР) за те, що вони в ході національно-визвольних змагань намагалися розв'язати не найголовніше для цих змагань питання – створення суверенної держави, а прагнули вирішити поточні соціальні проблеми. Він вважав, що українська національна демократія не змогла трансформувати сплеск національної свідомості широких народних верств у свідомість державницьку і цим самим фактично змарнувала їхню енергію. Аналізуючи причини поразки Директорії УНР у боротьбі за українську державу, він дійшов висновку про відсутність у республіканських лідерів чіткої концепції побудови держави. На його думку, у відсутності Української монархії – у формі дідичного, а не виборного Гетьманства, не може бути сформована повноцінна та сильна селянсько-хліборобська аристократія. Липинський стверджував, що лише при гетьмансько-монархічній формі українського державного ладу український клас хліборобів може об’єднатись для побудови власної держави. Він запевняв, що якщо Німеччина, Франція, або Італія стали об’єднаними державами, маючи монархічну форму правління, то і українську націю може об’єднати тільки власна трудова монархія.

В’ячеслав Казимирович Липинський, який  частково публікувався під псевдонімами В. Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний, протягом свого життя активно займався публіцистикою.  На двадцяті роки минулого століття припала його найбільш інтенсивна наукова і громадська діяльність. У 1909 р. з’явився перший його твір польською мовою під назвою  «Szlachta na Ukrainie». У 1912 р. вийшла його монографія «Stanisław-Michał Krzyczewski», а також відредаговане ним фундаментальне дослідження «Z dziejów Ukrainy», до якого увійшла низка його власних праць, зокрема «Dwe chwile z dziejów porevolucejnej Ukrainy», «U szczytu potęgi», «Na przełomie», «Dokunenty Ruiny», «Shlakiem Bohdanowym”, «Nazwy “Rus” i “Ukraina” I ich znaczenie historyczne». У грудні того ж року він підготував проект «Меморіалу до українського інформаційного комітету про наше становище супроти напруженої політичної ситуації в Європі», в якому сформулював концепцію суверенної української держави та обґрунтував необхідність ведення організованої боротьби за державну незалежність України в умовах можливого вибуху світової війни. Він також видавав неперіодичні збірники «Хліборобська Україна» (1920-25 роки), де друкувався його історіософський трактат «Листи до братів-хліборобів» (окремо виданий 1926 року). 1920–25 роках редагував неперіодичний друкований орган УСХД “Хліборобська Україна”, оприлюднив свій політичний трактат "Листи до братів-хліборобів", в якому виклав свої філософські погляди і політичну програму, а також свою теорію еліт і їх циркуляції (Видання зберігаються у фонді відділу).  У 1925 році побачила світ його праця "Релігія і церква в історії України". Наступного року оприлюднив дослідження "Покликання варягів чи організація хліборобів". Написав книгу "Теорія правління" (подальша доля рукопису дослідникам його творчості поки що невідома).

У Фонді відділу зарубіжної україніки ІК НБУВ зберігаються книжки та періодичні видання в яких розкривається політична, громадська, творча та філософська діяльність В’ячеслава Липинського, або  міститься  біографічна інформація про нього, або автором яких є сам В. Липинський. Зокрема, у книзі  «Вячеслав Липинський та його доба: науковий збірник» (Київ; Житомир, 2008) досліджена творча спадщина та основи світогляду В. Липинського. В іншій книзі, представленій у фонді «Твори. Архів. Студії : Т. 1. В'ячеслав Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна» (Київ; Філадельфія, 1994) висвітлюється  позитивне, чи негативне ставлення В. Липинського до тієї, чи іншої політичної системи і яку саме систему влади він вважає прийнятною для України, а яку ні. Також у цій праці розкривається основи світогляду та суть державницької позиції Липинського, його концепція щодо державотворення України. У книзі  В. Гришка, М. Базілевського, П. Коваліва «Вячеслав Липинський і його творчість» (Нью-Йорк, 1961) міститься загальна характеристика творчості В. Липинського.

