250 років від дня народження Франсуа-Рене де Шатобріана – французького письменника та державного діяча (1768–1848)

Франсуа-Рене Шатобріан народився 4 вересня 1768 р. в містечку Сен-Мало в провінції Бретань у багатодітній аристократичній бретонській родині. Дитинство провів у сімейному замку Комбург. Він отримав добру освіту в коледжах Дол, Ренне і Данан.

Революційні зміни, які принесла Велика Французька революція, спочатку захоплювали і молодого Рене та, коли від терору загинули його батьки, а сімейний маєток було націоналізовано та перетворено у фортецю, він в 1791 р. від’їздить в еміграцію до Північної Америки, де подорожує країною. Враження від цієї подорожі згодом ляжуть в основу його романів «Атала» та «Рене», а образні описи краєвидів стануть новим стилем в художній літературі під назвою романтизм.

Після повернення до Франції у 1792 р. Шатобріан приєднався до армії роялістів-емігрантів, та невдовзі змушений був залишити військову кар’єру через тяжке поранення. Перебуваючи в Лондоні, Франсуа-Рене цікавиться англійською літературою. Значний вплив на його власний літературний доробок мав твір Джона Мільтона «Втрачений рай».

Вигнання та смерть рідних змусили Шатобріана ще раз переосмислити наслідки революції. Свої роздуми він виклав у окремому нарисі –«Історичний, політичний і етичний досвід про революції» (1797 р).

Після проголошення амністії емігрантам, повертається до Парижу, де в 1802 р. виходить один з ключових романів «Геній християнства». Цей твір привернув увагу Наполеона, і в подальшому Шатобріан призначається секретарем дипломатичної місії до Святого Престолу. Невдовзі, через розбіжності з політикою імператора, письменник змушений знову шукати заробіток від літературної діяльності. У цей період починає роботу над романом «Мученики» про долю ранніх християн. Для збору інформації до книги автор відвідує Грецію, Палестину, Єгипет та Іспанію. Свої враження від подорожі видає окремою збіркою під назвою «Дорожні нотатки. Від Парижа до Єрусалима», в 1811 р., а спогади про Іспанію вийшли у 1826 р. під назвою «Пригоди останнього Абенсерага».

У подальшому, за критику в пресі Наполеона, вимушений жити в провінції, де закінчує свій роман «Мученики», який вийшов друком у 1809 р. та розпочинає писати свої мемуари.

У 1811 р., незважаючи на вигнання, Шатобріана було обрано до Французької Академії Наук.

Подальша доля автора тісно пов’язана з історією тих подій, які відбувалися в країні: крах імперії Наполеона, нова дипломатична місія Шатобріана, знову критика влади і знову відставка. У 1830 р., після приходу до влади нового короля з Орлеанської династії Луі-Філіпа, він відмовився присягнути на вірність королю. Це стало крахом в його політичній кар’єрі.

Відійшовши від політичного життя, він сконцентрувався натомість на закінченні своїх мемуарів – «Замогильні нотатки», які вийшли друком вже посмертно у 1848–1850 рр.

Останні роки життя він провів усамітнено. Під час революції Весни народів у 1848 р. Шатобріан помер в Парижі і був похований згідно його заповіту на острові біля місця свого народження у Сен-Мало.

Завдяки своєму талантові та новизні літературного стиля Шатобріана справедливо вважають батьком французького романтизму. Він став справжнім зразком для наслідування поколіннями романтичних авторів не лише у Франції, але й за кордоном – таких як Байрон, Гюго, Стендаль.

На електронній виставці, присвяченій 250-річчю від дня народження Франсуа-Рене Шатобріана, представлені матеріали, які зберігаються у фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ. До виставки залучені видання французькою та польською мовами, які видавались за життя та після смерті автора, та належать до різних колекцій.

Виставку підготувала м. н. с. відділу Беба А. М.

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська, 62, 3-й поверх, приміщення № 307-3.
+38 (044) 234-02-45 (відділ)
+38 (044) 235-41-96 (пункт запису читачів)
Інститут книгознавства