«Усі шляхи ведуть до Риму!». Хто не пам’ятає цього вислову!

Рим - одне з найдавніших міст світу, столиця Стародавнього Риму, йому виповнилося 2775 років. Відомі його назви: «Вічне місто», «Місто на семи пагорбах». Він розташований у центральній частині Апенінського півострова на річці Тібр, поблизу узбережжя частини Середземного  моря – Тірренського.

За кількістю населення Рим (з передмістями - 3,8 млн.)  є найбільшим містом сучасної Італії.

Ще у I столітті до н. е. була вирахована дата заснування Риму - 21 квітня 753 року до н. е. Період з 753 року і до 509 року до н. е. називають  «епохою семи царів», засновником і першим царем Риму був  Ромул. Вважається, що від його імені походить й назва міста.

Поселення містян спочатку з’явились на пагорбі Палатин, згодом були заселені сусідні пагорби — Капітолій та Квіринал, а пізніше – ще чотири: Целій, Авентін, Есквілін та Вімінал.  

З плином віків вплив міста - держави зростав. Після повалення влади останнього царя Рим став у 509-27 рр. до н. е. столицею республіки, підкорив собі величезні території навколо Середземного моря, частини Англії, Малої Азії, Північної Африки і залишався  багато віків столицею могутньої імперії - Стародавнього Риму, першим імператором якої був Октавіан Август (63-19 рр.). Розквіт Римської імперії припадає на II століття н. е. Рим був на той час найбільшим містом у світі. У ньому було безліч палаців, храмів, театрів, стадіонів, доріг, терм, акведуків. В будинках була холодна і гаряча вода, каналізація, опалення. Але у IV столітті Римська імперія внаслідок вторгнення варварських племен, громадянських війн, виступів легіонерів, народних повстань поступово прийшла до занепаду. У 330 році за наказом імператора Костянтина влада імперії переїхала з Риму до Константинополя, «Нового Риму» (нині Стамбул), який він заснував на місці стародавнього міста Візантія. А у 395 році відбувся остаточний поділ Римської імперії на Західну і Східну.

Прийняття Костянтином в 324 році християнства у якості офіційної державної релігії та внутрішні негаразди у владі, нашестя германців сприяли переходу Західної Римської імперії, переважно романомовної, під владу остготів (476 рік) та повного припинення її існування. Останнім імператором Західної Римської імперії був Ромул Августул. Східну, переважно грекомовну, почали називати Візантійською імперією (існувала до 1453 року). У подальшому імператор Східної Римської імперії Юстиніан I в ході війн зміг долучити до Візантії значну частину Західної Римської імперії, у тому числі Італію. Впродовж наступних V-ХV століть Середньовіччя Італією правили германці, візантійці, франки та інші народності, за світську владу сперечалися головні наставники християнської церкви - папи.

Рим на той час втратив своє значення політичного центра,  будівлі міста перебували у зруйнованому стані, кількість населення значно скоротилася, а Італія розпалася на багато міст-держав, королівств та сеньорівств. З середини VIII ст. управління Римом фактично перейшло до наступників апостола Петра - пап (римських єпіскопів), які спромоглися добитися незалежності Риму від Візантії. У 756 році місто стало столицею Папської області (держава існувала до 1870 року) і набуло статусу церковно-політичного центру Західної Європи.

У період Відродження (ХV-ХVI ст.) у розвитку європейських держав відбувся  розквіт образотворчого мистецтва, це був час географічних і наукових відкриттів, розвитку торгівлі. Рим перетворився на великий центр Відродження.  В ньому жили й творили багато великих митців, скульпторів, архітекторів: Рафаель, Мікеланджело, Челліні, Берніні та інші. Поступово у Римі з’явилися нові палаци, церковні та громадські забудови, відтворені у архітектурно - скульптурному задумі  ансамблі, площі, парки.

Після італійських війн (1494-1559 рр.), економічного занепаду (ХVII ст.), Французської революції, наполеонівських війн і приєднання до Франції (кінець ХVIII ст. - 1814р.), контролю Австрії над великими областями Італії (до 1848р.), визвольної народної боротьби, перемоги і поразки революції 1848-1849рр., дій патріотів – гарибальдійців та короля Сардинського королівства Віктора Еммануїла II, Італія в 1861 році була об’єднана у королівство, до якого у 1870 році був приєднаний Рим, який став столицею нової держави з 1871 року.   

Далі півстоліття тривав конфлікт між папами і Італійською державою, тяжкі часи влади диктатора Муссоліні, який у 1922 році оголосив «Похід на Рим», брав участь у Другій Світовій війні на боці Германії, окупації Риму германською армією та її капітуляцією у 1945 році.

13 червня 1946 року Італію офіційно оголошено республікою, а Рим є столицею Італії, адміністративним центром провінції Рим та області Лаціо.                  

У фондах сектору картографічних видань ВКБО НБУВ Римську державу та Рим у різні часи їхнього існування можна побачити на багатьох картах і у багатьох атласах світу починаючи з XVIII cт. Вони складені багатьма мовами: італійською, німецькою, французькою, латинською, англійською. Також зберігається ціла колекція книжкових видань: путівників, довідників з зображеннями та описами Риму - величного, неповторного, неосяжного, з вражаючою красою безлічі архітектурних ансамблів та шедеврів мистецтва.

Картографічні видання та путівники надають можливість читачеві ознайомитися  як із сучасним планом міста, запропонувавши найцікавіші маршрути подорожей так і з стародавнім Римом.

