Народився Стефан Кульженко, друкар, книговидавець, один з найуспішніших підприємців свого часу в Україні й Російській імперії

Дата події: 
5-01-1837

1837 народився Стефан Кульженко, друкар, книговидавець, один з найуспішніших підприємців свого часу в Україні й Російській імперії. 1848–1855 навчався при друкарні І. Вальнера, по закінченні навчання лишився там працювати. Залучався до робіт (як наставник) у друкарні при Києво-Печерській лаврі. Був машиністом у друкарні при Губернському управлінні, а потім літографом у друкарні Гаммершмідта, де вивчив німецьку мову. Від 1858 став управляючим у невеликих за потужностями літографії та друкарні О. Сементовського (останній випускав альбоми малюнків та журнал "Древности и достопримечательности г. Киева"). Далі працював конторником (у жовтні 1862), а 1863 – управляючим у друкарні І. Давиденка. 1864 узяв його друкарню в оренду на 10 років. 1870 придбав у Москві парового двигуна. 1874 в його друкарні були опубліковані "Казки Андерсена", перекладені М. Старицьким на українську мову з передмовою та ілюстраціями М. Мурашка. Наприкінці 1875 Кульженко відкрив на вул. Хрещатик свій перший "писчебумажный магазин", а 1876 їздив до Парижа, Відня, Берліна, придбав там нове устаткування й, повернувшись додому, відкрив фабрику конторських книг. 1882 вперше демонстрував продукцію своїх підприємств на Всеросійській виставці в Москві (це були конторські книги, шкіряні вироби, монограми) й отримав Велику срібну медаль (у наступні роки – 1886, 1895, 1896 – його продукція також відзначалася срібними та золотою медалями). 1884 відкрив стереотипне відділення, 1885 – відділення з виготовлення конвертів, 1886 – з виробництва коробок, налагодив також випуск відривних календарів. 1886 почав друкувати щоденну газету "Киевское слово" (з 1905 – "Новый век"). 1906 газету було закрито органами влади. У "Киевском слове" друкувався О. Купрін, зокрема вперше були опубліковані твори "Миниатюры" і "Киевские типы". З 1886 використовував у виробництві фототипію (на той час вона була єдина в Пд.-Зх. краї Російської імперії). Кульженко виконував на ній замовлення для Одеси, Харкова, Полтави, Ніжина, а також для Москви. 1897 викупив друкарню Київського університету. До 1890-х років у нього працювало близько 80 осіб, а вже через кілька років – більше 200, 1905 на його підприємствах навчалося 35 учнів. 1898–1899 видрукував для Київського товариства грамотності літературу для широких верств населення, твори Т. Шевченка, М. Конопницької, К. Станюка. При друкарні відкрив загальноосвітню школу для дорослих. За його участю постало "Общество вспоможения рабочих печатного дела", і тривалий час він був його головою. Створив при друкарні хор, в якому разом з робітниками, що в нього працювали, співав і сам, а керували хором кращі професійні диригенти Києва. Був також активним членом Київського російського драматичного товариства. Разом з І. Чоколовим, Г. Фронцкевичем і К. Милевським ініціював створення і став співзасновником Художньо-ремісничої навчальної майстерні друкарської справи Міністерства торгівлі й промисловості із 3-річним курсом навчання для дітей 12–16 років (відкрита 2 листопада 1903), деякий час викладав там історію книговидавничої справи. 1904 до 100-ї річниці смерті І. Котляревського в його друкарні побачила світ збірка творів українських письменників "На вічну пам'ять Котляревському". Загалом на його підприємствах було видруковано понад 1 тис. назв книг.Зокрема, "Киев теперь и прежде" (1888), "Собор Святого и Равноапостольного князя Владимира в Киеве" (автор – І.Александровський; містить 42 великі фототипії та 105 фотоцинкографій у тексті; 1898), "История искусств" (автор – С.Байє; містить 350 ілюстрацій і 30 фототипічних таблиць; 1902). На його підприємствах, окрім "Киевского слова", друкувалися часописи "Заря" і "Киевская газета", а також кілька журналів, зокрема, "Земледелие", "Инженер", "Епархиальные ведомости", "Известия Политехнического института", "Журнал Церковно-приходской школы".

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.