До 400-ліття друкарні Києво-Печерської лаври

Цього року наукова спільнота широко відзначає 400-ліття від часу заснування друкарні Києво-Печерської лаври. Точна дата фундації друкарні невідома. Першим її виданням вважається Часослов, виданий друком, вірогідно, на початку 1617 р. До сьогодні видання, що не має титулу і вихідних відомостей, збереглося в двох примірниках у збірках Російської державної бібліотеки (Москва) та Російської національної бібліотеки (Санкт-Петербург). Повний примірник з титульним аркушем у бібліографії невідомий. Часослов 1617 р. містить дві передмови – першу від імені архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького, та другу за підписом одного з очільників друкарні Захарії Копистенського, датовану 20 грудня 1616 р. Саме за цією датою з перших часів діяльності друкарні й ведеться відлік часу її роботи. Надрукований Часослов форматом в четвірку на 214 аркушах. Використано шрифт та дошки стрятинської друкарні Ф. Балабана.

Найранішим виданням друкарні у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Верандського (далі НБУВ) є Мінея святкова й загальна, за титулом «Анфологіон с Богом съдержай церковную службу избранных святых на вес год» 1619 р., надрукована форматом у двійку на 1054 сторінках, оздоблений фортою, ілюстраціями, заставками, кінцівками, ініціалами, виливними прикрасами, представлений у збірці НБУВ двома примірниками.

До ранніх лаврських видань належать «Книга о вірі» Захарії Копистенського 1620 р. та Служебник 1620 р. Серед первістків лаврського друку представлені й твори отців церкви Іоанна Златоуста «Бесіды на 14 посланій святаго апостола Павла» 1623 р., «Бесіды на Діянія святых апостол» 1624 р. та «Тлъкованіє на Апокалипсіи... Іоанна Богослова» Андрія Кесарії Кападокійського 1625 р. На початковому етапі видавничої діяльності Лавра друкувала й панегіричні твори, – наприклад, це панегірик лаврського архімандрита Захарії Копистенського «Оміліа, албо казаньє, на роковую память... Еліссеа... Плетенецкого» 1625 р., в пам’ять про фундатора друкарні, попередника на печерській архімандрії Єлисея Плетенецького з нагоди річниці його смерті. Рідкісний примірник «Омілії» представлений у фонді відділу. Серед інших панегіричних видань відзначимо віршований панегірик «Візерунок цнот… Елисея Плетенецького» Олександра Митури 1618 р., збережений в одному примірнику у збірці РДБ в Москві, «Вірши на жалостный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного» Касіяна Саковича 1622 р. (два примірники в російських збірках – в РДБ та РНБ). Рідкісними є й примірники ранніх лаврських видань Номоканона 1620 р. (РДБ), «Слів на латинів» Максима Грека бл. 1620 р., Псалтиря 1624 р. Діапазон тиражованих лаврською друкарнею видань був доволі широким. За виходом одних прослідковується продумана та виважена видавнича політика лаврського вченого осередка на чолі з Єлисеєм Плетенецьким, Захарією Копистенським, Памвою Бериндою, Тарасієм Земкою та іншими лаврськими книжниками.

Окремі лаврські друки початкового періоду діяльності друкарні є наслідком випадковостей або окремих вподобань друкарів або їхньої індивідуальної зацікавленості. До таких належать «От отечьника скитскаго повyсть удивителна, о діаволy, како прійде к великому Антонію» 1626 р., сім окремих аркушів з ксилографічними зображеннями з підписами 1626–1629 р. Обидва ці видання приплетені до «Лексикону» П. Беринди 1627 р., туди ж приплетено «Омілію» З. Копистенського 1625 р., і це сприяло збереженню трьох невеликих рідкісних лаврських видань.

Аналізуючи діяльність друкарні, варто враховувати й ті обставини, що майже одночасно у Києві було засновано братство разом з братською школою, що виступили разом з друкарнею складовими одного богословського-науково-просвітницького та освітнього центру. Це яскраво позначилося на видавничому репертуарі друкарні, і в різних аспектах віддзеркалювалося впродовж ХVІІ – ХVІІІ ст., коли в Лаврі видавалися різноманітні видання, що слугували тодішніми підручниками або науковими посібниками.