Найвизначнішими архітектурними  та історичними пам’ятками Риму є:

Форум –  центр Cтародавнього Риму, сьогодні це – руїни величних архітектурних ансамблів і монументів соборів-базилік та храмів епохи Республіки та Імперії; Колізей –   давньоримський амфітеатр;  Пантеон -  давньоримська святиня всіх богів, мавзолей королівської родини і видатних митців; Тріумфальні арки імператорів Тіта, Септімія Севера та Костянтина; Циркус Максимус – стародавній іподром; терми Каракали і Діоклетіана – не просто бані, а водночас місце спілкування давніх римлян; Замок Святого Ангела - слугував мавзолеєм імператора Адріана,; Капітолійські музеї – цілий комплекс виставкових залів і картинних галерей; Катако́мби Риму — мережа античних підземних ходів, загальною довжиною 150–170 кілометрів, де знаходяться близько 750 000 поховань періоду раннього християнства, фрагменти Сервіївого та Авреліанового мурів побудованих, відповідно, у IV ст. до н. е.та 111 ст.н.е; ділянки вимощеної  каменем А́ппієвої дороги прокладеної у 312 році до н. е. та обабіч  цієї дороги  гробниці членів відомих заможних римлян; античні водоводи-акведуки, деякі з яких і досі постачають воду у фонтани.

Красу споруд Риму, що дійшли до нас, відтворено насамперед у камені (переважно – травертину), з якого споруджено архітектурні ансамблі, палаци, монументи та пам’ятники.  Для них характерні величні ошатні фасади та художньо оформлені інтер’єри, а тому до багатьох старовинних маєтків  дозволено вхід для відвідувачів.  

У Римі загалом близько 150 музеїв, велика кількість яких розміщена у відомих палацах та віллах.

Витворами мистецтва є закінчені архітектурні ансамблі палаців римських площ із створеними відомими архітекторами і скульпторами сходами та фонтанами: Площа Навона з Фонтанами Чотирьох річок, Нептуна і Мавра;  Площа Іспанії та Іспанські сходи в стилі барокко, що ведуть від фонтану Човна до розміщеної нагорі церкви Пресвятої Трійці,  Народна площа з 24- метровим обеліском Фламінія та фонтанами Римської богині і Нептуна, Площа Барберіні з фонтанами Бджіл і Тритона, Площа Маттеї з фонтаном Черепах, Венеціанська площа з пам’ятником Віктору Еммануїлу II. З 1881 року Площа Венеції – місце  перетину багатьох римських вулиць.

А найграндіознійшим і найвідомішим фонтаном Риму є фонтан Треві висотою 26 м і завширшки майже 50 м збудований у XVII ст. архітектором Сальві, який знаходиться у центральній частині міста.

Обидва береги річки Тібр  з’єднують чудові мости. Найкрасивішим з них є пішохідний міст Святого Ангела із скульптурами ангелів.

Наявність безлічі церков ( близько 2000) у місті пояснюється його історією та тим, що на його території знаходиться місто - держава Ватикан – головний центр католицизму, резиденція Папи Римського.

Найвідоміші церкви Риму – це насамперед чотири головні базиліки, які належать Ватикану: Базиліка Святого Петра у самому Ватикані та Латеранська базиліка, Базиліка Святого Павла «за Мурами», Базиліка   Санта   Марія   Маджоре, які знаходяться поза його межами у Римі.

Ватикан – це найменша у світі незалежна держава (0,44 км²), анклав посеред Риму, заснована 11 лютого 1929 року внаслідок Латеранського договору між італійським урядом і Апостольським Престолом. Кількість постійних мешканців папської держави – близько  800 осіб. 

Найвеличніша споруда Ватикану — базиліка Святого Петра. На величезній площі перед нею на бруківці білим кольором позначені межі держави Ватикан.     

Впродовж століть у Ватиканських палацах, музеях, Пінакотеці (картинна галерея) було зібрано величезну мистецьку колекцію фресок, картин, скульптур.

Найвідоміші визначні пам’ятки музеїв - Сікстинська капела з розписами на стелі і стінах Мікеланджело «Створення світу», стародавні мармурові скульптури Лаокоона і Аполона Бельведерського, галерея «Рафаелові ложі» – покої папи Юлія II багато декоровані розписами Рафаеля сценами з Старого і Нового Заповіту.

Безумовно, перлиною Ватикану є його бібліотека – місце, де зібрано знання людства, накопичені протягом декількох століть. У її фондах зберігаються мільйони книг, сотні тисяч манускриптів, гравюри, карти, медалі часів Середньовіччя та епохи Відродження.

Стіни Бельведерської галереї розписані 40 географічними картами із зображеннями колишніх володінь Католицької церкви і найважливіших регіонів Італії в епоху папи Григорія ХIII,  окремих міст, островів Сицилії, Сардинії, Корсики. На карти нанесені не лише географічні дані, але також історичні події, пам’ятники, кораблі, морські чудовиська і міфологічні персонажі.

Рим — одне з найвідвідуваніших міст світу, щороку його відвідує від 6 до 15 млн. туристів. Це найкрупніший в Італії транспортний вузел. Має два міжнародні аеропорти «Леонардо да Винчі» та «Чампіно», залізничний вокзал «Тібуртіна», метрополітен.

Історичний центр, Ватикан і базиліка Святого Павла «за Мурами» включені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Всього для виставки було відібрано 41 картографічне та  17  книжкових видань.. 

КНИЖКОВІ ВИДАННЯ

Підготували: