У травні виповнилось 755 р. від дня народження видатного італійського поета доби Відродження Данте Аліг’єрі. Поет народився та провів свою юність на півночі Італії у Флоренції в аристократичній родині, де і відбулось його перше знайомство з античною та сучасною йому поезією. У цей же період Данте із захопленням вивчав філософію, схоластику, теологію та астрономію, вражаючи сучасників своїми знаннями. Коли Данте захопився письменництвом, достеменно невідомо, але написання твору «Нове життя» відносять до 1292 р. Рання творчість поета відмічена великим впливом поезії провансальських трубадурів з їх культом «Прекрасної дами» та флорентійської поетичної школи, яка вирізнялася стилістичною вишуканістю, алегоризмом, філософічністю та схилянням перед коханими, до яких поети плекали найвищі почуття. До першої збірки «Нове життя», в якій чергувалися вірші та фрагменти прози, увійшли далеко не всі поеми, написані на той час. Це своєрідна сповідь, в якій відтворено історію кохання поета до Беатріче Портінарі. Також, Данте багато віршів присвятив своєму другу та поету Гвідо Кавальканті. Пізніше вчені назвали цю книгу першою автобіографією в історії літератури. Серед зібрання книг Київської духовної академії зберігається цей твір під назвою «Обновленная жизнь» у віршованому перекладі А. П. Федорова. Збірку було опубліковано в Санкт-Петербурзі в 1895 р. в «типографии Дома призрения малолетних бедных», з портретом автора, гравірованим на дереві Н. І. Морозовим. Це був перший переклад твору російською мовою. У вступному слові перекладач так характеризує збірку Данте: ««Обновленная жизнь», одно из первых произведений Данте, стоит особняком во всемирной литературе; это ни поэма, ни роман, ни эпопея, или, вернее сказать, – и то, и другое, и третье вместе»:

         О, вы, Амура все грядущие дорогой,

         Скажите, – есть-ли скорбь, сильнейшая моей?

         Поверьте мне, в моей душе убогой

         Ключ и обитель всех скорбей.

Крім захоплення науками та поезією, Данте вів активне політичне життя – був учасником військових походів, виконував дипломатичні доручення, брав участь у боротьбі політичних партій. Після поразки партії «білих ґвельфів», поет був заочно засуджений за антидержавну діяльність до страти на вогнищі. Подальші двадцять років свого життя аж до своєї смерті він змушений був постійно переїздити та жити в різних куточках Італії. Роки вигнання стали вершиною його літературної творчості, результатом якої стало написання головного твору автора – поеми «Божественна Комедія», яка вважається зразком італійської та світової культури та справжньою енциклопедією середньовіччя. Данте писав свою поему з 1307 р. по 1321 р. Чистовик з’явився в 1322 р., а перше друковане видання – в 1472 р.. Поема написана народною італійською мовою, що було не характерно для того часу, оскільки книги писались латиною.

Твори Данте зберігаються серед колекцій відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій. У зібраннях франкомовних та німецькомовних книг є видання як окремих частин поеми, так і всієї «Комедії». Серед них прозовий переклад 1841 р., зроблений французьким поетом Огюстом Бризу та опублікований в Парижі. Привертає увагу німецький переклад всієї поеми Данте, який виконав майбутній король Саксонії Йоганн у 1849 р. Його літературні переклади виходили під псевдонімом Philalethes (в перекладі з грецької «Любитель істини»). У відділі зберігаються видання 1891 р., що були надруковані в Лейпцигу.

Переклади «Комедії» російською мовою починають з’являтися з 20-х років XIX ст., і протягом досить тривалого часу обмежуються тільки кількома піснями. У другій половині XIX ст. один за одним з’являються повні видання всієї поеми або її окремих пісень. Серед масиву книг КДА є два видання «Божественної комедії», які були опубліковані в Санкт-Петербурзі: в перекладі В. А. Петрова 1871 р. та тлумачення С. Зарудного 1887 р. На думку фахівців, всі редакції цього періоду були досить слабкими і не могли відтворити ні стилістичних особливостей твору, ні точного змісту поеми. Тільки в першій половині XX ст. російський і радянський перекладач та поліглот Михайло Леонідович Лозинський виконав переклад із збереженням розміру та римування згідно оригіналу, який включав в себе авторські примітки, складені за матеріалами середньовічних та більш пізніх коментаторів. В Україні редакції «Божественної комедії» здійснювались переважно окремими частинами, згодом вийшло кілька повних версій всіх трьох частин поеми. Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля» здійснив у 1877–1883 рр. Іван Франко. У 1892–1896 рр. у Львові вийшли друком перші десять пісень «Пекла» у редакції Володимира Самійленка. Наприкінці 1890-х рр. Леся Українка переклала 9 терцин з п'ятої пісні «Пекла»:

Здалека почало мені вчуватись

Квиління жалібне, страшне ридання

І плач, аж серце почало стискатись…

І я довідався, що тут на муки взяті

Всі грішники, що тілом зогрішили,

Убогі розумом, а почуттям багаті…

Данте Аліг’єрі і зараз залишається поетом-філософом, твори якого сприяють моральному відродженню та оновленню.

За матеріалами відділу виставку підготувала м. н. с. А. М. Беба.