До таких наукових посібників належить згаданий «Лексікон славеноросскій и имен тлъкованіє» Памви Беринди 1627 р., що є одним із найяскравіших видань Києво-Печерської друкарні початкового періоду її роботи. Видано твір форматом в четвірку. За змістом це двомовний церковнословянсько-український словник, який не втратив мовознавчої вартості і до сьогодні. «Лексікон» представлений у фонді сімома примірниками, один із них містить власноручні записи київського митрополита, історика, вченого та бібліофіла Євгенія Болховітінова. Загалом Памво Беринда належить до найяскравіших особистостей серед представників лаврського гуртка. Його діяльність була попередньо пов’язана зі стрятинсько-крилоським осередком Балабанів, а також Львівським братством. Він володів друкарським ремеслом, на наше переконання, був і майстерним гравером, також письменником, поетом, перекладачем, лексикографом, належав до типу людей енциклопедичних знань, які стояли біля витоків книговидавничої справи як в Європі, так і в Україні.

Видавалися Києво-Печерською друкарнею й книжки літургійного вжитку як для потреб Лаври, так і для розповсюдження по українським православним церквам та монастирям. Серед них Служебники 1620 р. та 1629 р., Акафісти 1629 р., Тріодь цвітна 1631 р.

Новий період видавничої діяльності Києво-Печерської друкарні припадає на час, коли очільником Лаври (з кінця 1627 р.), а пізніше й київським митрополитом (з 1632 р.) став Петро Могила (1596–1647). Основна заслуга П. Могили полягала в регламентації та впорядкуванні українського православного богослужіння. У 1629 р. на Київському помісному соборі був схвалений до друку Служебник у редакції П. Могили, з виправленнями, здійсненими за грецькими джерелами та підготовленими особисто П. Могилою догматичними й обрядовими роз’ясненнями літургії, виданий того ж 1629 р., що представлений у фонді НБУВ 17 примірниками. В одному з примірників зберігся власноручний поаркушний запис київського митрополита Петра Могили, в якому йдеться про вклад книжки до Києво-Видубицького Михайлівського монастиря.

Чи не найяскравішим проявом доби лаврського книгодрукування часів Петра Могили став Требник 1646 р., який і закріпився під назвою «Требник Петра Могили». Видання готувалося як одна зі складових програми митрополита з впорядкування богослужіння українською церкви, вивірення текстів з різними взірцями, виправлення помилок, воно призначалося для кодифікації церковної обрядовості поза богослужінням. Книга стала першим подібним взірцем і набула поширення й богословського авторитету в усьому східнослов’янському православному світі. Текст Требника 1646 р. неодноразово перевидавався та не втратив богословсько-догматичного значення досьогодні.

До прикметних видань доби Петра Могили варто віднести й Євангеліє учительне 1637 р., що вийшло друком в перекладі давньоукраїнською мовою. Для видання використано текст Євангелія учительного (Ев’є, 1618) в перекладі з церковнослов’янської на давньоукраїнську, здійсненому, вірогідно, визначним українським просвітником та вченим Мелетієм Смотрицьким. Київські діячі відредагували підготовлений до друку текст, це видання друкарні КПЛ ввело українську мову як складову тогочасної церковної практики.

Лаврські друки визначалися пишнотою та ошатністю художнього убранства, з перших років існування друкарні тут був випрацьований самобутній стиль оформлення стародруків, якому були притаманні гравіровані аркуші-форти, ілюстраційні елементи у вигляді заставок, ініціалів, виливних прикрас, геральдичних композицій, різноманітних ілюстрацій. Здебільшого у лаврських виданнях використовувалися невеликі сюжетні зображення, які вкомпоновувалися в текст. До того часу така практика не застосовувалася в східнослов’янських кириличних пам’ятках.

Загалом у відділі зберігається 71 видання ХVІІ ст. у 511 примірниках, ХVІІІ ст. – 239 видань у 1398 примірниках, усього 317 видань 1909 примірниках. Деякі видання представлені значною кількістю примірників – Євангеліє учительне 1637 р. – 28 примірників; Требник 1646 р. – 26 примірників; Служебник 1653 р. – 18 примірників; «Месіа правдивый» Йоаникія Галятовського 1669 р. – 19 примірників; «Огородок Маріи Богородицы» Антонія Радивиловського 1676 р. – 20 примірників; «Вyнец Христов» Антонія Радивиловського 1688 р. – 25 примірників; Апостол 1695 р. – 22 примірників. Така примірниковість лаврських видань дає широкі можливості для вивчення видавничих варіантів, компонування конволютів, дослідження сфери та території побутування примірників.

