Жіноче обличчя науки й культури Австрії

Поділитися: 
Дата події: 
4-10-2021

Напередодні відкриття Міжнародної наукової конференції Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського “БІБЛІОТЕКА. НАУКА. КОМУНІКАЦІЯ. ВІД УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ – ДО УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ”  Австрійська бібліотека при НБУВ  представила виставку "Calliope Austria: жінки в суспільстві, культурі  та науці". 

Виставку було організовано за підтримки Австрійського культурного форуму в місті Києві. "CALLIOPE AUSTRIA"  є пріоритетною програмою секції культурної політики Федерального міністерства Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії. Експозиція покликана познайомити украінське суспільство з видатними австрійськими жінками, їх життєвою позицією, яскравими творчими долями та досягненнями у сферах політики, науки, мистецтва, літератури, культури. 

Матеріали австрійської пересувної виставки розповідають про таких знаних та іменитих жінок Австрії :

Сісі (1837–1898)  – імператриця Австро-Угорщини. Біографія імператриці містить багато цікавих фактів (наприклад, саме вона започаткувала моду на білі весільні сукні). Сісі була поліглоткою: крім рідної німецької, вільно розмовляла французькою, італійською, знала латинь,  вивчала іспанську, валлійську,ірландську, фламандську, грецьку, угорську мови. Вона обожнювала подорожувати, відвідала багато країн, про які більшість монархинь не могли і мріяти. Єлизавета Баварська мала вплив на свого чоловіка Франца Йосифа в державних справах. Саме завдяки її зусиллям угорці отримали рівні права з австрійцями, а в 1867 році було створено Австро-Угорську імперію. А ще імператриця Єлизавета була першою серед європейських володарів “блакитної крові”, хто зробив татуювання.

Геді Ламарр (1914–2000)  – акторка та винахідниця. У 1930-х роках вважалася найвродливішою жінкою в світі. Вона стала справжньою зіркою Голлівуду та зіграла у близько 30 фільмах студії Metro-Goldwin-Mayer. Ніхто й не здогадувався, що у вільний час акторка досліджувала радіотехнології, які дозволяли б на відстані керувати торпедами. Потім ці дослідження стануть основою супутникової системи оборони США, мобільного зв’язку, Wi-Fi та GPS. Разом зі своїм партнером, композитором Джорджем Антейлом, у 1942 році Геді Ламарр запатентувала свій винахід, проте його значущість була належно оцінена тільки з роками. У 1996 році 85-річна акторка і винахідниця разом з Джорджем Антейлом отримали Премію новаторів від фонду Electronic Frontier Foundation.

Маргаретте Шютте-Ліхоцкі (1897–2000) – архітекторка.  Коли у 1997 році вона святкуватиме свій 100 день народження, то скаже, що 1916 року ніхто не вірив, що жінці колись доручать спроєктувати  будинок. У 1926 році молоду архітектору запросили до Франкфурта проектувати квартири для жінок-робітниць. Там Маргаретте розробить “франкфуртські кухні” – революційний проект, який стане провісником сьогоднішніх вбудованих кухонь.

Маріанна Гайніш (1839–1936) – засновниця австрійського жіночого руху. Після громадянської війни у США її чоловік збанкрутував і захворів. Тодішня типова жіноча освіта не дозволяла достатньо заробляти. Потреба нагодувати родину підштовхнула  матір двох дітей стати очільницею руху за права жінок. У 1902 році Маріанна Гайніш об’єднала найбільші жіночі спілки. Так з’явилася “Федерація австрійських жіночих союзів”. Маріанна разом зі своєю подругою, лауреаткою Нобелівської премії миру Бертою фон Зуттнер, невтомно боролася за  виборче право жінок. Вона встигла побачити, як у 1919 році її мрію було втілено: Австрія запровадила загальне виборче право, а через рік її син Міхаель став першим Президентом Австрійської республіки.У 1929 році у віці 90 років Маріанна Гайніш заснувала першу жіночу політичну партію.  

Берта фон Зуттнер (1843–1914) – австрійська письменниця, діячка міжнародного пацифістського руху, перша жінка – лауреатка Нобелівської премії миру, друга жінка (після Марії Кюрі) – лауреатка Нобелівської премії.