Праця В. Липинського «Україна на переломі, 1657–1959 : замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім ст. Ч. 1» (Відень; Київ, 1920) є однією з найстаріших книжок, представленою у фонді відділу. У цьому дослідженні в II-му розділі розкриваються причинно-наслідкові зв’язки, які на думку автора призвели до козацького повстання 1648 року під керівництвом Богдана Хмельницького, яке переросло у Національно-визвольну революцію 1648–1676 років.  В іншій книзі «Реліґія і церква в історії України» (Нью-Йорк, 1956) Липинський описує своє ставлення до впливу церкви та релігії на державу. На думку дослідника, державна влада не повинна бути повністю відокремленою від церкви, оскільки роль церкви має бути стримуючим фактором недопущення організації державного терору.  В праці Липинського «Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму» (Відень, 1926) описана схильність серед політиків України шукати собі союзників за межами України, запевняючи їх у власній безмежній відданості та одержавши від них таким чином допомогу, захопити за їх допомоги владу над своїми земляками. Серед держав, на які орієнтувались тодішні українські політичні сили він називав Росію (білогвардійську, або більшовицьку) та Польщу. 

У журналі «Життя і школа: незалежний орган українського вчительства та батьків у вільному світі» (1982 р. № 4) є стаття Д. Чижевського “Вячеслав Липинський як філософ історії.” У ній розкривається основа філософського світогляду В. Липинського, його ставлення до різних соціальних груп населення. У статті «Липинський про концепцію українсько-польського союзу»  у журналі «Нація в поході = Nation im Aufbruch: орган української державницької думки» (1939, Ч. 6) розкривається його негативне ставлення до союзу із Польщею проти Росії, оскільки на його думку  тодішня Польща не визнавала Україну, як незалежну державу, так само, як і Росія. І що у тодішньої Польщі було більше спільних інтересів з Росією, ніж з Україною.  

Таким чином, на основі вищезазначеної інформації, можна із впевненістю констатувати, що постать В’ячеслава Казимировича Липинського викликає значний інтерес серед дослідників гуманітарного спрямування, як в Україні, так і за її межами. Попри те, що минуло майже 100 років, як він жив та займався публіцистичною, політичною, а також філософською працею, його науково-творча  спадщина, а також громадсько-політична діяльність і досі вельми актуальна, і допомагає спробувати розібратись в причинно-наслідкових зв’язках успіхів та невдач вітчизняного державотворення.

Матеріали до виставки підготували співробітники відділу:

Провідний бібліотекар                В. Гальчинський

Мол. науковий співробітник       В. Антонова

 

Бібліографічний список літератури до виставки:

1. Босий В. В’ячеслав Липинський – ідеолог української трудової монархії. Ч. 2 / В. Босий. – Торонто: Накладом Canadian mosaic publishers, 1951 (З друк. «Український робітник»). – 160 с.  / Укр. науковий ін-т ім. В. Липинського). – Тит. арк. парал. англ. Шифр ВЗУ: 9221 укр., 14386 укр.

2. Бурнатович О. Українська ідеольогія революційної доби / О. Бурнатович. – Львів; Відень: Накладом «Укр. прапора», 1922. – 119 с.    Шифр ВЗУ: 443 укр.

3. Бюлетень Гетьманської управи. Ч. 3. – Берлін: [б. в.], 1930. – 28 с. – Із змісту: Листи гетьмана (П. Скоропадського) до В. Липинського; В. Липинського до гетьмана; В. Липинського до Ради Присяжних УСХД; Наказ Гетьмана Управі; Від видавничої комісії Гетьманської управи; З листування Гетьманської управи.   Шифр ВЗУ: 527 укр.

4. Бюлетень: мат-ли наукові конференції НТШ / Вст. сл. від ред.-Торонто[б. в], 1953 (3 друк. Вид. спілки “Гомін України!”). – 163 с.-(Наук. т-во ім. Шевченка); Ч.1 (4). Шифр ВЗУ: 896 укр.

5. Вивід прав України: документи і матеріали до історії української політичної думки / Упоряд., вст. ст. Б. Кравціва.-2-е вид. – Нью- Йорк: Пролог, 1964. – 250 с. (Сусп.-політ. б-ка; ч. 15). Шифр ВЗУ: 2907 укр., 5062 укр.

