Дмитро Олександрович Граве (1863–1939) – український математик, засновник першої великої математичної школи України, академік АН України (1919), член-кореспондент РАН (1924) і почесний член АН СРСР (1929).

Професор, визнаний математик-алгебраїст, працював у Київському університеті Св. Володимира (1893–1934). Навчався у Санкт-Петербурзькому університеті, де отримав ступінь бакалавра (1885), під керівництвом Пафнутія Львовича Чебишева (1821–1893) – російського математика і механіка, засновника Петербурзької математичної школи, ординарного академіка Петербурзької АН (1859) і ще 24-х академій світу, захистив магістерську роботу (1889). Після закінчення Університету викладав математику в Інституті інженерів шляхів сполучення (1890), потім – у Вищій жіночій школі (1892). Захистив дисертацію на звання доктора математики (1896) і був запрошений до Харківського університету на посаду професора математики (1897–1899), пізніше викладав у Київському університеті Св. Володимира (1899–1934). У останній період свого життя Дмитро Олександрович активно працював у галузі механіки, очолював кафедру механіки у Київському університеті (1924–1932), написав 15 наукових робіт з питань небесної механіки, а також важливих проблем механіки твердого деформованого тіла. Став першим директором Інституту математики АН УРСР (1934). Помер 19 грудня 1939 р. і похований у Києві на Лук’янівському цвинтарі.

Деякі книжки, фотокопії яких експонуються, мають провенієнції. Усі вони походять із бібліотеки Київського університету Св. Володимира, яка нині зберігається і є складовою частиною книжкового фонду відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ.

Виставку підготувала м. н. с. відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Афанасьєва З. Б.