За часів Петра Могили в лаврській друкарні розпочався й друк видань не тільки церковнослов’янською або давньоукраїнською, а й польською мовою. У 1635 р. було опубліковано «Paterikon albo Żywoty SS. oyców pieczarskich» – польськомовну обробку визначної пам’ятки з історії Києво-Печерської лаври – «Києво-Печерського патерика». Автором твору став учень та соратник Петра Могили, після його смерті наступник на Київській митрополії Сильвестр Косов. У 1638 р. було видано друком польськомовну «Teratourgema», тобто опис чудес, які відбувалися у Києво-Печерскому монастирі. Обидва видання були спрямовані на піднесення та упорядкування пантеону київських святих та святинь, шанованих всім православним світом.

Польськомовні твори в невеликій кількості видавалися Києво-Печерською монастирською друкарнею й надалі, – це вже переважно авторські твори Лазаря Барановича («Żywoty swiętych» 1670 р., «Lutnia Apollinowa» 1671 р.; «Nowa miara starey wiary» 1676 р. та ін.), Іоанникія Галятовського («Messiasz Prawdziwy» 1671 р., «Stary kościoł zachodni» 1678 р., «Łabędź z piórami swemi» 1679 р. та ін.), Стефана Яворського («Arctos caeli Rossiaci» 1690 р.).

Друга половина ХVІІ ст. належить до найяскравіших сторінок видавничої діяльності Києво-Печерської лаври. Особливо плідним та самобутнім став період 1660–80-х рр., коли печерським архімандритом був визначний науковий діяч, письменник, просвітник, однодумець та послідовник П. Могили Інокентій Гізель, що очолював Києво-Печерську лавру із 1656 р. по 1683 р., тобто впродовж 27 років. Це чи не найбільший строк на лаврській архімандрії впродовж ХVІІ – ХVІІІ ст., і найплідніший період діяльності друкарні за кількістю та різноманітністю діапазону виданих друкарнею книг.

Репертуар Києво-Печерської друкарні другої половини ХVІІ ст. порівняно з попереднім періодом прикметний переважно авторськими творами вже згаданих визначних українських письменників-богословів Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Інокентія Гізеля. Тут було видано збірки проповідей Лазаря Барановича «Меч духовний» 1666 р. та «Трубы словес проповідних» 1674 р., Йоаникія Галятовського «Ключ разумінія» 1659 р., «Казаня приданыи до книги Ключ разумінія» 1660 р. та «Месіа правдивый» 1669 р., Антонія Радивиловського «Огородок Маріи Богородицы» 1676 р. та «Вінец Христов» 1688 р. Багато примірників видань друкарні Києво-Печерської лаври містять власницькі і вкладні записи, відомості про вкладання в храми або надання до різних книгозбірень. Деякі з власницьких записів мають унікальний характер – зокрема, це книжки з численними записами чернігівського архієпископа, відомого письменника, політичного та церковного діяча Лазаря Барановича, наприклад, «Меч духовний» 1666 р.

У лаврській друкарні у 1669 р. видано друком морально-етичний трактат «Мир с Богом человіку», що приписується перу архімандрита Інокентія Гізеля. «Мир з богом» належить до незначної кількості перевидань давніх текстів, що побачили світ останнім часом, – йдеться про проект видання «Вибраних творів» Інокентія Гізеля в трьох томах, чотирьох книгах, що вийшов друком у 2012 р. До видання ввійшли репринтний передрук «Миру з богом» та його україномовний переклад, а також набір тексту ще одного лаврського видання того ж часу – «Науки о тайні покаянія» 1671 р., і вибрані фрагменти філософських курсів та окремий том з дослідженням доробку І. Гізеля.

Деякі з видань Києво-Печерської лаври другої половини ХVІІ ст. суттєво вирізняються своєю тематикою на загальному тлі книжкового репертуару, наприклад, «Постановлене от єго Царского Величества з Войском Запорозким року 1659», надруковане бл. 1660 р.