6. Вячеслав Липинський (1882–1931): до 120-річчя від дня народження // Молода нація: альманах / Ред. кол.: О. Бабкіна, Т. Батенко, В. Верстюк, І. Гирич та ін. – Київ: Смолоскип, 2002. – 343 с. Шифр ВЗУ:69065

7. Вячеслав Липинський та його доба. Науковий збірник. Відп. ред.: Ю. Терещенко. – Київ;Житомир: Видавничий центр КНЛУ, 2008. – 389 с.   Шифр ВЗУ: 466 пф.

8. Гришко В. Вячеслав Липинський і його творчість / В. Гришко, М. Базілевський, П. Ковалів. – Нью-Йорк: Булава, 1961. – 87 с.: портр.  Шифр ВЗУ: 4165 укр., 4166 укр.

9. Дві концепції української політичної думки: В’ячеслав Липинський – Дмитро Донцов. – Нью-Йорк. Наклад. оборони і допомоги України Українського конгресового ком.Америки, 1990. – 204 с. Шифр ВЗУ:4567 укр.

10. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє-минуле: 1901–1914 роки / Д. Дорошенко. – Вінипег: Тризуб, 1949. – 167 с.  Шифр ВЗУ: 5533 укр., 9018 укр., 10870 укр., 10871 укр.

11. Забаревський М. Вячеслав Липинський і його думки про українську націю і державу / М. Забаревський. – Відень: Заходами О. Жеребка, 1925 (З університ. друк. А. Гольцгавзена). – 51 с.: портр.  Шифр ВЗУ: 755 укр., 7022 укр.

12. Забаревський М. Вячеслав Липинський і його думки про українську націю і державу. – Аугсбург: [б. в.], 1946. – 51 с.: портр.  Шифр ВЗУ: 7400 укр., 13622 укр.

13. Калєндар Українського Народного Союза на рік звичайний 1919 / О. Нєприцький-Грановський. – Jersey City: Коштом УНС, 1918 (3 друк. “Свободи”). – 242 с.  Шифр ВЗУ: 8922 укр.

14. Кондратюк Р. Вячеслав Липинський: видатний український історик і політолог : житомирські сторінки життя / Р. Кондратюк; вступ. ст. Г. П. Мокрицького. – Житомир: Журфонд, 1994. – 12 с. Шифр ВЗУ: 6038 укр.

15. Липинський В. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна / В. Липинський; Ред. Я. Пеленський; Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського та ін. – Київ; Філадельфія: [б. в], 1994. – 284 с.    Шифр ВЗУ: 12963 укр.

16. Липинський В.  Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський. – Нью-Йорк: Булава, 1954. – 470 с.   Шифр ВЗУ: 5328 укр., 9888 укр.

17. Липинський В. Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський. – Відень: [б. в.], 1926. – 580 с.    Шифр ВЗУ: 2529 укр.

18. Липинський В. Наша орієнтація: (6 листів – цілість): Листи до братів-хліборобів / В. Липинський. – Торонто: [б. в.], 1953. – 63 с.–Шифр ВЗУ: 2516 укр., 3759 укр., 3760 укр., 4232 укр., 4233 укр., 5853 укр., 5854 укр.

19. Липинський В. Релігія і церква в історії України / В. Липинський. – Нью-Йорк : Булава, 1956. – 111 с.   Шифр ВЗУ: 5330 укр.

20. Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 2. Участь шляхти у Великому українському повстанні під проводом Богдана Хмельницького / В. Липинський; вст. ст. ред. Л. Р. Біласа –Філадельфія: [б. в], 1980. – 637 с. – (Історична секція / Східно-Європейський дослідний ін.-т). – Тит.арк. парал. англ.    Шифр ВЗУ: 5331 укр.

21. Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 3. Україна на переломі, 1657-1659: замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті / Заг. ред. і передм. Я. Пеленського; Ред. Л. Білас. – Філадельфія: [б. в.], 1991. – 346 с.: іл. – (Історична секція / Східно-Європейський дослідний ін-т). – Тит. арк. парал. англ. Шифр ВЗУ: 3013 укр., 3877 укр., 5332 укр.

22. Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 7. Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Заг. ред. Є. Зиблікевича, ред. І. Лисяк-Рудницький; Східно.-Європейський дослід. ін-т ім. В. К. Липинського – Філадельфія: [б. в], 1976. – 530 с.  Шифр ВЗУ: 5333 укр.

