«Подорож навколо світу» – до 160-річчя виходу науково-популярного журналу «Вокруг света»

«Путешествие вокруг света. Какой далекий путь, и какое в этом пути бесконечное и безграничное разнообразие впечатлений, встреч, наблюдений, характеров, наслаждений, неудач, картин, опасностей, несчастий, новостей».

Такими вступними словами редакція першого номеру «Вокруг света» за 1861 р. починала випуск нового часопису, який видається до цього часу, уже протягом більш як півтора століття. Декілька разів журнал припиняв свою видавничу діяльність, у зв’язку з важкою політичною ситуацією та економічною нестабільністю у період революції та громадянської війни – з січня 1918 р. по січень 1927 р., а також під час Великої Вітчизняної війни, з 1941 р. по грудень 1945 р. Дослідниця науково-популярної журналістики В. А. Парафонова виділяє в історії журналу «Вокруг света» шість періодів, зміна яких обумовлена корекцією типологічних характеристик цього видання. Примірники, які знаходяться у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій відносяться до перших двох періодів класифікації: з 1861 р. по 1868 р., коли виходив як щомісячний науково-художній журнал; і з 1885 р. по 1917 р., коли друкувався як щотижневий ілюстрований журнал подорожей, науки, літератури і мистецтва.

«Вокруг света» був задуманий та заснований відомим петербурзьким книговидавцем та енциклопедистом польського походження Вольфом Маврикієм Осиповичем (1825–1883). Першими редакторами видання були: перекладач та стенограф, автор статей та книг Ольхін П. М. (1830–1915); дитячий прозаїк, популяризатор наукових знань Разін О. Є. (1823–1875). У 1860 р. Вольф, запросив Ольхіна П. М. редагувати новий журнал «Вокруг света». У ці роки він з сім'єю жив в Нюрнберзі, де займався перекладами та складанням статей для журналу. Для прискорення процесу редагування він освоїв і пристосував до російської мови німецьку стенографію за методом Франца Габельсбергера (1789–1849). Володіючи досконало французькою та німецькою мовами, практично всі матеріали для журналу, він перекладав сам. Багаті бібліотеки, Національний музей і архіви Нюрнберга сприяли вдосконаленню Павла Матвійовича як перекладача і автора часопису. Редактор сформував основний принцип нового журналу – показувати життя на планеті очима очевидця. Цього принципу часопис дотримується і зараз.

На першому етапі «Вокруг света» мав підзаголовок «Журнал землеведения, естественных наук, новейших открытий, изобретений и наблюдений», що показувало тематичні переваги редакції. При цьому переважали матеріали на географічні теми – статті про далекі країни, їх екзотичну природу, звичаї народів цих країв. Нариси мандрівників, дослідників і вчених з усього світу перекладалися і публікувалися в журналі. Матеріали доставляли до редакції за укладеними договорами Вольфа із закордонними видавцями. Перекладами та редагуванням текстів до 1869 р займався Ольхін, він же й обирав найбільш цікаві матеріали, крім того, він доповнював текст нотатками з інших джерел. У результаті читач бачив повну картину про світ, знав про нові відкриття та винаходи. Журнал не обходив стороною і матеріали вітчизняних мандрівників про народи Азії, про землі Сибіру т. д. Часопис друкувався на якісному папері у вигляді об'ємних томів, прикрашених численними закордонними гравюрами на міді і сталі, чорними та кольоровими, представляючи собою цілу енциклопедію всіляких відомостей з географії, етнографії та природничих наук. Гравюри, судячи з підпису, належали німецькому літографу та видавцю Е. Хохданц  (1816–1885), компанія якого багато років займалася кольоровим літографічним друком. При цьому ціна журналу була доступною для масового читача.

У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій зберігаються видання «Вокруг света», починаючи з першого тому за 1861 р. На жаль, добірка часопису малочисельна, та завдяки їй ми маємо змогу познайомитись з першими номерами та матеріалами популярного та відомого широкому читачеві легендарного журналу. На початку свого існування зміст часопису складався з п'яти постійних рубрик: «Землезнавство», «Промисловість і винаходи», «Біографії», «Природознавство» і «Суміш».