Серед активних напрямків діяльності лаврського наукового осередку в другій половині ХVІІ ст. варто відзначити роботу з формування друкованого житійного комплексу православних святих. В Києво-Печерській лаврі було підготовлено до друку та опубліковано низку видань житійного характеру. Ще Петро Могила усвідомлював і активно втілював в життя ідею піднесення пантеону давньоруських святих, серед яких св. Володимир, св. мученики Борис та Гліб, печерські отці, насамперед св. Антоній та св. Феодосій. Інокентій Гізель як вірний продовжувач багатьох починань П. Могили, ініціював підготовку до друку та публікацію визначної вітчизняної житійної пам’ятки – «Києво-Печерського патерика». Твір став першим друкованим зібранням життєписів печерських угодників після польськомовного скороченого видання 1635 р. Він вийшов друком у 1661 р., потім був передрукований із доповненнями у 1678 р. Книжка одразу стала своєрідним бестселером, упродовж кількох століть користувалася і користується й досі визначною популярністю у всьому слов’янському світі. Найпопулярнішим серед києво-печерських друків «Патерика» по праву вважається видання грудня 1702 р. (було також видання липня 1702 р.), оскільки містить, на відміну від попередніх видань, надзвичайно майстерні гравюри-мідерити визначного українського майстра Леонтія Тарасевича.

Серед самобутніх видань лаврського осередку варто виділити й кількаразово виданий Лаврською друкарнею «Синопсис» – виклад української і східно-європейської історії, скомпонований у другій половині ХVІІ ст. (видання 1674, 1678 та 1680 р.), що впродовж століть слугував підручником з історії. Автор твору невідомий, здебільшого його приписують І. Гізелю.

До унікальних за змістом та значенням лаврських видань належить повний комплекс житій святих, що вшановуються православною церквою, підготовлений визначним українським церковним діячем, письменником та проповідником, митрополитом Ростовським і Ярославським Димитрієм Тупталом (святим Димитрієм Ростовським). Перша книга Житій святих на місяці вересень-листопад вийшла в 1689 р., наступні (кожна по три місяці) – 1695, 1700 та 1705 рр. Це величезні за обсягом та розмірами фоліанти, що містили більш ніж по 1500 сторінок тексту. Лавра ще декілька разів перевидавала визначну працю, що мала непересічне значення для впорядкування житійного комплексу святих, шанованих православною церквою.

Оригінальними виданнями Києво-Печерської друкарні були світські природничо-асторономічні календарі, тиражовані Лаврою впродовж 1714–1735 р. Ці пам’ятки збережені в рідкісних примірниках, у фонді НБУВ представлено декілька календарних видань, серед яких найцікавішим є унікальний «Календар» на 1727 р. Друк у Києві світських календарних видань з відомостями з природничих наук, астрономії, медицини, землеробства та садівництва продемонстрував високий рівень освіченості українців, в тому числі в природничій царині, він сприяв просвітительським цілям подальшого розповсюдження наукових знань серед широких верств місцевого населення.

До оригінальних текстів, що вийшли з-під монастирського верстата, варто віднести й морально-дидактичну віршовану збірку «Ифіка іерополітіка, или Філософія нравоучителная» 1712 р., що постала в колах Києво-Могилянської академії, та призначався в якості посібника для студентів з вивчення морально-етичних норм та засад поведінки. Належить до популярних в Західній Європі емблематичних видань, в яких філософські сентенції роз’яснювалися та супроводжувалися відповідними ілюстраціями. Книжка видана маленьким форматом, проілюстрована високомистецькими гравюрами визначного вітчизняного майстра Никодима Зубрицького.

Лаврське книговидання першої половини ХVІІІ ст. розвивалося під впливом двох сумнозвісних подій, що спричинили до його занепаду та стагнації порівняно з попереднім періодом, – це указ російського імператора Петра І 1715 р., яким лаврська друкарня позбавлялася свободи у виборі видань, і мала передруковувати тільки ті тексти, що вийшли попередньо у російських столицях, а також страшна пожежа в монастирі у 1718 р., що винищила все обладнання друкарні та її реманент, – шрифти та гравюри, а також унікальні монастирські реліквії та багату давню лаврську книгозбірню.

Серед яскравих зразків лаврського книговидання першої половини ХVІІІ ст. варто згадати фундаментальний богословсько-полемічний антипротестанський трактат «Камінь віри» визначного українського релігійного, політичного та культурного діяча, митрополита Рязанського та Муромського, місцеблюстителя російського патріаршого престолу та президента Синоду Стефана Яворського. Він завершив роботу над текстом у 1718 р., однак твір був заборонений Петром І, і виданий вже після смерті автора у 1730 р. Представлений у фонді 23 примірниками.

