Австрія – це країна, в якій жінки зробили великий внесок в культурне і суспільне життя країни. Австрія прикладає багато зусиль для підвищення обізнаності про таких жінок, розглядаючи цей феномен на різних історичних зрізах та в наш час. Пріоритетною програмою секції культурної політики Федерального міністерства Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії стала програма "KALLIOPE Austria ", метою якої є поглиблення поінформованості та знань про внесок австрійських жінок в історію та культуру країни. Ця програма підтримує Австрійські культурні форуми та представництва за кордоном як інструмент у поширенні інформації про видатних жінок Австрії. Австрійським телеканалом ORF (Österreichischer Rundfunk ) зібрано відеоархів «Видатні жінки Австрії. Портрети» про особливих жінок XIX, XX та XXI століть, їх особливий спосіб життя, особливі досягнення у сферах політики, мистецтва, культури, спорту тощо, про те, як їх суспільні справи сяють і у сучасній Австрії. Виставка присвячена видатній австрійській письменниці, діячу міжнародного пацифістського руху, першій жінці-лауреату Нобелівської премії Миру «за зусилля, що сприяють досягненню миру в Європі» і взагалі другій жінці (після Марії Кюрі), що одержала Нобелівську премію – Бе́рті фон Зу́тнер (баронесі Берті фон Зутнер, нім. Bertha Sophie Felicitas Freifrau von Suttner, дівоче прізвище Кінскі, нім. Kinsky), яку називали “провісницею нового часу”, “фурією пацифізму” і “видатною героїнею 19-го століття”. Берта Софія Фелічіта Кінскі народилася 9-го червня 1843-го року у Празі (що була тоді в складі Австро-Угорської імперії) в родині австрійського фельдмаршала графа Франса Йозефа Кінскі фон Шинік унд Теттау та дочки кавалерійського офіцера Софії Вільґеміни, уродженої фон Кернер. Батько дівчинки помер ще до її народження, а його родичі цуралися Софії Вільґеміни – “марнотратної та розпещеної бюрґерки”. Графиня ж дійсно ні у чому собі не відмовляла, а особливо в пристрасті до азартних ігор. Вона проводила час на європейських курортах, світських раутах і в казино, невтомно й безповоротно витрачаючи статки покійного чоловіка. З одного боку, юна Берта отримала гарну освіту, прекрасно володіла голосом і грала на кількох музичних інструментах, встигла пожити у Парижі, Венеції, Лондоні і Баден-Бадені, побіжно вивчивши англійську, французьку та італійську, й обертаючись у вищих колах. З іншого – дівчина залишилася без посагу, що унеможливлювало її щасливу долю. До тридцяти років вона ще намагалися вдало вийти заміж, але, в умовах цілковитого банкрутства, Берта змушена була шукати кошти на подальше прожиття самотужки. Після невдалої спроби стати професійною співачкою жінка найнялася гувернанткою до чотирьох дочок високопоставленої віденської родини Зутнер, і стала предметом палкого кохання одного з трьох синів сімейства – барона Артура Гундаккара фон Зутнера. На заваді у закоханих стояв не лише вік Берти, котра була старша за Артура на сім років, але й хиткий матеріальний стан Зутнерів, який батьки Артура сподівалися покращити вигідно оженивши молодика. Під натиском категоричної матері Артура та керуючись найліпшими намірами і турботою про долю коханого, у 1876 р. Берта переїхала у Париж, де стала економкою й особистим секретарем самого Альфреда Нобеля. Цей момент у біографії Берти встиг обрости купою міфів, включно із любовним зв’язком з Нобелем чи його невдалими залицяннями до молодої жінки. Втім, дослідники їхніх біографій сходяться на тому, що Берту рекомендувала Нобелю саме мати Артура, аби спекатися непроханої потенційної невістки. Сам же Нобель був вельми вражений ерудованістю і широкими поглядами Берти, і можливо їхні стосунки отримали б продовження, але вже за два тижні Нобель був терміново відкликаний у Швецію самим королем, а Берта отримала, сповнений ніжності і відчаю, лист від Артура, тож полетіла на крилах кохання назад до Відня. Потай від батьків, вони з Артуром одружилися і вирушили в Грузію, де Берта мала певні аристократичні зв’язки і швидко знайшла можливість давати приватні уроки іноземних мов і музики. Родину приймали у найкращому тогочасному товаристві Кавказу. Поступово Артур зарекомендував себе як непоганий журналіст а, щойно розгорілася російсько-турецька війна, почав писати блискучі військові репортажі, оповідання і романи. Під впливом Артура Берта також взялася писати: опублікувала багато статей, есіїв, оповідань. У співавтортсві з чоловіком Берта пише романи: “Інвентарізація душі” ( “Inventarium einer Seele”, 1883), де проголошувалися ідеї миру та інтернаціоналізму, “Погана людина” ( “Ein schlechter Mensch”, 1885), у якому йшлося про амбівалентність і вільнодумство, “Даніела Дормес” ( “Daniela Dormes”, 1886) – присвячений дарвінізму та антисемітизму, “Світське життя” ( “High Life”, 1886), що торкався питань демократії і прогресу, та навколосоціалістичний роман “Перед штормом” ( “Vordem Gewitter”, 1894). У 1885 р. Зутнери повертаються до Відня, де Берта в художніх творах продовжує відображати свої політичні і суспільні погляди. Основний мотив її творів – демократичний устрій суспільства, ідеї інтернаціоналізму і миру. Протягом 1886–1887 рр. Зутнери живуть у Парижі, приділяють велику увагу діяльності Асоціації миру та міжнародного арбітражу, що була утворена для мобілізації суспільної підтримки Міжнародного суду, створеного задля мирного вирішення міжнародних конфліктів. Відгукуючись на нові ідеї, у 1889 р. Берта написала самостійний роман “Епоха машин” ( “Das Maschinenzeitalter”), де вистуила з різкою критикою націоналізму і мілітаризму. Того ж року, вийшла її легендарна книжка “Геть зброю” (“Die Waffen nieder”) – історія не менш потужна і вражаюча, ніж “Звіяні вітром” Марґарет Мітчел чи “Хатина дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу, але із значно універсальним пацифістським меседжем. Роман приніс письменниці всесвітнє визнання. Величезна популярність роману дозволяє Б.Зутнер встановити прямі контакти з багатьма європейськими групами борців за мир. У 1891 р. Зутнер бере участь у Римському конгресі миролюбних сил, створює Австрійське товариство миру, а у 1892 р. стає членом-засновником Бернського бюро миру – організації, що координує діяльність пацифістського руху в багатьох країнах Європи, і протягом 20 років є віце-президентом цієї міжнародної структури. Вона виступала з лекціями, писала статті і стала редакторкою пацифістського журналу, приєдналася до руху за права жінок, перш за все, апелюючи до рівних можливостей отримання освіти, різко виступала проти антисемітизму, та ще й була переконаною вегетаріанкою. Берта фон Зутнер являла собою непересічну особистість, а з огляду на становище жінки у тогочасному суспільстві, взагалі – унікальну. Вона мала колосальний досвід і вплив серед суспільних діячів Європи, її думку поважали тогочасні світові лідери. На мирній конференції в Гаазі Берта не тільки була єдиною жінкою-делегатом, яка представляла сама себе, а не конкретну державу, але й відкривала салон і була найпершою доповідачкою. Після смерті чоловіка Берта фон .Зутнер продовжує активну пацифістську діяльність, здійснює турне миру по США і Німеччині, сприяє створенню Комітету англо-німецької дружби. У 1905 р. Берта фон Зутнер одержує Нобелівську премію Миру «За зусилля, що сприяють досягненню миру в Європі». У 1911 р. світ побачила нова книжка Берти “Помисли людства” (“Der Menschheit Hochgedanken”), у якій йшлося про проблеми світу і, зокрема, жіночий рух. Ця її робота мала колосальну популярність у США, де Берту фон Зутнер оголосили “світочем фемінізму”, хоча самій Берті значно більше імпонував інший статус – “голубка миру”. .За беззавітну відданість справі миру Б. Зутнер була визнана гідною високого звання Почесного президента Міжнародного бюро миру в Берні. Відмовившись від операції з приводу злоякісної пухлини, Б. Зутнер померла 21 червня 1914 р.. У 2014 р. вийшла стрічка «Мадам Нобель» про життя Берти Кінскі та її відносини з Альфредом Нобелем і Артуром фон Зуттнером. Роль Берти виконала Біргіт Мініхмайр.

1. Bertha von Suttner (1843-19914) und andere Frauen der Friedensbewegung : [die Ausst.] / Die Bibl. der Vereinten Nationen, Genf, Das Völkerbundarchiv in Zsarb. mit der Ständigen Vertretung Österreichs beim Büro der Vereinten Nationen u. den Spezialorganisationen in Genf. - Genève : United Nations Office at Geneva, 1993. – VIII, 74 S. : Abb., Fot. – Бібліогр.: с. 70–74

Die Bibliothek der Vereinten Nationen bat zwei Hauptsgründe, diese Sonderausstellung Bertha von Suttner und anderen Frauen, die ihr Leben in den Dienst des Friedens stellten, zu widmen. An erster Stelle steht das Anliegen, die Rolle dieser einfluβreichen österreichischen Friedenskämpferin und anderer engagierter Frauen auf dem Gebiet der internationalen Friedensbewegung zu dokumentieren

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 8110

2. Friede-Fortschritt-Frauen: Friedensnobelpreisträgerin Bertha von Suttner auf Schloss Harmannsdorf / Hg. Internationaler Bertha-von-Suttner-Verein. – Wien ; Berlin : LIT, 2007. – III, 256 S. – (Austria : forschung und Wissenschaft. Philosophie ; Bd. 7).

