Про українське кіно та літературу про нього

Поділитися: 

Ольга Керзюк, Британська бібліотека

Наприкінці травня – початку червня, завдяки праці Українського Інституту в Лондоні, поціновувачам мистецтва кіно в Лондоні вдалося побачити два фільми українського авангарду 1920-х рр. Перший фільм «Шкурник» (режисер М. Шпиковський) показали у Лондонській школі економіки 30 травня, після цікавої доповіді американського професора Марка фон Гаґена (Mark von Hagen) про Українську революцію. Доповідь мала назву «Чому історія Української Революції важлива для істориків, котрі вивчають Російські революції?».  
 
Другий фільм, нещодавно відреставрований на кіностудії ім. О. Довженка, – це шедевр Михайла Кауфмана «Навесні». Обидва фільми з 1929 року і дають дуже цікавий зріз українського суспільства  у цей період. На показі фільму «Навесні»,  котрий відбувся 7 червня  у кінотеатрі  в центральному Лондоні (Bertha Doc House, Curzon Bloomsbury, The Brunswick Centre), були присутні також кінознавці:  британський професор Іан Крісті (Ian Christie) та Станіслав Мензелевський з Центру Довженка в Києві, котрі провели коротку змістовну дискусію після показу фільму. Велика подяка директору Українського  Інституту Марині Песенті та усім, хто долучився до показу цих фільмів у Лондоні.
 
У  жовтні 2013 року в Центральному домі СУБ в Лондоні відбувся показ українського кіно 1920-30-х років, серед яких фільми: Людина з кіноапаратом (Дз. Вертов і М.Кауфман), Звенигора (О.Довженко), Два дні (Г.Стабовий), Навесні (М.Кауфман), Перекоп (Кавалерідзе) і Нічний візник (Г.Тасін).  Відреставрована колекція  зазначених шести кіношедеврів була передана СУБ у ВБ Національним Центром імені Олександра Довженка в Києві і доступна в колекції Бібліотеки і Архіву ім.Т.Шевченка.
 
Сподіваюся, що такі покази (а також щорічні міні-фестивалі українського кіно у Кембриджі) заохотять дослідників вивчати українське кіно глибше. Як слушно зазначив  британський дослідник, канон т. зв. «радянського кіно» на Заході дуже вузький. Безліч книжок різними мовами про кількох режисерів (напр.,  про Ейзенштейна) і дуже мало або майже нічого про інших. Перегляд каталогу Британської бібліотеки підтверджує цей факт.  Пошук  за прізвищем Eisenstein, Sergei дає 61 результат, з них чимала кількість видань англійською мовою. 
 
Пошук Dovzhenko, Oleksandr дає 58 результатів. Однак,  це книжки головно українською та російською мовами. Найновішим дослідженням про Довженка у фондах бібліотеки є книга «Довженко без гриму: листи, спогади, архівні знахідки» (Київ, 2014), упорядкована Сергієм Тримбачем та Вірою Агєєвою.  З англомовних книжок маємо лише: Liber, George. «Alexander Dovzhenko: a life in Soviet film» (London: BFI, 2002) та «The poet as filmmaker: selected writings [of] Alexander Dovzhenko», edited, translated, and with an introduction by Marco Carynnyk (Cambridge, Mass.; London: MIT Press, 1973). У фондах є кілька монографій про українське кіно різних періодів,  як-от: «Кіно, народжене Україною: iлюстрована iсторiя» Сергія Тримбача (Київ, 2016), «Історія кіно у Львові, 1986–1939» Ірини Котлобулатової (Львів, 2014), «Українське кіно: тексти і контекст» Оксани Мусієнко (Вінниця,  2009), «Українське кіно: начерк історії» Сергія Безклубенка (Київ, 2004), «Приховані фільми: українське кіно 1990-х» Лариси Брюховецької (Київ, 2003). 
 
І,  звичайно, є  чимало книжок про Сергія Параджанова. Для того, щоб у Британії були читачі для цих книг, а пізніше – і англомовні дослідження про українське кіно,  потрібно частіше проводити подібні покази та міні-фестивалі. Ще раз – щира подяка усім організаторам таких заходів!