Видатний історик, науковець, біограф, археограф. 135 років від дня народження Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (1884–1973)

Поділитися: 
Дата події: 
13-02-2019

13 лютого 2019 року у читальній залі відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського розгорнуто книжкову виставку, приурочену до 135-річчя від дня народження Н. Д. Полонської-Василенко (1884–1973), українського історика, педагога, археографа, історіографа. На виставці представлені книжкові і періодичні видання, що висвітлюють життя і діяльність людини блискучої освіти, глибокого інтелекту й великого досвіду. Серед експонатів виставки – наукові праці, численні статті та передмови до багатьох видань інших науковців, спогади вченої, а також праці про Наталію Дмитрівну.

Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко-Моргун народилася 13 лютого (31 січня за старим стилем) 1884 року в Харкові, в родині артилерійського генерала царської, а згодом української армії – відомого військового історика, одного із фундаторів Військово-історичного товариства, члена Історичного товариства Нестора-Літописця Дмитра Петровича Меньшова. З 1889 року проживала в Києві, а з 1943 року – в еміграції, спочатку в Празі, згодом у Дормштадті (Німеччина). Там же й завершився її земний шлях 8 червня 1973 року, похована вона неподалік на кладовищі Будинку для літніх людей (біля Ульму, земля Баден-Вюртемберг).

Наталія Полонська-Василенко присвятила себе дослідженню історії. Вона була однією із спадкоємців ідей старої школи професора В. Б. Антоновича та її історико-економічного відгалуження, репрезентованого академіком Михайлом Грушевським і професором Митрофаном Довнар-Запольським. Належала до істориків-документалістів.

Серед книг, представлених на виставці, особливо цінною в історіографії  Н. Полонської є її праця "Дві концепції історії України і Росії". Це наукова концепція історії України і Росії, в якій дослідниця зібрала і детально проаналізувала всі тогочасні теорії, схеми і концепції історії Росії і України і довела хибність панівних у західній історіографії понять про Росію і Україну. Приймаючи погляд М. Грушевського й опираючись на його «Звичайній схемі руської історії», Наталія Полонська розбиває панівні в чужій історіографії застарілі російські історичні схеми і концепції.

Експонуються також праці вченої, присвячені історії Південної України "Запоріжжя ХVІІІ століття та його спадщина. Том І. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, [1965]. – 397 c." та "Запоріжжя ХVІІІ століття та його спадщина. Том ІІ. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, [1967]. – 397 c.". Темою своєї докторської дисертації Н. Д. Полонська обрала заселення Південної України. У листопаді 1940 року Наталія Дмитрівна захистила дисертацію на тему "Заселення Південної України в середині ХVІІІ ст.". Праця мала на той час назву "Потьомкін і його адміністративна діяльність у Новоросії". Н. Д. Полонська окреслює шлях, яким проходила трансформація Запорізької держави і козацтва в державу й суспільство модерного типу після зруйнування Січі (1775). У своїй праці вона докладно обговорює колонізацію та аналізує пов’язану з нею адміністративно-політичну й соціально-економічну діяльність, що спричинилось до розвитку нової території та перетворило козацтво в інший тип суспільства.

Учена висвітлює два характерні для цього процесу явища. З одного боку це боротьба проти російського імперіалізму; козаччина, хоч адміністративно скасована, але фізично існує й бореться за своє збереження. З другого боку – це економічний розвиток, піднесення Південної України. Вона показала, що становлення нової України – це новий етап історії, органічно пов’язаний з минулим і наступним; це відродження однієї з частин великокняжої України-Руси, незважаючи на офіційну назву – Новоросія.

На виставці представлена фундаментальна праця "Полонська-Василенко Н. Історія України. І том (до половини ХVІІ сторіччя) / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Українське видавництво, 1972. – 591 с."; "Полонська-Василенко Н. Історія України. ІІ том (Від половини ХVІІ сторіччя до 1923 року) / Наталія Полонська-Василенко. – Мюнхен : Українське видавництво, 1976. – 554 с.". Це – великий курс історії України, задуманий як підручник для вищої школи та український текст для іншомовних перекладів. За традицією Київської історичної школи Антоновича, праця відзначається широкою документацією, а історія України тісно зв’язана з її територією; вона просто виростає з цього ґрунту, авторка включає сюди й доісторичне минуле України, розглядає історичні факти всебічно, постає як літописець  величі України, застосовує державницький підхід до історії України. В українській історії її цікавлять державно-національні шляхи розвитку та, передусім, неперервність державницьких устремлінь.

Великий інтерес представляє також експонована на виставці двотомна "Історія Української Академії наук", що базується на значному фактологічному матеріалі. Авторка тут зберегла для майбутніх поколінь імена всіх тих, хто спричинився до розвитку української науки, а також імена всіх учених, які стали жертвами режиму. Н. Д. Полонська-Василенко – не тільки історик, а й свідок та учасник подій,  пов’язаних з Академією. Від 1924 року вона працювала в Українській Академії Наук, при кафедрі академіка Д.І. Багалія. Спершу була науковим співробітником із спеціальним дорученням, а згодом стала старшим науковим співробітником і вченим секретарем Комісії соціально-економічної історії України ХVІІ – ХІХ століть. У 1933 році більшовики провели реорганізацію УАН і зліквідували всі гуманістичні відділи, Наталію Дмитрівну було звільнено. Прийняли її знову в Академію аж у 1937 році на посаду старшого наукового співробітника Інституту економіки. З 1938 року вона була старшим науковим співробітником Інституту історії УАН, де працювала аж до часу еміграції на Захід 1943 року.

Окрема сторінка біографії – праці вченої, присвячені історії Православної церкви в Україні. Вони є дуже цінними для осягнення духовної складової нашої історії і прагнень українського народу мати свою автокефальну церкву. І в еміграції вчена продовжувала цікавитись цією сферою. В 1949 році вийшов її курс "Історія української церкви", підготовлений на підставі лекцій, читаних у Богословській Православній Академії у Мюнхені для Церковно-археографічної комісії апостольської візитатури в Мюнхені, а у 1964 році опублікована праця "Історичні підвалини УАПЦ". Вона також опублікувала низку статей з історії Української Церкви, частина з яких були німецькою й англійською мовами.

Н. Д. Полонська залишила нам численні мемуарні та біографічні нариси, присвячені українським діячам науки і культури. Ці твори є цінним документом епохи. Це статті про А. Кримського, М. Грушевського, М. Василенка, О. Оглоблина, Л. Старицьку-Черняхівську, С. Єфремова, М. Слабченка, М. Зерова, В. Козловську, С. Томашівського, Д. Дорошенка та багатьох інших. На виставці представлені видані в діаспорі журнали, часописи, календарі-щорічники ("Життя і школа", "Авангард", "Віра й культура", "Вісник", "Літопис Бойківщини", "Україна", "Український самостійник" та інші), в яких друкувалася Н. Д. Полонська та опубліковані статті про неї.

Запрошуємо всіх зацікавлених відвідати книжкову виставку, присвячену життю і діяльності непересічної особистості в українській історичній науці й академічному житті.

Виставка експонуватиметься з 13 лютого до 13 березня 2019 року за адресою: вул. Володимирська, 62, к. 302 (3-й поверх).

Т. Д. Антонюк,

завідувач відділу зарубіжної україніки

НБУВ.

 

Фотоматеріали: 

Контактна інформація

Інститут книгознавства
Корпус №2, вул. Володимирська 62, к. 313;
kovalchuk@nbuv.gov.ua
+38 (044) 234-9306
Директор Інституту книгознавства НБУВ
Ковальчук Галина Іванівна,
д-р іст. наук, професор