До уваги читачів були надані декілька уривків із публікацій часопису, які розкривають літературний потенціал та обдарованість перекладача Ольхіна П. М. Серед таких нарис «Рейн» Віктора Гюго із циклу «Из писем к другу»: «Вы знаете, я часто говорил вам, что я люблю реки. Реки разносят идеи, точно так же, как товары. Все имеет свою великолепную роль в мироздании. Реки, как огромные трубы, воспевают Океану красоту земли, обработку полей, блеск городов, славу людей» [фото 14].

Стаття біографічного характеру про життя та діяльність видатних науковців Галілея, Кеплера та Ньютона починається так: «Вот еще три героя, которых изображение представлено на приложенном здесь рисунке. Подвиги их не шумны, потому что труды их созидали, а не разрушали. Одно только разрушение поражает человека своими страшными явлениями, между тем как труд созидания, который совершается медленно, никому не бросается в глаза, и обыкновенно только потомки вполне познают все величие дела, исполненного созидающими героями» [фото 7].

«История великих людей составляет историю их времени, следовательно и часть истории человечества. Их деятельность составляет результат духа их времени и имеет влияние на деятельность следующих поколений. Пусть становятся героями меча каменные памятники, потому что их подвиги часто забывают после того, как они умерли от ран на поле сражений. Такие памятники не нужны для героев науки, потому что память о них сохраняется в оставленных ими творения. Когда однажды проволка электромагнитного телеграфа покроет своею сетью весь земной шар, она составит всемирный памятник, сооруженный Эрстеду…»[фото 5]. Такими вступними словами автор розпочав ще один біографічний нарис про життя та діяльність датського фізика, дослідника електромагнетизму Ганса Крістіана Ерстеда (1777–1851).

Метою журналу було передавати враження і спостереження мандрівників і дослідників природи всіх країн, віків і народів, знайомити з їх видатними творами, частково в повних перекладах, частково в витягах, давати опис чудових місцевостей, картин народного життя. На шпальтах часопису публікувались також статті з наукових питань, що мають відношення до географії, етнографії та ін. «Вокруг света» містив цілий ряд творів, які з часом були видані окремими книжками, як то «Подорожі Лівінгстона», «Подорожі Радде», «Подвиги людського розуму» Ольхіна і багато інших. У журналі за 1866 р. знаходимо нариси з книг та щоденників шотландського місіонера та дослідника, члена Лондонського королівського товариства Девіда Левінгстона (1813–1873),  який став першим європейцем, що перетнув Африканський континент від океану до океану та познайомив західний світ з життям корінних жителів та краєвидами Чорного континенту. Привертають увагу публікації із «Нової подорожі» мандрівника, що тривала з 1858 р. по 1864 р.: «Африканская цивилизация», «Водопад Виктория», «Устья Замбези», «Племя Манганджа» та ін.

Не менш змістовними та ілюстрованими є уривки з книги відомого британського священника, зоолога-любителя, письменника-натураліста, лектора і популяризатора природничих наук Джона Георга Вуда (1827–1889). На сторінках журналу читач має змогу познайомитись з книгою Вуда «Homes without hands» («Будинки без рук»), де автор описав середовище побутування різних видів живих істот: «Подводные жилища безпозвоночных», «Подводные гнёзда позвоночных», «Паразитные гнёзда» та такими його роботами як «Древороющие насекомые», «Общественные птицы», «Общественные насекомые» та ще з багатьма іншими цікавими нарисами натураліста.

Наукова глибина публікацій, доступність і цікавість викладу – це ті основні принципи, яких дотримувався журнал протягом 160 років свого існування. Часопис залишається і зараз об’єктом вивчення як науковців так і читачів, які люблять пізнавати та подорожувати світом.

Пропонуються фотоматеріали з номерів журналу за 1861, 1862 1866 та 1916 роки.

 

Виставку підготувала м. н. с відділу А. М. Беба.

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська, 62, 3-й поверх, приміщення № 307-3.
+38 (044) 234-02-45 (відділ)
+38 (044) 235-41-96 (пункт запису читачів)
Інститут книгознавства