Народився Данило Заболотний, мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН, засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві, один з основоположників епідеміології в СРСР, засновник першої в світі кафедри епідеміології

Дата події: 
28-12-1866

1866 народився Данило Заболотний, мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН, засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві, один з основоположників епідеміології в СРСР, засновник першої в світі кафедри епідеміології. Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1891), Київський університет (1894). Відтоді працював лікарем у Подільській губернії, 1895–1897 – у Київському військовому шпиталі. 1898 організував у Санкт-Петербурзькому жіночому медичному інституті першу в Росії кафедру бактеріології, очолював її до 1928. Водночас 1919–1923 – ректор Одеського медичного інституту, де 1920 заснував першу в світі кафедру епідеміології; 1924–1928 – професор Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі. Учасник та керівник низки експедицій з вивчення чуми, зокрема в Індію, Аравію, Монголію, Китай. 1918 очолював боротьбу з холерою в Санкт-Петербурзі, 1920 – з висипним тифом. Вивчав збудник чуми, довів, що його носіями є гризуни, а переносниками – блохи, виявив природні вогнища, описав форми захворювання, шляхи передачі бубонної й легеневої форм, розробляв протичумні вакцини й сироватки. Довів ефективність імунізації у боротьбі з холерою, можливість носіння її збудника здоровими людьми. Досліджував також перебіг сифілісу (розробив серольні реакції для діагностики, описав властивості й місця перебування в організмі збудника), газової гангрени, дифтерії, черевного та висипного тифів, дизентерії, малярії, грипу. Професор (1898), доктор медицини (1908), академік ВУАН (1922), академік АН СРСР (1929), президент ВУАН (1928–1929). На цій посаді він розпочав реорганізацію діяльності Академії на основі перспективних напрямів розвитку народного господарства, з урахуванням досягнень світової науки. У тодішніх складних умовах Заболотному вдалося згуртувати колектив прогресивних учених, створити сприятливі умови для організації наукових досліджень в установах Академії, тісно пов'язаних з проблемами розвитку суспільства. Створив наукову школу. Автор підручників: "Общая бактериология" (1909), "Основы эпидемиологии" (т. 1. М.–Л., 1927), "Курс мікробіології" (1932) та ін. Засновник (1928) і директор Інституту мікробіології та епідеміології НАНУ. Співзасновник Міжнародного товариства мікробіологів. 1930 у с. Заболотне створено Меморіальний музей академіка Заболотного, також НАНУ заснувала премію його імені.