1935 народилася Світлана Кириченко, українська правознахисниця та політичний діяч 60-80-х років 20 ст. 1957 року закінчила Київський університет та почала працювати в Інституті літератури АН УРСР у Києві, де познайомилася з І. Світличним, Л. Коваленком, Ю. Бадзьом, В. Стусом, які вплинули на її національну свідомість. Від 1969 року працювала в Інституті філософії АН УРСР. 1965 року брала участь у політичному протесті в київському кінотеатрі "Україна" проти арештів української інтелігенції, розповсюджувала самвидав. У роки активізації українського самвидаву (1966-1971) Кириченко бере участь в колективному перекладі на російську мову трактату І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?", у тиражуванні та розповсюдженні українського та російського самвидаву. 1972 року, після арешту Н. Світличної, звернулася з листом до 1-го секретаря ЦК КПУ з вимогою повернути родині її 2-річного сина, вивезеного з дитсадка, за що була звільнена з Інституту філософії АН. У лютому 1979 КДБ здійснює обшук у помешканні С. Кириченко, Ю. Бадзя – ув’язнено. С. Кириченко передає на Захід свого "Відкритого листа" з біографією Ю. Бадзя і коротким викладом його трактату "Право жити" (вилученого під час обшуку), також рукописи двох його відкритих листів. Вони неодноразово звучать по радіо "Свобода". Розповсюджувала інформацію про політичні репресії в Україні, налагодила зв'язки з дисидентами країн Балтії, Москви, Закавказзя. Навесні 1980 року вивезла з побачення з чоловіком нові вірші М. Руденка, у січні того ж року передала до США рукопис збірки віршів В. Стуса "Палімпсести". 9 грудня 1980 року була засуджена до трьох місяців виправних робіт за відмову свідчити на новому процесі В. Стуса. 20 квітня 1983 року на знак протесту проти переслідування сім'ї оголосила безтермінове голодування та повідомила про це телеграмою генерального секретаря ЦК КПРС Ю. Андропова. Через 2 тижні ректор відкликав наказ про виключення сина; також після 3-річної перерви надане одноденне побачення з чоловіком, який був ув'язнений у мордовському таборі Дубравлагу в селищі Баришево. У 1986–1988 роках перебувала разом із чоловіком на засланні в якутському селищі Хандига. Після повернення брала активну участь у процесах національного відродження, працювала у секретаріаті Демократичної партії України. Написала спогади "Птах піднебесний" (про В. Стуса), "Люди не зі страху". Відзначена орденом княгині Ольги (2009) 3-го ступеня.