Bertha von Suttner erhielt als erste Frau 1905 den Friedensnobelpreis. Sie hatte selbst den Erfinder des Dynamits zu seiner Stiftung angeregt. 1885-1902 lebte Bertha von Suttner - in Prag als Gräfin Kinsky geboren - auf Schloss Harmannsdorf (NÖ), eine Stunde von Wien entfernt. Dort schrieb sie nach ihrer Rückkehr aus dem Kaukasus und der Begegnung mit Friedensgesellschaften den Bestseller Die Waffen nieder!. Bertha von Suttner engagierte sich als weltberühmte Frau in der internationalen Friedensbewegung und auf vielen Friedenskongressen. Sie starb 1914, sieben Tage vor den Schüssen in Sarajewo, die den Ersten Weltkrieg auslösten.

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 6020

3. "Gerade weil Sie eine Frau sind..." : Erkundungen über Bertha von Suttner, die unbekannte Friedensnobelpreisträgerin / hrsg. L. R. Cohen. – Wien : Braumüller, 2005. –VII, 231 S.: Ill. –Бібліогр.: v kinci rozd.

Wenn wir den Namen Bertha von Suttner hören, assoziieren wir häufig die Themen „Frauen“ und „Friedensforschung“, viele von uns denken auch an den Tausend-Schilling-Schein oder an die Zwei-Euro-Münze. Doch wer genau war Bertha von Suttner? Mit den sieben Beiträgen in diesem Band entwirft die Historikerin Laurie R. Cohen ein überraschend neues Bild der Bertha von Suttner, die als erste Frau und erste Österreicherin 1905 den Friedensnobelpreis erhielt. Untersucht werden beispielsweise anhand neuer Quellen ihre abenteuerlichen neun Jahre im Kaukasus, ihr Eintritt in die Arena des öffentlichen Kampfes gegen Krieg und Antisemitismus, die dramatischen Auseinandersetzungen im Nobelpreiskomitee, das Nachwirken ihrer Arbeit in der österreichischen Friedens- und Frauenbewegung sowie der aristokratische Horizont ihrer Romane. Die psychologischen Motive hinter der Darstellung in satirischen Karikaturen decken neue Dimensionen eines facettenreichen Wirkens bis in unsere Zeit auf.

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 5257

4. Hamann Brigitte. Bertha von Suttner: Kämpferin für den Frieden : / Brigitte Hamann ; Bildausw. u. Red. von Georg Hamann. – Wien : Brandstätter, 2013. –320 S. : Phot.

Sie war nicht nur die prominenteste politische Journalistin ihrer Zeit und Begründerin der Friedensgesellschaft, sie kämpfte Zeit ihres Lebens leidenschaftlich gegen überholte Konventionen, gegen die Unterdrückung der Frauen und gegen den Antisemitismus. Das abenteuerliche Leben der Gräfin Kinsky, verheiratete Baronin von Suttner, die den Erfinder des Dynamits dazu bewegte, den Friedensnobelpreis zu stiften, und die selbst eine der ersten war, die ihn verdiente und bekam: Bertha von Suttner – Gouvernante, Schriftstellerin, politische Journalistin, Vorkämpferin für den Frieden.

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 7299

5. Kempf Beatrix. Bertha von Suttner: Schriftstellerin, Politikerin-Pazifistin / B. Kempf. – München: Wilhelm Heyne Verlag, 1987. – 251 S. – (Heyne Biographien; Bd. 149).

Das Leben einer großen Frau. Schriftstellerin, Politikerin, Journalistin.

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 304/149

6. Pick Hella. Bertha von Suttner: living for peace : the 100th anniversary of the Nobel Peace Prize award to Bertha von Suttner / H. Pick. – Vienna : Austrian Federal Ministry for foreign affairs, [2005]. – 50 p.: phot.

On the occasion of the 100th anniversary of the Nobel Peace Prize award to Bertha von Suttner, the Austrian Foreign Ministry has issued the brochure "Bertha von Suttner: living for peace". The booklet contains an essay by the prominent London based publicist and journalist Hella Pick about the life and work of Bertha von Suttner as well as photos of the first female Nobel Peace Prize laureate from the private archive of historian Brigitte Hamann.

Шифр зберігання книги у фонді Австрійської бібліотеки: Österr. Bibl. № 5388