Цього року виповнюється 190 років з часу виходу збірки оповідань Миколи Васильовича Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Написані вони були, коли письменник повернувся з подорожі по Європі, яку здійснив у 1829 р. Юнацькі пошуки себе привели Миколу Гоголя на англійський корабель: «Ледве я опинився в морі, на чужому кораблі, серед чужих людей, мені стало сумно; мені стало так шкода друзів і товаришів мого дитинства, яких я залишив і яких я завжди любив, що перш, ніж ступити на тверду землю, я вже думав про повернення». Після повернення, серед різних негараздів петербурзького періоду, Гоголь, з особливим піднесенням, звертався до пори юності для написання повістей про легенди, перекази та обряди України, які він добре пам’ятав з дитинства. У квітні 1829 р. в листі до матері читаємо: «…Ви чимало знаєте про звичаї та норов малоросіян наших, і тому вірю, Ви не відмовитесь описати їх мені в нашому листуванні. Це мені дуже-дуже потрібно». У листі він просить детально зробити опис вбрання сільського дяка, молодої дівчини, опис гетьманського строю. Крім цього, його цікавлять народні повір’я та обряди, такі як свято Івана Купала, Різдво, колядки та вечорниці, а також народні оповідки про русалок та нечисту силу: «Якщо є, окрім того, які-небудь духи чи домові, то про них докладніше, з їх назвами і справами. Безліч носиться між простим народом вірувань, страшних оповідок, переказів, різних анекдотів та іншого. На цей випадок раджу мати кореспондентів у різних місцях нашого повіту». Марія Іванівна Гоголь, з притаманною їй турботою і ніжністю віднеслась до прохань сина і повідала йому все, що дізналась та зібрала із джерел народного життя рідного краю. Так приступив Гоголь до написання своїх повістей. І от у 1830 р. в журналі «Отечественные Записки» з’являється оповідання «Вечер накануне Ивана Купала» з редакторськими правками П. П. Свіньїна (1787–1839), на які з’явився наступний відгук: «Редактор «Павлуша, мідний лоб» зіпсував цю чудову, високо художню річ своїми невмілими правками. Проте і у викривленому вигляді оповідання було помітним, і його успіх став початком слави великого поета». До травня 1831 р. Гоголь написав ще декілька подібних оповідань: «Сорочинская ярмарка», «Вечер накануне Ивана Купала», «Майская ночь или утопленница», «Пропавшая грамота», з яких і складається перший том книги під назвою «Вечера на хуторе близ Диканьки». Щоб запобігти негативному сприйняттю своїх перших оповідань, поет, за порадою літературного критика П. О. Плетньова (1792–1866), видав «Вечори» від імені пасічника Рудого Панька, котрий, начебто жив біля Диканьки. Книга мала великий успіх у читачів та зблизила молодого письменника з літературними гуртками Петербургу, в тому числі і з О. С. Пушкіним, який писав: «Вони здивували мене. Ось справжні веселощі, щирість, невимушена, без манірності…, а місцями яка поезія, яка чуттєвість». У 1832 р. вийшла друга частина повістей Гоголя: «Ночь перед Рождеством», «Страшная месть», «Иван Федорович Шпонька и его тетушка», «Заколдованное место». Гоголівські оповідання стали на той час надзвичайно новою літературною подією і за внутрішнім змістом, і за задумом, і за формою. Свіжістю, задушевністю, поезією, веселістю та тонким неповторним гумором віяло від цих чудових картин народного життя. Крім того, з особливим мистецтвом вмів Гоголь прикрашати оповідь у різних місцях, як би витонченою рамкою, окремими описовими рисами, які гармонійно перепліталися з іншими переказами. Автору вдалося небагатьма словами змусити читача перенестися в зображувані обставини, швидко відчути і пережити настрій дійових осіб під впливом природи, в різні часи доби та року. Саме тому, велич цих оповідань буде зрозуміла кожному, хто читатиме і перечитуватиме натхненні, світлі сторінки великого письменника. Так юнацькі оповідання Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», які несли в собі виняткове ліричне натхнення автора, стали новою художньо-поетичною подією в літературі першої половини XIX ст.

Перша збірка творів, яку підготував сам автор, з’явилась у 1842 р., де у передмові він писав: «Всю першу частину слід було б виключити зовсім; це перший учнівський досвід, недостойний уваги читача». Підготовку другої збірки Гоголь розпочав у 1851 р., яку, після смерті письменника в 1852 р., було завершено та видано в 1862 р. його спадкоємцями.

У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ зберігаються твори М. В  Гоголя, які були надруковані вже після смерті автора. Серед таких «Полное собрание сочинений Н. В. Гоголя», друге видання, здійснене його спадкоємцями і доповнене за рукописами автора, яке вийшло у Москві 1867 р. і є передруком видання 1862 р. У першому томі зібрання вміщено повісті Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки» (т. 1-2). Привертає увагу «Полное собрание сочинений Н. В. Гоголя» під редакцією російського письменника та бібліографа Бикова П.  В. (1844–1930), видане в Петербурзі 1909 р. зі вступною статтею редактора та 32-ма малюнками художника Табурина В. А. (1864–1919), в тому числі 7 ілюстрацій на теми «Вечорів». Кожну ілюстрацію супроводжує цитата із гоголівського тексту. Самі малюнки були виконані у чорно-білих півтонах та надруковані методом автотипії. Фронтиспіс прикрашає малюнок «Пам’яті Гоголя» художника Мікешина М. О. (1835–1896), відомого українцям, як автора проекту пам’ятника Богдану Хмельницькому в Києві.

Серед зібрань відділу зберігається примірник видання повісті «Сорочинський ярмарок» в перекладі українського письменника М. Старицького (1839–1904), опублікованої в Києві у 1883 р. Це видання Луки Васильовича Ільницького (1844–?) – українського громадського діяча та архівіста, який у 60-ті роки XIX ст. займався збором українського фольклору. До 1885 р. він мав власну книгарню у Києві, де друкувались твори українських письменників. Також у фондах відділу історичних колекцій зберігається примірник видання повісті «Сорочинський ярмарок» 1903 р., що вийшла з друкарні першого українського громадсько-освітнього товариства на Буковині «Руської Бесіди в Чернівцях». Товариство особливу увагу приділяло видавничій діяльності. Відомо, що до 1918 р. «Руська Бесіда» видала 270 періодичних і неперіодичних книжкових видань. Україномовні переклади повістей Гоголя містять ще два видання, що зберігаються в колекції книг Бібліотеки Імператорського університету Св. Володимира. Одне з них, львівське видання 1885 р. – невеличка збірка «Вечерниці (оповідання Гоголя)», в перекладі Михайла Обачного (Косач М. П. (1869 – 1903)) та Лесі Українки (Косач Л. П. (1871–1913)) під редакцією їх матері Олени Пчілки (Косач О. П. (1849–1930). Інше, київське видання 1881 р. – «Весняної ночі. Оповідання Гоголя», також в перекладі української письменниці Олени Пчілки. У фонді Бібліотеки Імператорського університету Св. Володимира є примірники видань оповідань М. В. Гоголя італійською мовою під назвою «Novelle Ukraine», які було надруковано у Флоренції 1883 р. та Мілані 1906 р.

Запропонована електронна виставка презентує фотокопії титульних сторінок та ілюстрацій з вище названих примірників видань, які наразі зберігаються у фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК НБУВ.

За матеріалами відділу виставку підготувала м. н. с. А. М. Беба.