31 серпня 2026 року відзначила свій ювілей Ірина Олегівна Ціборовська-Римарович – старший науковий співробітник відділу стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ, доктор історичних наук. 

Ірина Олегівна – відомий український книгознавець, історик, бібліотекознавець, бібліограф та джерелознавець стародруків. Вона присвятила роботі в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського понад 35 років свого життя, пройшовши щаблі професійного зростання і невтомно втілюючи своє покликання – глибоко вивчати й досліджувати історію, старовину, книги, відкривати минуле для теперішнього й майбутнього. За цей час вона успішно захистила кандидатську дисертацію, отримала звання старшого наукового співробітника, а нещодавно й здобула звання доктора історичних наук.

І. О. Ціборовська-Римарович є автором понад 150 наукових публікацій, серед них монографії – «Родові бібліотеки Правобережної України XVIII ст. (Вишневецьких–Мнішків, Потоцьких, Мікошевських): історична доля та сучасний стан», комплексні дослідження Бердичівської і Луцької друкарень з описами їхніх видань («Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів : історія та видавнича діяльність: 1758–1844»; «Видання друкарні Луцького домініканського монастиря (1787–1836) у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : книгознавче дослідження. Попримірниковий опис», розділи колективних монографій НБУВ, статті у фахових наукових українських і зарубіжних виданнях і тематичних збірниках, довідкові публікації, науково-популярні розвідки й електронні виставки.

Сфера зацікавлень Ірини Олегівни Ціборовської-Римарович дуже широка: це історія книги і книговидання, історичне бібліотекознавство, маргіналістика і джерелознавство. Серед статей останніх років варто відзначити такі, як «Книжкова культура римо-католицьких монастирів XVII–XIX століть Луцької/Луцько-Житомирської дієцезії», «Друкарське оформлення видань друкарень Почаївського василіянського монастиря, Бердичівського монастиря босих кармелітів і Луцького домініканського монастиря: маловідомі факти та порівняльний аналіз»; «Архівні джерела та історичне бібліотекознавство: на прикладі бібліотеки Вишневецького замку князів Вишневецьких – графів Мнішеків (XVIII–XIX ст.)»; ««Ozdoba y Obrona w Berdyczowskim Obrazie Marya... ukoronоwana...» (Бердичів, 1767). Історико-книгознавчий ескіз», «Магнатська бібліотека першої половини XVIII століття: фонди, приміщення, рецепція суспільства (на прикладі бібліотеки кн. М. С. Вишневецького)», «Провенієнції стародруків як об’єкт книгознавчих досліджень і джерело мікроісторії», «Видання без вихідних даних або відсутні в Бібліографії Естрайхерів з друкарень бердичівських кармелітів і луцьких домініканців: бібліографічний опис і друкарський аналіз», «Маргіналістика в історико-книгознавчих дослідженнях: рукописні провенієнції видань XVIII ст. (джерелознавчий аналіз творів Марціна Рубчинського, 1707–1794)».

Дослідниця бере активну участь у міжнародних наукових історико-книгознавчих і джерелознавчих конференціях в Україні та за кордоном, користується авторитетом у професійних колах. Водночас вона щедро ділиться досвідом з колегами-книгознавцями й бібліографами, є науковим консультантом, рецензентом багатьох видань.
Не в характері Ірини Олегівни зупинятись на досягнутому, вона працює над новими темами й роботами – підготувала до друку монографію про католицькі монастирські книгозбірні Луцько-Житомирської дієцезії, завершує роботу над каталогом українських латиношрифтних стародруків, планує підготувати каталог з науковим дослідженням Вишневецької збірки. Колеги знають її працездатність, невтомність, наполегливість, тож бажають здійснення всіх цих творчих задумів.

Ми щиро й сердечно вітаємо дорогу ювілярку! Бажаємо Ірині Олегівні міцного здоров’я, родинного добробуту, творчого натхнення й наснаги, невтомності в науковому пошуку й нових відкриттів, оптимізму, перемоги і мирного неба!

Колектив Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського