Уже вдруге, відколи українська церква перейшла на новоюліанський календар, День української писемності та мови, встановлений на вшанування пам’яті  Преподобного Нестора-Літописця, святкуємо 27 жовтня відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського. А загалом  цей День було встановлено 28 років тому.

Чи міг передбачити 17-річний юнак Нестор, чи Василь, як називає себе літописець в одній з оповідей, що його титанічна скрупульозна праця стане одним із залізних аргументів української державності? Та очевидно одне: послушник Києво-Печерського монастиря  усвідомлено йшов до мети – свідчити історію. Отримавши постриг у монахи, він більше як сорокаліття списував рукописи, укладав літописи, шукав, знаходив і описував тогочасні історичні події, фіксував народні перекази, оповіді, бесіди.

“Читання про Бориса і Гліба”, “Житіє Феодосія Печерського”, “Повість минулих літ” – це такий собі привіт людству, послання  з глибини віків! А скількох підступних спроб охочих знищити ці твори, відредагувати їх, перекрутити, приховати, трактувати зазнали праці Нестора-Літописця! Та писемні джерела нетлінні, як би кому кортіло їх стерти зі свідомості нації. Як нетлінна пам’ять і навіть мощі Преподобного Нестора-Літописця, що ось уже приблизно 911 років спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Доброю традицією свята є Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, започаткований Українським радіо. Нинішнього року цій акції, яка має на меті “об’єднати якомога більше людей навколо України в усьому світі і популяризувати українську мову”, виповнюється чверть століття!

Боротьба за українську мову, за українську ідентичність і єдність нації триває, без перебільшення, віками. Драматична новітня історія становлення державності закарбована Декларацією про державний суверенітет України, Актом проголошення незалежності України, статтею 10 Конституції України. Провокативні спроби російських сил завадити розвиткові української мови виявлялися у намірах ухвалити реакційні мовні закони, прищепити широкому загалу як вірусну думку про меншовартісність, другорядність рідної мови титульної нації. 

І ось уже понад десятиріччя триває російський терор проти України, що перетворився на кровопролитну ширкомасштабну війну, в якій агресор спекулює, зокрема, й мовним питанням. І, як прикро це констатувати, українська в Україні найпотужніше “популяризується” російськими бомбами, снарядами, ракетами та дронами.

Мова стала виявом спротиву агресорові. Говорімо українською! Пам’ятаймо, що російський воєнний злочинець прагне нав’язати світові наратив про те, що російська мова – це російська територія. Говорімо українською, мова – зброя проти агресора.

Шануймо себе, свою рідну мову, Україну та її героїв!

Зі святом української мови та писемності!