Розпочав діяльність Харківський акціонерний земельний банк – перший банк Лівобережної України

Дата події: 
14-09-1871

1871 розпочав діяльність Харківський акціонерний земельний банк – перший банк Лівобережної України. Банк відкрили на підставі затвердженого указу від 4 травня 1871. Банк видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях. Харківський земельний банк зі всіх акціонерних банків був першим за часом заснування з 10 акціонерних Земельних банків Російської імперії, і саме статут цього банку став зразком для наслідування для всіх інших банків подібного типу. Його послугами користувались 18 губерній. Головні ініціатори заснування – професор І.В. Вернадський та промисловець А.К. Алчевський, які за зразком уставу Земського Банку Херсонської губернії розробили та склали проект уставу Харківського акціонерного земельного банку. Серед інших засновників – А. О. Бактиш, Г. Д. Колокольцев та О. Н. Добринін. Згодом засновано Київський приватний комерційний банк (1868), Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-Таврійський земельний банк, у 1879 відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів. На початку 20-го ст. в Україні діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Напередодні Жовтневого перевороту в Росії, в Україні було створено розгалужену мережу банківських установ з багатоярусною структурою, яка була пристосована до ринкових умов і забезпечувала нормальний рух товарів, грошей та кредитних ресурсів. Після проголошення 1917 Української народної республіки (УНР) важливим завданням Центральної Ради (ЦР) була реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи. 22 грудня 1917 ЦР ухвалила Закон "Про перетворення Київської контори Державного банку Росії в Український Державний банк". Цим законом в Україні було припинено діяльність відділень російського Державного банку, Дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 5 січня 1918 почався випуск перших українських грошей (введено в обіг державний кредитний білет вартістю 100 крб.). 10 серпня 1918 було підписано Закон "Про затвердження Статуту Українського Державного банку і асигнування коштів до його основного капіталу", в якому окреслювалось його призначення: "Український Державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредитування державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення сталості грошової системи". Держбанк України відіграв у цей період важливу роль у розбудові національних банківської та фінансових систем, за своєю структурою ця державна кредитна установа була пристосована до торговельно-промислового життя Української держави. Для задоволення потреб землевласників у позиках 23 серпня 1918 було засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшенню справ у сільському господарстві. У радянський період банківська система зазнала радикальних змін, а правове становище банків неодноразово змінювалось. Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 p.); Закону України "Про економічну самостійність України" (3 серпня 1990 p.), в яких було визначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу, грошовий обіг та створює банківську систему. Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 Закону України "Про банки і банківську діяльність".