Іконников Володимир Степанович (інколи – Іконніков; 9 (21) грудня 1841, Київ, Російська імперія – 26 листопада 1923, Київ, УРСР, СРСР) – український історик та педагог, професор, у 1877–1880 та у 1883–1887 рр. – декан історико-філологічного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира. У 1881–1883 рр. – член Ради Колегії Павла Ґалаґана, член Київського товариства старожитностей і мистецтв, товариш Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. Рідний брат Київського губернського архітектора Михайла Іконникова. Походив з дворян Київської губернії. Виховувався у Володимирському Київському кадетському корпусі і по його закінченні в 1861 р., витримавши додатковий іспит, вступив на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира. Після завершення навчання в університеті, в 1865 р. був залишений для підготовки до професорського звання. У 1867 р. захистив дисертацію «Максим Грек. Історико-літературне дослідження» (рос. «Максим Грек. Историко-литературное исследование», Київ, 1865–1866 рр.) і отримав ступінь магістра російської історії. У наступному році був обраний на доцента. У 1869 р. Іконников захистив у Новоросійському університеті дисертацію на ступінь доктора за темою «Досвід дослідження про культурне значення Візантії в російській історії» (рос. «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории», Київ, 1869 р.) і зайняв кафедру російської історії в Києві. Був одним із засновників Історичного товариства Нестора-Літописця, у 1874–1877 та у 1893–1895 рр. – був головою Київського товариства Нестора-Літописця. У 1918–1921 рр. – голова Комісії для розбору давніх актів. Від 1893 р. – член-кореспондент, з 1914 р. – ординарний академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук у відділенні російської мови та словесності. З 1921 р. – обраний на академіка Української Академії наук, де очолював Комісію для видавання пам'яток новітнього письменства та Археографічну комісію. Науковий доробок вченого становить понад 700 праць з історії, джерелознавства та археографії. Автор книги «Спроба російської історіографії» (Т. 1–2, 1891–1908, Т. 3 не був опублікований, рукопис зберігається у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського). Володимира Степановича було поховано на Щекавицькому кладовищі у Києві. Пропонуємо переглянути фотокопії титульних сторінок відомих друкованих праць В. С. Іконникова, що зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ. Особливе місце серед наукових досліджень Іконникова посідає його велика праця в двох томах «Опыт русской историографии». Цей твір є результатом його багаторічної роботи в Київському університеті над російською історіографією з подальшою її науковою розробкою. У зв'язку з цим дослідженням В. С. Іконников уважно стежив за поточною історичною літературою і зібрав багато рідкісних примірників книг та рукописів. У його особистій бібліотеці налічувалося 160 тис. томів книжок, понад 3 тис. різних брошур та інших видань з історії, археології, історіографії тощо. Все це дало змогу авторові наприкінці кожної частини своєї праці подати майже вичерпну бібліографію. «Опыт русской историографии» та багато інших праць В. С. Іконников не втратили свого значення і для сучасної історичної науки. Виставку підготувала н. с. відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Гуржій І. О.