23. Липинський В. К. Повне зібрання творів, архів, студії: [у 25 т.] / В. К. Липинський; голов. ред. Я. Пеленський; Східноєвропейський дослід. ін-т В. К. Липинського (США), НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського. – Київ: Український письменник – ВД “Простір” ; Філадельфія: Cхідноєвроп. досл. ін-т ім. В. К. Липинського (США), 2015 –

Т.1 : Cуспільно-політичні твори (1908–1917) / ред.: І. Гирич, О. Проценко. – 2015­. – 780 с.: портр. – (Серія “Твори”). – Тит. арк. парал. англ. Шифр ВЗУ: 978 п/ф

24. Липинський В. Україна на переломі  1657-1659: замітки до історії укр.державного будівництва в XVII-м столітті / В. Липинський. – Відень: [б. в], 1920. – 304 с. – (Історичні студії та монографії; Т. 3).   Шифр ВЗУ: 1354 укр.

25. Липинський В’ячеслав Казимирович: український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист // Провідники духовності в Україні / Ред. І. Ф. Курас. – Київ: Вища школа, 2003. – С. 55–57.  Шифр ВЗУ: 63 п/ф

26. Лисяк Рудницький І. Вячеслав Липинський // І. Лисяк-Рудницький. Між історією і політикою: статті до історії та критики української суспільно-політичної думки. – Мюнхен: Сучасність, 1973. – С. 139–162.    Шифр ВЗУ: 299 укр.

27. Пеленський Я. Вячеслав Липинський / Я. Пеленський // Збірник “Української літературної газети”, 1956. – Мюнхен: Українське товариство закордонних студій, 1957. – С. 197–213.   Шифр ВЗУ: 3734 укр.

28. Соколова Л. В’ячеслав Липинський : Дон Кіхот у політиці / Л. Соколова // Зрослись душею, сплелись корінням / Упоряд. М. Рубанець. – Київ: Успіх і кар’єра, 2008. – С. 213–221.  Шифр ВЗУ: 500 п/ф

29. Сулима М. В’ячеслав Липинський / М. Сулима // Яріш В. Українці в Берліні, 1918-1945: пропам’ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльности українців у Берліні з нагоди З’їзду 5-го вересня 1981 р. в Шератон готелі в Торонті, Канада. – Торонто, 1996. – С. 89–90.    Шифр ВЗУ: 7742 укр.

30. Gancarz B. My, szlachta ukrainska...: Zarys zycia i dzialnosci Waclawa Lipinskiego. 1882–1914 / B. Gancarz. – Krakyw: Arcana, 2006. – 330 s.: il., phot.  Шифр ВЗУ: 12807 укр.

31. The political and social ideas of Vjačeslav Lypyns’kyj / Ed. J. Pelenski, U. Pasicznyk // Harvard Ukrainian Studies. – 1985. –Vol. IX. – Num. 3/4/ – 508 p.  Шифр ВЗУ: 3336

          Статті з періодичних видань відділу:

32. Гайдамаха А. Національна ідея В. Липинського (1882-1931) /А. Гайдамаха // Авангард: журнал для молоді (наука, знання, література, суспільно-політична думка). – Брюсель. – 1975. – Ч. 3–4 (122–123). – С. 193–196.

33. Документи до історії еміграційного монархізму (Липинський і Скоропадський) // Вільна Україна. – 1958. – Ч. 19. – С. 58–60.

34. З української державницької ідеології // Нація в поході = Nation im Aumbruch : орган української державницької думки. – 1940. – Ч. 3–4 (29 квітня).С. 26–27.

35. Ір. Гетьмансько-державницький рух у новому етапі / Ір // Нація в поході = Nation im Aufbruch: орган української державницької думки. – 1939. – Ч. 5 (29 квітня). – С.11–12.

36. Історик. Дещо про нашу історичну пам’ять/ Історик // Нація в поході = Nation im Aumbruch : орган української державницької думки. – 1940.– Ч. 19–20 (25 грудня).С. 1–5.

37. Крупницький Б. Силюети наших істориків: нариси / Б. Крупницький // Рідне слово: Вісник літератури, мистецтва і науки. – 1946. – Ч. 9–10. – C. 62–69.

