Автографи Йоаникія Галятовського

В українській науці арсенал відомостей про визначних діячів особливо церковного кола вкрай обмежений, дуже часто ми не знаємо ні часу й місця їх народження, ні відомостей про родичів, не можемо встановити віхи життя, не маємо зразків почерку та збережених рукописних автографів. Не є виключенням і один із найпродуктивніших та найвідоміших українських церковних письменників того часу Йоаникій Ґалятовський.

У збірці Національної бібліотеки України імені. В. І. Вернадського (далі НБУВ) друкована спадщина Й. Ґалятовського представлена 9 кириличними виданнями в 60 примірниках. Серед них є кілька книг з його власноручними підписами, наданими в дарунок переважно тогочасним монастирським книгозбірням. Записи передані в археографічному каталозі маргіналій, тобто власницьких записів на стародруках кириличного шрифту ХVІ–ХVІІ ст. збірки НБУВ, укладеному М. А. Шамрай 2005 р. [1], проте ці записи здебільшого потребують уточнень та доповнень. Скориставшись цим каталогом, спробуємо проаналізувати власницькі записи Й. Ґалятовського.

Найраніший його запис, хоча й недатований, фіксується у примірнику його першого друкованого твору «Ключ разумінія» (Київ: Друкарня Печерської лаври, 1659, шифр Кир.32) : «Я Іоаникій Ґалятовский // даю сию книгу //на м[о]н[а]стыр Св: Николы // Пивского вічными часы» (іл.1.1-1.4) [1, С. 73–74, № 83] (цей і наступні записи передано зі спрощенням орфографії). В каталозі «Маргіналії» назву монастиря неправильно відчитано як Пинський. В записі йдеться про український Пивський (Пивогородський) Миколаївський монастир, пов’язаний з київськими вченими колами, оскільки був довгий час приписаний до Київського Пустинно-Микільського монастиря. Почерк о. Йоаникія можна охарактеризувати як нерівний, некаліграфічний, з загостреними кутами. За змістом запис стандартний, не засвідчує особливостей авторського стилю.

Найбільш «підписаними» є примірники «Ключа разумінія» у львівському виданні М. Сльозки 1665 р. Примірник Кир.608 містить запис, адресований архімандриту Києво-Печерської лаври Інокентію Гізелю, колезі, однодумцеві і старшому соратнику Й. Ґалятовського : «Я подлый автор сеи Книги, высоце в Б[о]жі // Превелебному отцу Іннокентію Гизелови // Архимандриті Печерскому даровалем книгу сію // для неотменнои ку мні ласки и любви // его.» (іл. 2.1-2.4) [1, С. 75–76, № 90]. Книжка походить зі збірки Києво-Печерської лаври, містить на титулі запис красивим давнім каліграфічним півуставом: «Сія книга есть власная м[о]н[а]ст[и]ра Печерского Киевского», має печатки лаврської бібліотеки та наліпку на корінці. Має високомистецьку оправу, виконану у Львові, можливо, в палітурні при друкарні М. Сльозки, однак вірогідніше, замовлену за власні кошти у львівській палітурні особисто Й. Ґалятовським, а не друкарем М. Сльозкою [2].

Інший примірник «Ключа разуменія» 1665 р. Кир.2573п також містить більш розлогий індивідуалізований вкладний запис від імені Йоаникія Ґалятовського, текст якого включає літературні звороти, притаманні авторській мові о. Йоаникія: «Я подлый автор сеі Книги, для Спасения своего далем // сию книгу до Киева до монастира Выдубицкого // до церкви с[вятого] Архистратига Михаила жебы там // читана была для спасения людзкого, кто бы // важился от тоі церкви и од тоі обители с[вятои] сию книгу // отдалити и през тое пожитковъ збавенныхъ ущирбокъ душам людзким чинити, будет его за тое Б[о]г // Судия справедливым в день останий судити» (іл. 3.1-3.9) [1, С. 76, № 91]. Наступний запис в примірнику надає інформацію про те, яким чином надрукована у Львові книжка потрапила до Києва до Видубицького монастиря: «Сия книга привезена есть з міста Лвова през Моисея Морозовича мещанина града Киева за отпущение гриховъ своихъ». Примірник має оправу, за орнаментикою подібну до попередньої, дещо відмінну з оздобленні нижньої кришки, і інакшого кольору.

У примірнику 1665 р. «Ключа разумінія» Кир.2572п також є поаркушний запис Й. Ґалятовського, стилістично майже ідентичний із записом попереднього примірника, однак з зазначенням вкладу книги до Київського Пустинно-Микільського монастиря (іл. 4.1-4.9) [1, С. 76, № 92]. Далі одразу ж після цього запису його продовжує наступний, аналогічний вміщеному в попередній книзі, про привезення зі Львова до Києва міщанином М. Морозовичем, частково заклеєний.

