Друкарня Супрасльського Благовіщенського василіанського монастиря діяла на Підляшші в 1693–1802 рр. і була одним із видавничих осередків василіанського ордену, поряд із друкарнями у Вільнюсі, Уневі та Почаєві. Її доробок оцінюється як надзвичайно великий, адже за трохи більше, ніж століття своєї діяльності вона випустила друком близько 500 видань. Попри те, що друкарня діяла при монастирі, релігійної тематики стосувалися менше половини її друків. Близько 70% супрасльських видань були польськомовними, близько 10% – латинськомовними, одне видання – литовською мовою, 18% – кириличними, переважно літургійними виданнями (Cubrzyńska-Leonarczyk M. Dziedzictwo Unii Brzeskiej. Z dziejów oficyny wydawniczej OO Bazylianów w Supraślu (1695–1803). Warszawa – Białystok, 2007. S. 67–68).

В історії супрасльської друкарні виділяють п’ять основних періодів діяльності: початкові роки, розквіт 1708 – початку 1730-х рр., зменшення інтенсивності роботи в 1730-х–1770-х рр., активізація видавничої діяльності в 1780-х – першій половині 1790-х рр. та домінування друків світського спрямування, останні роки роботи в нових політичних реаліях після поділів Речі Посполитої. З початку 1770-х рр. друкарня виготовляла також продукцію на замовлення старообрядців, з 1780-х рр. для збільшення прибутку видавала багато передруків зі зміненими титулами, а також публікувала контрафактні видання без зазначення місця друку або з фальшивими вихідними даними.

Супрасльська друкарня випускала латинським шрифтом теологічні й агіографічні твори, проповіді, богослужбові видання, молитовники, катехізиси; граматики, підручники та навчальні посібники з різних галузей знань; історичні праці, твори художньої літератури, зокрема у перекладах польською мовою, панегірики, політичні трактати та публіцистичні твори, збірники поезій; господарчі, медичні, правничі порадники, світські та церковні календарі, каталоги видань друкарні тощо.

У фонді відділу стародруків та рідкісних видань ІК НБУВ зберігаються 23 видання супрасльської друкарні, надруковані латинським шрифтом у 1713–1793 рр. Крім того, є 21 кириличне видання і 3 публікації, в яких весь текст або його частина надруковані паралельно латинським і кириличним шрифтами. Більшість латиношрифтних друків – польською мовою, решта – латинською.

Найраніший друк, представлений на виставці, – це проповіді єзуїта Антонія Ширми «Kazania albo Exhorty postne o tajemnicach naydroszszey męki Zbawiciela», виголошені у варшавському єзуїтському костелі та надруковані в 1713 р. (іл. 1, 2). У 1714 р. було видано збірник «Kazania y homilie» київського греко-католицького митрополита, одного з фундаторів греко-католицької церкви, богослова, письменника-полеміста Іпатія Потія з доданим описом життя митрополита авторства Лева Кишки – архімандрита супрасльського монастиря з 1708 р., володимирського та берестейського єпископа з 1711 р., київського митрополита з 1714 р. Пізніше, в 1788 р. «Kazania y homilie» Іпатія Потія було перевидано в Почаєві.

Зберігається у відділі рідкісний видавничий конволют у складі двох перекладених польською мовою видань 1722 р.: твору історика І ст. Йосипа Флавія «Sława dawney Jerozolimy, przy zburzeniu swoim y całey zydowskiey ziemi spustoszeniu, w własnychże popiołach y ruinie od Rzymskiey potencyi zagrzebiona» (іл. 3) та опису подорожі до Святої Землі польського мандрівника та проповідника Ансельма Бернардина «Peregrynacya prawdziwego opisania Ziemi Swiętey, Betleem, y Jerozolimy» (іл. 4). Релігійну тематику продовжує твір із моральної теології секретаря луцького та берестейського єпископа Яна Ігнатія Темезварі «Anima pænitens ad regulas præceptorum decalogi» 1726 р. (іл. 6)

