Видання творів Марії Конопницької у фондах НБУВ (виставка до 175-річчя від дня народження польської письменниці)

Конопницька Марія (Konopnicka, Maria – 23.05.1842, Сувалки – 08.10.1910, Львів) – польська письменниця. Народилася у містечку Сувалки теперішнього Бєлостоцького воєводства, у збіднілій шляхетській родині. Її батько, Юзеф Васіловський, працював адвокатом у Генеральній прокуратурі. У 1849 р. родина Васіловських, у якій, крім Марії, було ще п’ятеро дітей, переїхала у містечко Каліш. У 1854 р. померла мати – Схоластика Васіловська, і всі обов’язки з виховання та навчання дітей взяв на себе батько.
Початкову освіту Конопницька здобула вдома, потім, з 1855 р. до 1856 p. навчалася у Варшавському монастирському пансіоні, але через брак коштів не закінчила освіту.
У вересні 1862 р. вона вийшла заміж за місцевого юриста Ярослава Конопницького, власника маєтку Бронів в околиці Каліша. Чоловік вів світський спосіб життя, влаштовував прийоми, полювання, бали. У повстанні 1863 р. безпосередньої участі він не брав, але його притягували до відповідальності за звинуваченням у переховуванні зброї. Звільнившись з-під арешту і, очевидно, побоюючись подальших переслідувань, він разом із дружиною та маленьким сином у 1864 р. виїхав у Німеччину. Проте невдовзі, у 1865 p., після проголошення амністії всім колишнім повстанцям, родина повернулася у Польщу.
Після повернення Конопницька захопилася літературою, багато читала. Незабаром сім’я перебралася у 1872 р. до невеличкого маєтку Гусин.
У Гусині Конопницька почала писати. Її першою публікацією став вірш «Зимовий вечір» (1875). Упродовж 1875–1876 pp. вірші Конопницької почали з’являтися у варшавських періодичних виданнях. Один із них – «Прелюдія» із циклу «В горах» («W gorach») – помітив і дуже високо оцінив Г. Сенкевич, котрий став свого роду хрещеним «літературним батьком» Конопницької.
У 1880 р. у Вільно вийшла друком книга М. Конопницької «З минулого. Драматичні фрагменти» («Z przeszlosci. Fragmenty dramatyczne»). У фонді відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій (далі Відділ) Інституту книгознавства НБУВ зберігається перевидання вище названої книги 1881 р.
Перша поетична збірка Конопницької «Поезії» («Poezji») з'явилася у 1881 р. Одним із активних ініціаторів цього видання був Г. Сенкевич. Він був і автором передмови до збірки, у якій, зокрема, зазначив, що «у цій поезії міститься душа селянина і б'ється селянське серце». Протягом 80-х років Конопницька видала друком ще дві збірки «Poezji» (1883, 1887). Примірники саме цих видань знаходяться у фонді Відділу.
Крім віршів, Конопницька написала і поему під назвою «Імагіна», яка вийшла окремою книжкою у 1913 р. Поема складається з 21 пісні, які написані октавами. У центрі зображення поеми – стосунки молодої людини на ім’я Люциль із фантастичною істотою Мегістолейдом. Ідейно поема засуджує завойовницький дух і експансіоністську політику давніх володарів Польщі.
Крім поетичної, Конопницька займалася і журналістською діяльністю. У 1884–1886 pp. вона очолювала літературну редакцію варшавського журналу для жінок «Світ», на сторінках якого опублікувала ряд статей, зокрема і літературно-критичних. У лютому 1890 p. Конопницька залишила Варшаву і виїхала спочатку у Краків, а потім – за кордон. Розпочався закордонний період її життя, який з невеликими перервами тривав до самої смерті. Головною причиною її від’їзду з Польщі стала психічна хвороба дочки Гелени, скандальна поведінка котрої була спричинена клептоманією і патологічним почуттям неприязні до матері.
За кордоном вона продовжувала писати, а крім того, брала активну участь у громадсько-політичній діяльності, зокрема разом з іншими польськими діячами активно виступала проти прусської колонізаторської політики, спрямованої на понімечення польського населення.
У лютому 1906 p. Конопницька повернулась у Варшаву, де займалася громадсько-політичною роботою. Влітку 1910 р. важко хвора письменниця переїхала до Жарновця, а 8 жовтня 1910 р. в санаторії поблизу Львова померла. В останню дорогу її проводжали десятки тисяч людей, на її смерть відгукнулася літературна громадськість Парижа, Берліна, Праги, шанувальники її таланту у Скандинавії, Італії, Америці, Україні та Росії. Конопницьку поховали у Львові, на Личаківському кладовищі. У 1935 р. на її могилі було встановлено бронзовий бюст.
Упродовж 1889–1903 pp. Конопницька видала 11 збірок віршів і прози для дітей.
Окремі твори Марії Конопницької українською мовою переклали П. Грабовський, В. Щурат, П. Крат, П. Єфремов, М. Рильський, С. Масляк, М. Рудницький, Д. Павличко, В. Струтинський, М. Пригара, P. Лубківський та ін.
Представлені на цій електронній виставці фотокопії зроблені з примірників видань творів М. Конопницької, які знаходяться у фонді польської літератури Відділу. Крім того, твори письменниці перебувають в ряді інших історико-культурних фондів, що зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ.

Виставку підготувала кандидат історичних наук, завідуюча відділом бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ О. С. Рабчун.

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська, 62; 3-й поверх, приміщення № 307-3.
+38 (044) 234-0245 (відділ)
+38 (044) 235-4196 (пункт запису читачів)
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)