Хільдегард  Буріан (1883–1933– засновниця Карітас Соціаліс. Переїхавши до Відня, побачила реальне становище працівників. Вона буде боротися проти дитячої праці, а пізніше –  виступати за права жінок. У 1918 році їй вдалося об’єднати всі робочі спілки в асоціацію “Соціальна допомога”, яка виступала за збільшення мінімальної заробітної плати, правовий захист та фінансову підтримку робітників.  Згодом Хільдегард Буріан стане депутаткою та буде захищати робітників у австрійському парламенті. За підтримки Федерального канцлера Австрії Ігнаца Зайпеля Хільдегард Буріан втілила у життя задум, який назавжди вписав її ім’я  в історію прав людини: у 1919 році вона заснувала Карітас Соціаліс, благодійну організацію для хворих, соціально незахищених та всіх, хто потребує допомоги.

Лізе Мейтнер (1878–1968) – фізикиня, перша жінка, яка отримала ступінь доктора в галузі фізики у Віденському університеті. Згодом Мейтнер переїхала до Берліна, де разом з Отто Ганом (німецький хімік) проводила досліди у підвалі (жінкам не дозволялося працювати в інституті). Врешті-решт вона стала асистенткою Макса Планка (німецький фізик-теоретик), а у 1926 році  – професоркою ядерної фізики.

Інгеборг Бахман (1926–1973)  – письменниця. Протягом свого доволі короткого, але насиченого  життя жила в Австрії, Німеччині, Швейцарії, Італії та Франції. У Відні вона вивчала філософію, германістику та психологію. Тут почала публікувати свої перші вірші та брала участь у літературному гуртку Ганса Вейгеля. У студентські роки Бахман познайомилася з Паулем Целаном, Інге Айхінгер, Клаусом Демусом та Якубом Таубесом. Закоханість у Целана мала великий вплив  на її творчість.  Інгеборг Бахман отримала числені нагороди за свою поезію та прозу, включаючи Премію групи 47 (1953), премію Георга Тракля (1964) та Велику державну премію Австрії з літератури (1968). ЇЇ роман “Маліна” став світовим бестселером.

Валі Експорт (1940)  – перформерка. Вальтрауд Ленер стала відомою наприкінці 60-х – початку 70-х років завдяки акції “Tap and Touch Cinema”, яку вона вперше провела на 1-й Європейській зустрічі незалежних режисерів у Мюнхені. Вона дозволяла людям на вулиці через бляшану коробку торкатися  її грудей протягом дванадцяти секунд. Коробка символізувала будівлю кінотеатру, а весь перформанс був критикою об’єктивації жінок та підробкою справжньої сексуальної свободи у кіно. Відтоді перформерка бере участь у численних кіно-та відеофестивалях та міжнародних виставках. У 2015 році в Лінці був заснований міжнародний центр VALIE EXPORT, що досліджує засоби масової інформації та мистецтво перформансу.

Брігітте Бірляйн (1949) – австрійська юристка, політична і державна діячка. У  2003 році Бірляйн стала членом Конституційного суду Австрії, а з січня 2018 року – Головою Конституційного суду Австрії, першою жінкою, яка обійняла цю посаду.  

Ельфріде Єлінек (1946) – одне з найбільш значних імен сучасної німецькомовної літератури, авторка, яка поєднує в собі “смуток Роберта Музіля і почуття гумору Франца Кафки”. Лауреатка Нобелівської премії з літератури (2004) “за музичну симфонію голосів, що звучать в її романах і п’єсах, в яких вона з видатною мовною майстерністю викриває абсурдні кліше суспільства”.

Ольга Нойвірт (1968) австрійська композиторка. Голосно заявила про себе як композиторку у сфері, де жінки виступають лише в ролі виконавиць. Нойвірт стала всесвітньо відомою у 22 роки завдяки своїм міні-операм за текстами Ельфріде Єлінек. Обидві мисткині часто кажуть, що дуже близькі за духом. У 2010 році Ольга Нойвірт стала першою жінкою, яка отримала Велику державну премію Австрії в категорії “Музика”. А у 2019 році вперше за історію Віденської державної опери було представлено музичний твір, створений жінкою. Це був “Орландо” Ольги Нойвірт. 

Запрошуємо до перегляду виставки не тільки учасників Міжнародної наукової конференції Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, а й відвідувачів та всіх охочих. Вона експонується в приміщенні НБУВ на Голосіївському проспекті, 3, на третьому поверсі.  

Фотоматеріали: