Колектив Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського глибоко сумує з приводу раптової смерті видатного українського письменника, поета, перекладача, публіциста, державного та громадського діяча, патріота, яскравої та щирої людини, давнього друга Бібліотеки – Романа Мар’яновича Лубківського. Із багатьма співробітниками він спілкувався особисто. Відомий своєю активною громадянською позицією, він надихав нас своїми ідеями, підтримував мудрими порадами, був прикладом невтомного борця за Україну.

Роман Мар’янович – автор численних поетичних збірок і прозових творів, літературознавчих та публіцистичних книжок. Друкуватися почав з 1958 року. Після закінчення навчання на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 – «Дзвін»). У 1980–1992 рр. – голова Львівської організації Спілки письменників України, член виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу, делегат установчого з'їзду Народного Руху України.

Окремими виданнями вийшли збірки поезій Романа Лубківського: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Майоліка» (1985), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня» (1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Погляд вічності» (1990), «Камінне жниво «2001», «Сто і одна строфа» (2003), «Янгол у снігах» (2005), «Громове дерево» (2006), «Пелюстка вогню» (2006), «Forum Romanum» (2009), «Лірика» (2011), «Нічна варта» (2011), «Чаша непокори» (2011), «Вибрані твори у 2 томах» (2012), «Пейзажі з-за обрію» (2012), «Подільський карб» (2012) та ін. Він автор та упорядник книжок про Тараса Шевченка, Святослава Гординського, Маркіяна Шашкевича,  Дмитра Павличка та ін.

Знавець багатьох мов, Роман Лубківський перекладав із польської твори Юліуша Словацького, Марека Вавжкевича, з чеської – Йозефа-Вацлава Фріча, сербської – Десанки Максимович, з білоруської – Янки Купали, Максима Богдановича та ін., популяризував у  світі слов’янські літератури.

Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами.

У 1990-1994 роках Р.М. Лубківський був Народним депутататом України.

Саме з ініціативи Романа Лубківського  1991 року започаткована традиція складання присяги президентами України на видатній пам’ятці українського народу – Пересопницькому Євангелії, що зберігається у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського.

Значні здобутки Романа Лубківського на дипломатичній ниві й державній службі. У 1992–1993 рр. – він Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці, у 1993–1995 рр. – Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці. У 1997–2001 рр. – начальник управління культури Львівської обласної державної адміністрації, у 1996–2000 рр. – голова Львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом – його почесний голова. У 2006–2007 рр. – голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Плідна творча і активна громадська діяльність Романа Лубківського відзначена багатьма нагородами та преміями. За вагомий особистий внесок у збагачення національної культурної спадщини України, становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги в державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові відзначений  Орденом «За заслуги» II і III ступенів (2008, 2011).

Роман Лубківський – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), Заслужений діяч культури Польщі (нагороджений за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури, 1977). Серед відзнак Романа Лубківського – літературна премія імені Павла Тичини (1979), премія імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду (1984), премія імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, популяризацію культури словацького народу (1988), премія імені Максима Рильського (2008), літературна премія Ars Translationis (Мистецтво перекладу)  імені Миколи Лукаша за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа» (2008).

Перебуваючи у Києві, Роман Мар’янович неодноразово відвідував нашу Бібліотеку, брав участь у культурно-просвітницьких заходах. Щоразу дарував книжки.

Важко усвідомити, що від нас в інший світ відійшла прекрасна чуйна Людина, життєлюб і оптиміст. Це непоправна втрата для української культури. Наші щирі співчуття родині, рідним та друзям. Вічна йому пам’ять!

Фото з сайту Щоденної всеукраїнської газети "День"