За відсутності можливості друкувати оригінальні тексти, у ХVІІІ ст. самобутність лаврського монастирського друку яскраво проявилася за рахунок роботи над довершеністю форми презентації видань і візуалізувалася у вишуканих пізньобарокових зразках ілюстрування та оформлення лаврських друків. Чи не найчастіше в Києво-Печерській друкарні видавалися Акафісти., здебільшого форматом в четвірку. За видозмінами друків Акафістів можна прослідкувати трансформацію стилістики та художніх особливостей друку лаврської друкарні. Особливо розкішно та барвисто виглядають видання Акафістів 1731 р., прикрашених пишними гравірованими бароковими рамками з квітів та плодів, тонкими сюжетними гравюрами на міді, заставками, кінцівками та ініціалами. Ошатністю та ілюстративною довершеністю відзначаються також часто друковані в Лаврі видання окремого Акафіста великомучениці Варварі, що належала до найбільш шанованих в Києві святих, оскільки тут за переказами ще з часів Київської Русі тут зберігалися її чудотворні мощі. Акафіст був складений на початку ХVІІІ ст. київським митрополитом Іоасафом Кроковським.

Основним типом видань впродовж діяльності в ХVІІ – початку ХХ ст., що виходили з-під монастирських верстатів, були видання літургійного вжитку – Часослови, Октоїхи, Псалтирі, Молитвослови, Мінеї, Служебники, Требники, Євангелія, Апостоли, Тріоді пісні та цвітні. Повний текст Святого письма був опублікований в Лаврі доволі пізно, – вперше Біблія була перевидана за московським зразком так званої Єлизаветинської Біблії у 1758 р. Ця Біблія мала вигляд величезного фоліанта, вона оздоблена гравюрами, складається 825 аркушів тексту. Біблія 1758 р. представлена в фонді 20 примірниками. Потім повний текст Святого Письма декілька разів перевидавався в Києві – у 1778 р. великим форматом у двох книгах, у 1788 р. невеликим форматом у вісімку в п’яти книгах.

Окремою сторінкою лаврського книговидання стала робота так званої «Типографії Київської академії при лаврі Печерській», заснованої наприкінці 1780-х рр. в зв’язку з потребами друку світських книжок для Києво-Могилянської академії російською та іноземними мовами. Тут видавалися підручники, панегірики, промови, оди високопоставленим церковним та світським особам, «Грамматика польская» М. Семигиновського 1791 р., знамениті Київські місяцеслови. В друкарні було видано й окремі історичні твори, наприклад, києвознавчі студії київського митрополита Самуїла Миславського – «Краткое историческое описание Киевопечерския лавры» – перше видання 1791 р., друге, доповнене – 1795 р., до другого видання додано три окремі брошури – «Достопамятнейшия древности в Киеве», «Краткое историческое известие о Киеве», «Известие о погребенных в Киеве князьях и княгинях роду Рюрикова».

Майже за два століття видавничої діяльності друкарня Києво-Печерської лаври крім багатьох інших соціогуманітарних функцій виконала і націєформуючу, тиражуючи та розповсюджуючи найбільш популярні в українському освіченому середовищі богословські, літургійні, повчальні, житійні, етичні, полемічні, історичні, літературні та лінгвістичні пам’ятки. Попри обмеженість документальних джерел маловичерпаним залишається потенціал видавничого доробку у вигляді видань та примірників друкарні, особливостей їх оформлення, шрифтів, орнаментики, текстів, оправ книжкових пам’яток, широко представлених як в українських книгозбірнях, так і за межами. Важливу інформацію з історії діяльності друкарні надають й власницькі та вкладні записи стародруків, що є актуальними та потребують вивчення та залучення до наукового обігу. Відтак напрямок дослідження стародрукованого періоду діяльності цього видавничого осередку залишається актуальним і чекає нових дослідників, сучасних поглядів та ідей.

Окремі пам’ятки різних періодів києво-печерського друку представлені в повнотекстових копіях на порталі НБУВ, кількість їх буде поповнюватися, і ці копії покликані як стати в нагоді науковцям та пошановувачам, так і розширити кількість тих, хто може долучитися до вивчення багатющої давньої книжкової спадщини друкарні Києво-Печерської лаври. 

Текст підготовлений Наталією Бондар

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 1-й поверх, к. 114.
+38 (044) 288-1385
vsrv@nbuv.gov.ua
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)