38. Липинський В. Концепція українсько-польського союзу ( З неоголошеного листа) / В. Липинський // Державницька думка : Квартальник української державницької ідеології, культури і громадського життя.– 1951 – Ч. 3. – C.46.

39. Липинський В. Липинський про концепцію українсько-польського союзу / В. Липинський // Нація в поході = Nation im Aufbruch: орган української державницької думки. – 1939. – Ч. 6 (15 травня). – С. 2–3.

40. Липинський В. Липинський про патріотизм і шовінізм : (З неоголошеного листа) / В. Липинський // Нація в поході = Nation im Aufbruch: орган української державницької думки. – 1939. – Ч. 7 (31 травня). – С. 1–2.

41. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. І. Українська наддніпрянська інтелігенція й українська національна ідея / В. Липинський // Хліборобська Україна: Зб. І. – 1920. – С. 3–62.

42. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. ІІ. Наша «Орієнтація» / В. Липинський // Хліборобська Україна: Зб. ІІ, ІІІ, IV. – 1920–1921. – С. 3–48.

43. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. ІІІ. Про національну аристократію та про три основні методи її організації: класократію, охлократію і демократію / В. Липинський // Хліборобська Україна: Зб.V, VI. – 1921. – С. 3–74.

44. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. ІІІ. Про національну аристократію та про три основні методи її організації: охлократію, класократію і демократію: (Продовження) / В. Липинський // Хліборобська Україна: Зб. VII, VIII. – 1922–1923. – С. 41–199.

45. Липинський В. Покликання «Варягів», чи організація хліборобів?: кілька уваг з приводу статті Є. Х. Чикаленка: «Де вихід?» / В. Липинський // Хліборобська Україна: Зб. VII, VIII. – 1922–1923. – С. 312–340.

46. Луців Ю. А. Державотворча верства в Липинського й Донцова на зразку Гетьманщини / Ю. А. Луців // Вісник: Квартальник літератури, науки, мистецтва і суспільно-політичного життя. – 1988. – Ч. 11.C. 150–155.

47. Олійницький П. Життя і творчість великого мислителя Вячеслава Липинського: (Скорочення реферату в УВАН у Вінніпезі дня 26.4.1995) / П. Олійницький // Літопис Волині : Науково-популярний збірник волинезнавства. –1964. – Ч. 7. – C. 70–81. : іл.

48. Правобережець В. (Липинський В.). Замітки на полях демократичної преси / В. Правобережець // Хліборобська Україна: Зб. ІІ, ІІІ, IV. – 1920–1921. – С. 166–181.

49. Правобережець В. (Липинський В.). Як гетьманець стає демократом, республіканцем і членом упривілейованої національної меншости / В. Правобережець // Хліборобська Україна: Зб. І. – 1920. – С. 102–110.

50. Cкоропис-Йолтуховський О. “Гетьманський рух це не теорія, “теорія Липинського,” а найздоровіший відрух нашого життя / О. Скоропис-Йолтуховський // Державницька думка : Квартальник української державницької ідеології, культури і громадського життя. – 1951. – Ч. 3.C. 84.

51. Управа МО СГД. Український державнику! / Управа МО СГД // На відсіч! : Орган Місцевої Організації Союзу Гетьманців – Державників у Берліні. – 1940. – Ч. 8–9. – С. 32–33.

52. Чижевський Д. Вячеслав Липинський як філософ історії / Д. Чижевський // Життя і школа: незалежний орган українського вчительства та батьків у вільному світі. – 1982. – Ч. 4. – С. 7–19.

53. Чижевський Д. Вячеслав Липинський як філософ історії: до 120-річчя від дня народження / Д. Чижевський // Вісник: Квартальник літератури, науки, мистецтва і суспільного життя. – 2002. – Ч. 1. – С. 26–34.

54. Шемет С. Сучасна боротьба за новий світ та аграрна проблема України в освітлені В. Липинського / С. Шемет // Нація в поході = Nation in Aumbruch: орган української державницької думки. – 1940. – Ч. 19–20 (25 грудня). – С. 9–22.

 

 

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 3-й поверх, к. 302.
+38 (044) 288-1434
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)