Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема, усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.

     Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним та тернистим. Незалежність України — заслуга не лише певних політичних сил та рухів, а й усього народу, багатьох його поколінь. За нею — Київська Русь, козацька держава, три роки національної революції та драматичної самооборони Української Народної Республіки; десять років національно-культурного будівництва часів «українізації», і всенародне протистояння гітлерівському нашестю, тяжка праця народу в післявоєнній відбудові та у створенні індустріальної потуги сучасної України і, нарешті, прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою УРСР історичного документу виняткового значення для долі українського народу – Акту проголошення незалежності України, за яким проголосила Україну незалежною, демократичною державою на підтвердження всеукраїнському референдуму 1 грудня 1991р.

     Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте, боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.