2003 Верховна Рада України затвердила текст гімну України Законом України «Про Державний Гімн України». Текст майбутнього гімну написав Павло Чубинський, український етнограф і фольклорист восени 1862. Вперше була опубліковано в львівському журналі "Мета", № 4, 1863. Текст поширився серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, дуже швидко. 20 жовтня 1862 шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського "за шкідливий вплив на розум простолюду" на проживання в Архангельську губернію. Державним гімном Української РСР 1949-1991 років була пісня авторства Пава Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна", покладена на музику Антона Лебединця. "Ще не вмерла Україна" була заборонена радянською владою. У 2003 році проект закону "Про Державний Гімн України", запропонований тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.