Увагу супрасльського осередку до вшанування регіональних святинь демонструє видання опису церемонії коронації Жировицької ікони Божої Матері, яка відбулась у 1730 р. Опис під назвою «Aquila grandis magnarum alarum in Zyroviciana solitudine nidificans, sub corona renascens beatissima Virgo Maria» склав Теофіл Єнткевич. Титул видання оформлено в нетиповий спосіб: він містить справа від назви два позначені зірочками посилання у формі друкованих маргіналій. Примірник відділу зберігся без титульного аркуша. Варто згадати також, що в 1722 р. вийшов друком «Лексикон», тобто церковнослов’янсько-польський словник (іл. 5).

Публікували супрасльські василіани й панегіричні видання, не завжди позначаючи на титулі місце друку. Прикладами таких вітальних видань є твори «Plus ultra honorum, et gloriæ meta sagittæ Chomentovianæ, in prima possessione Campi Ducalis Regni Clavæ» смоленського каноніка Антонія Хризантія Лапчинського (без місця друку, 1726), присвячений польному коронному гетьману Станіславу Хоментовському; «Applauz głośnobrzmiącey sławy solennymi tryumfów ceremoniami na godność woiewodztwa witebskiego ... Marcyanowi z Kozielska Ogińskiemu ... rezunuiący» Василя Денисевича вітебському воєводі Марціану Міхалу Огінському (без місця друку, 1731); «Triumphus Wiszniowiecciani nominis inter propria, & suæ serenissimæ domus trophæa ad capitolium palatini honoris deductus» вільнюському воєводі, великому литовському гетьману, канцлеру Великого князівства Литовського Михайлу Серватію Вишневецькому від імені Новодольського піарського колегіуму (Новий Дольськ – нині містечко Любешів у Волинській обл.) (без місця друку, 1736); «Zodiacus infulatus duodecim pinscensium antistitum nec non Bissenorum jubileorum annorum» Михайла Чарковського на пошану пінського греко-католицького єпископа, лещинського та супрасльського архімандрита Юрія Булгака (1739) (іл. 7–10).

У 1737 р. у Супраслі вийшов друком перекладений із латинської на польську мову медичний порадник «Tajemnice wszystkim oboiey płci, nie tylko ku leczeniu rozmaitych chorob, począwszy od glowy, aż do stop, barzo potrzebne; ale y gospodarzom, rzemieślnikom, zwłaszcza przednieyszych y subtelnieyszych robot, do ich rzemiosł należących, y innym wielce pożyteczne» (Дуже корисні всім чоловікам і жінкам секрети не лише для лікування різних хвороб, від голови до ніг, але також землеробам і ремісникам, особливо тим, хто займається найтоншою роботою) італійського фізика, алхіміка, географа та картографа Джироламо Рушеллі (іл. 11–12). Видання, надруковане під псевдонімом Alessio Piemontese, завершується польсько-латинським словником.

Третій період діяльності друкарні представляють тези доповіді Афанасія Марцинкевича «Philosophia peripatetica ex mente D. Joannis Damasceni», виголошеної в Жировицькому василіанському колегіумі в 1749 р. (іл. 13), також два видання з моральної теології: настанови християнської поведінки у творі варшавського каноніка Войцеха Клосовича «Instrukcya względem pryncypalnieyszych punktow religii, obyczaiow y przystoynego rządzenia się na swiecie» 1758 р. (іл. 16–17)  та посібник для майбутніх священників у двох частинах авторства генерального берестейського офіціала, володимирського архідиякона Антонія Корончевського «Teologia moralna dla sposobiących się do stanu kapłanskiego y owszem: dla wszystkich duchownych staranie dusz ludzkich maiących» 1779 р. (іл. 22–25).

Історичній тематиці присвячено твір торунського райці, купця, бібліофіла, перекладача, письменника Якова Казимира Рубінковського про короля Яна ІІІ Собеського «Ianina zwycięskich tryumfow, dziełami y heroicznym męstwem Iana III. krola polskiego na Marsowym polu nayiasnieyszy ottomanskiey y tatarskiey potencyi» 1754 р. Видання містить дереворити, вірогідно, місцевого майстра (іл. 14–15). Гравюри скопійовано з мідеритів, вміщених у першому виданні цього твору, опублікованому в Познані в 1739 р.

Цікаву сторінку представляють два видання 1740 та 1775 рр. під назвою «Klucz prognostykarski, to iest: rzetelne obiasnienie słow y przezwisk niewyrozumianych, ktorych astrologowie w kalendarzach y prognostykach swoich używaią» (Прогностичний ключ, тобто достовірне пояснення незрозумілих слів і назв, які астрологи використовують у своїх календарях і прогнозах) (іл. 18–21), які є свого роду додатком до традиційних для XVIII ст. календарів. Ці видання, серед іншого, містять медичні та господарчі поради, народні прикмети про погодні та господарські явища, відомості про вплив дня народження на риси характеру людини тощо. Окремі народні прикмети у цих виданнях викладено у віршованій формі.

На виставці представлений примірник першого тому перекладеного польською мовою твору французького історика церкви Клода Флері «Obyczaie chrzescian», виданого в 1784 р. (іл. 26). Також є двотомні видання недільних проповідей Мартина Гайдзинського 1789 р. (іл. 28–30) та єзуїта, королівського проповідника Себастьяна Ляховського 1793 р. (іл. 31–33). Виклад канонічного права міститься у праці доктора теології та канонічного права, проповідника, отця василіанина Тимофія Щуровського під назвою «Missia bialska. Rozmowy wyięte z czwartey xięgi Prawa kanonicznego» 1792 р. (іл. 34–35).

Супрасльські контрафактні видання, тобто перепубліковані без зазначення вихідних відомостей популярні у читачів, часто заборонені твори, які добре продавались і приносили прибуток, можна ідентифікувати лише за шрифтами й окремими елементами оформлення. Одне з таких видань – це надрукований анонімно політичний трактат польського громадського й освітнього діяча, письменника, публіциста, філософа Станіслава Ксаверія Сташиця «Uwagi nad życiem Jana Zamoyskiego» (1787?), в якому автор виклав план реформи державного устрою Польщі (іл. 36). В 1789 р. супрасльські друкарі видали анонімно алегоричний політичний памфлет письменника та публіциста Вінцентія Ігнатія Маревича «Polusia corka kołodzieja czyli Wolność oswobodzona. Opera tragiczna w dwoch aktach» (іл. 37).

Супрасльська друкарня випускала продукцію високої якості друку. У латиношрифтних виданнях, особливо першої половини її діяльності, використовувалась велика кількість прямих і курсивних шрифтів різних розмірів, приклади яких можна роздивитись на іл. 38–42. Видання першої половини – середини XVIII ст. демонструють ілюстрування гравюрами з гербами чи гравюрами-ілюстраціями, гравірованими ініціалами, оригінальними заставками та кінцівками, комбінаціями з виливних прикрас великих розмірів. У 1770-х–1790-х рр. застосовувалось оздоблення у значно стриманішому стилі, характерному для продукції тогочасних друкарень Речі Посполитої. У публікаціях кінця XVIII ст. немає гравірованих ініціалів, натомість поширеними є композиції з дрібних виливних прикрас. Із прикладами різноманітних елементів оздоблення супрасльських друків можна ознайомитись у нашій електронній виставці на представлених сторінках різних видань, а також на іл. 43–50.

Порівняно невелика колекція супрасльських латиношрифтних видань у фонді відділу стародруків та рідкісних видань ІК НБУВ демонструє самобутні зразки друку Підляшшя у XVIII ст. Подальшим дослідженням доробку друкарні сприятиме публікація примірників на цифрових платформах, укладання електронних і друкованих каталогів.

Юлія Рудакова, старший науковий співробітник відділу стародруків та рідкісних видань ІК НБУВ