Народився Опанас Сластіон, український маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф, архітектор і педагог, засновник Миргородського краєзнавчого музею

Дата події: 
14-01-1855

1855 народився Опанас Сластіон, український маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф, архітектор і педагог, засновник Миргородського наукового і художньо-промислового музею (1920). Жив у Києві, на Волині та Чернігівщині. Мандруючи по Україні, робив замальовки, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. 1900–1928 викладав у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя. У 1906 належав до гурту ілюстраторів київського сатиричного журналу "Шершень". О. Сластіон – автор статей в українських журналах "Киевская старина", "Рідний край", газеті "Рада" та інших – псевдоніми "Опішнянський гончар". З 1870-х років активно досліджував кобзарство. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. Малював портрети кобзарів, записував думи на фонограф (1903 – перший запис). У 1902 в журналі "Киевська старина" опублікував статтю про кобзаря Михайла Кравченка. Уже через багато років після смерті О. Сластіона, у 1961, було видано книгу з портретами кобзарів, які намалював художник. Посприяв в організації у Миргороді у 20-х роках 20 століття селянської капели бандуристів, згодом реорганізованої у Першу селянську капелу бандуристів імені Тараса Шевченка (1928). Головною темою мистецтва Сластіона були історія, життя і побут українського народу. Серед творів: цикли ілюстрацій до поеми Т. Шевченка "Гайдамаки" (1883–1885), книги Б. Грінченка "Вінок" та Д. Мордовця "Козаки і море", 1897, літографії до альбому "Старовина українська та запорізька" (середина 1890-х роках; не збереглися), галерея портретів українських кобзарів (1875–1928), картини "Цегельний завод" (кінець 1880), "Маруська" (1878), "Проводи на Січ" (1898), "На жнивах" (1899), "Миргород" (1901), "Весна" (1904). Один із засновників українського архітектурного модерну (будинки земських шкіл, кредитних установ, Миргородської водолікарні; 1912–1916). Працював у галузі вжиткового мистецтва. Автор досліджень з українського народного мистецтва і кустарних промислів. Залишив "Спогади про художника П. Мартиновича" (1931).