ПРІЦАК Омелян Йосипович (07.04.1919 – 29.05.2006) – сходознавець, історик і філолог, іноземний член НАН України (1990), громадський діяч. У 1991 заснував Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України та став його першим директором, з 1999 – почесним директором. Був головним редактором відновленого його зусиллями наукового журналу “Східний світ”.

Навчався на історичному факультеті Львівського ун-ту (1936–1940); в аспірантурі Ін-ту мовознавства АН УРСР під керівництвом А. Кримського (1940–1941); продовжив освіту в Берлінському ун-ті, згодом навчався і викладав у Ґьоттінгенському ун-ті (1946–1952), де захистив дисертацію д-ра філософії (1948). У 1952–61 – викладав у Гамбурзькому ун-ті: доц. (1952), проф. (1957). Ініціював створення міжнародної наукової організації “Уральсько-алтайське товариство”, у 1958–65 президент і редактор щорічника “Ural–Altaische Jahrbücher” (1954–60), заснував Постійну міжнародну алтаїстичну конференцію. 1961–64 – професор, зав. каф. алтаїстики, тюркології і євразійської історії в ун-ті шт. Вашингтон (м. Сіетл, США); 1964–89 – проф. загальної лінгвістики і тюркології Гарвардського ун-ту (м. Бостон, США).

У 1973 заснував та очолив Інститут українських студій при Гарвардському ун-ті. З 1975 проф. української історії.Один з фундаторів Міжнародної асоціації україністів, яку було створено 1988 в Неаполі; член її керівного органу і голова Археографічної комісії.

Дійсний член Національної академії наук і мистецтв США, Фінляндської, Турецької академій наук, почесний член Латвійської академії наук, почесний доктор багатьох ун–тів світу, член цілої низки міжнародних наукових асоціацій. Член наукових інституцій діаспори – НТШ, УВАН, УВУ, УІТ.

Досліджував мови та історію тюркських народів, джерела до історії України (скандинавські і східні), українсько-турецькі відносини в середні віки.