Медовар Борис Ізраїльович (29.03.1916–19.03.2000) – вчений у галузі металургії і технології металів, академік НАН України. До 100-річчя від дня народження

     

В Інституті архівознавства підготовлена електронна виставка з нагоди 100-річчя від дня народження академіка НАН України Бориса Ізраїльовича Медовара, на якій експонується 25 документів за 1944–2001 рр. з архівного фонду вченого, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 123 «Б. І. Медовар», 130 справ за 1934–2001 рр.)
.      

Борис Ізраїльович Медовар – видатний вчений у галузі металургії, старший науковий співробітник (1946), доктор технічних наук (1961), професор (1963), академік НАН України (1973), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991).
     

Народився 29 березня 1916 р. у Києві. Упродовж 1930–1933 рр. навчався у вечірньому текстильному технікумі. Працював майстром-техніком з монтажу текстильного обладнання на дрібних підприємствах Києва (1933–1934). У 1934–1940 рр. навчався в Київському індустріальному інституті за спеціалізацією інженера-механіка зварювального виробництва. У 1940–1941 рр. працював інженером-технологом зварювального цеху, заступником завідувача складального цеху верстатобудівного заводу «Комунар» в м. Лубни. Упродовж 1941–1943 рр. перебував у лавах Червоної армії. Воював на Південно-Західному, Північнокавказькому, Кримському, Південному фронтах у званнях лейтенанта і капітана, займав посади командира роти та начальника технічної частини винищувального протитанкового артилерійського полку.
     

Працював молодшим науковим співробітником (1941, 1943–1944), вченим секретарем (1944–1951), старшим науковим співробітником (1946–1959), завідувачем лабораторії зварювання аустенітних сталей (1959–1965) та відділу електрошлакового переплаву (1960–1987), радником дирекції (1987–2000) Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України.
     

Б. І. Медовар був членом редколегії журналу «Автоматическая сварка», збірника «Проблемы специальной металлургии» та ін. Брав участь у міжнародних симпозіумах і конгресах, присвячених проблемам зварювання та спеціальної електрометалургії в Австрії, Англії, Італії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Франції, США, Чехословаччині, Швеції, Японії (1961–1984). Під його керівництвом за ліцензійною угодою між СРСР і Францією була введена в експлуатацію перша за кордоном електрошлакова піч типу Р-95ІМ (1965).      

Б. І. Медовар є автором понад 2000 наукових праць, присвячених різним питанням зварювання, металознавства і металургії, 1000 авторських свідоцтв на винаходи, багато з яких запатентовано за кордоном.
     

Нагороджений медалями «За оборону Кавказу» (1944), «За перемогу над Німеччиною» (1945), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» (1945).
     

За участь у розробці і впровадженні нової технології автоматичного швидкісного зварювання у виробництво сталевих труб великого діаметру для магістральних нафтогазопроводів нагороджений Державною премією СРСР III ступеня (1950), за розробку способу електрошлакового переплаву якісних сталей і сплавів й промислове впровадження його у виробництво – Ленінською премією (1963), за створення і впровадження методу електрошлакового лиття – Державною премією УРСР (1978), за розробку нової технології виробництва бандажів цементних печей – премією Ради Міністрів СРСР (1984), за інвестиційний металургійний комплекс інноваційних технологій виробництва сталі і суцільнокатаних залізничних коліс, які забезпечили їх високу конкурентоспроможність на міжнародних ринках транспортного металу – Державною премією України в галузі науки і техніки (2004, посмертно).
     

Помер Б. І. Медовар 19 березня 2000 р., похований на Байковому цвинтарі в Києві.
     

На вшанування пам’яті про вченого в Києві на фасаді будівлі Науково-виробничого центру енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України встановлена бронзова меморіальна дошка (2001). Під барельєфом напис: «До останніх днів життя тут працював український вчений – металург, академік Національної академії наук України Медовар Борис Ізраїльович 29.03.1916–19.03.2000».
                                                        * * *
     

На виставці представлені біографічні документи за 1947–1999 рр.: автобіографія, диплом лауреата Державної премії УРСР, запрошення на зустріч випускників КПІ та ін.; документи з науково-дослідної та науково-громадської діяльності за 1945–1985 рр.: доповідь, статті, монографії, лист в. о. директора Братиславського науково-дослідного інституту зварювання Яна Шкрініара із запрошенням до Б. І. Медовара виступити з доповіддю, звіт про наукове відрядження до Італії та ін.; ілюстративні документи за 1940-ві – 1990-ті рр.: фотознімки Б. І. Медовара з авіаконструктором А. М. Туполєвим, з академіком НАН України Б. Є. Патоном, в колі сім’ї, під час випробування труб, на відпочинку в Криму, його портрети та ін.; документи, що висвітлюють трудову діяльність за 1944–1979 рр.: клопотання директора Інституту електрозварювання АН УРСР Є. О. Патона до Президії АН УРСР про затвердження Б. І. Медовара на посаді вченого секретаря інституту, розпорядження АН УРСР про винесення подяки вченому за успішний запуск у промислову експлуатацію у Франції першої за кордоном електрошлакової печі та ін.
     

Також серед експонатів виставки представлена рецензія академіка АН УРСР З. І. Некрасова на рукопис монографії Б. І. Медовара «Металлургия: вчера, сегодня и завтра» (1985) та поштовий конверт, випущений з нагоди вшанування пам’яті про вченого (2001), який і завершує експозицію.
     

Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення та автентичність документа, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані в квадратних дужках.

Виставку підготувала
м. н. с. відділу археографії ІА НБУВ
Наумова Н. А.

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 4-й поверх, к. 416;
надання архівних довідок - 1-й поверх, к. № 104.
9.15 - 18.00 (понеділок - п’ятниця)