Всі три записи від імені Й. Ґалятовського у примірниках «Ключа разумінія» 1665 р. недатовані, однак найбільш актуальною книжка була одразу після її виходу, можемо припустити, відтак записи виконано приблизно у 1665–1666 р., коли автора певно не було в Києві, а він перебував у Львові. Варто звернути увагу на яскравий авторський стиль записів, уваживання індивідуалізованих стилістичних зворотів, наприклад, «пожитковъ збавенныхъ ущирбокъ чинити».

Наступний автограф міститься у примірнику київського видання «Месіа правдивый» 1669 р. Кир.40 : «Я подлый автор сеи Книги, далем Книгу в Кіеві // до монастира Выдубицкого до церкви св. Архистра//тига Михаила жебы там за мене Б[о]га прошено» (іл. 5.1-5.3) [1, С. 80, № 97]. Із попередніми записами його зближує формула персональної ідентифікації «я подлий автор». Почерк відмінний від попередніх, однак складно однозначно твердити, чи записи виконані однією людиною, чи різними. Загалом у фонді НБУВ зберігається 19 примірників цього видання, однак підписним від імені автора є усього один.

Чи є автографом наступний запис в одному з примірників «Ключа разумінія» у першому львівському виданні друкарні М. Сльозки 1663 р. Кир.4848п, сказати складно. Текст запису: «Сию книгу сп[а]сения ради своего дарем на монастир своеи // волеи до цервки Живоначалной Троици и во имя // Пр[е]с[вя]тои Б[огороди]ци хто бы оною от того місца с[вя]того // отдалил. Б[о]гъ ему судия будетъ» (іл. 6.1-6.6) [1, С. 75, № 88]. Почерк дещо схожий на попередні загостреними кутами літер, однак і відмінний написанням окремих графем. Наступний запис пояснює попередній, його виконано іншим почерком того ж часу: «Іоаникій Галятовский ректор игумен М[о]н[а]ст[и]ра Братского Киевского надалъ сию книгу до монастира Почаевского дай ему Господи спасение. Аминь». Книга містить й інші провенієнції, що засвідчують перебування її до ХІХ ст. з книгозбірні Почаївського монастиря, а далі передачу до фонду Київської духовної академії.

Ще один ранній запис у примірнику київського видання «Ключа разумінія» 1659 р. Кир.73п за змістом не належить Й. Ґалятовському, але вказує на надання ним книги до монастирської збірки: «Сия книга гл[а]г[оле]мая Ключ разумения албо // Казаня на праздники г[оспо]дския, выданая през его мил[ость] //г[оспо]д[и]на отца Іоаникія Ґалятовского есть монастиря // С[вя]т[о]го Архистратига Михаила Золотоверхого // Киевского котрую книгу нада[л] тотже вл[асную] в Б[о]гу // г[оспо]д[и]н отць Іоаникій Галятовский ректор братский // Киевский року ахнф [=1659] (іл. 7.1-7.7) [1, С. 74, № 85].

Варто вказати, що у збірці НБУВ представлено й велику кількість примірників польськомовних видань Й. Ґалятовського (46 примірників 6 видань) [3], однак жодний з них не містить автографів чи вкладних записів автора. Відомостей про власноручно вкладені примірники таких видань не вдалося виявити нам і в літературі. Чи пов’язано це зі змістом книг, фінансовою, етичною чи ідеологічною позицією автора, або й іншими чинниками, невідомо. Насамкінець додамо, що недостатньо дослідженою і цілісно неоприлюдненою є інформація про збірки, з яких походять примірники кириличних творів Й. Ґалятовського НБУВ, відтак і ця робота чекає бібліографів.

Список використаних джерел:

1. Шамрай М. А. Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / М. Шамрай. – Київ, 2005. – 332 с. : іл.

2. Гальченко О. М. Деякі спостереження стосовно оздоблення та конструкції видавничих оправ друкарні Михайла Сльозки / О. М. Гальченко // Збірник наукових праць на пошану О. Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Київ, Львів, 2004. – С. 811–827.

3. Рудакова Ю. К. Латиношрифтні видання творів Іоаникія Галятовського у фонді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: історико-книгознавче дослідження примірників / Ю. К. Рудакова // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2015. – Вип. 19. – С. 158–181.

Наталія Бондар

Матеріал опубліковано: Бондар Н. П. Уточнення атрибуції власницьких та вкладних записів Йоаникія Ґалятовського // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек. Матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 3-5 жовтня 2017 р.). Київ, 2017. С.109–113

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 1-й поверх, к. 114.
+38 (044) 288-1385
vsrv@nbuv.gov.ua
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)