Олександр Ілліч Бродський – видатний вчений у галузі фізичної хімії, доктор хімічних наук (1926), професор (1934), академік АН УРСР (1939), член-кореспондент АН СРСР (1943), заслужений діяч науки УРСР (1965), лауреат Державної премії (1946).
     

Народився 19 червня 1895 р. у м. Катеринославі (нині – Дніпропетровськ). Після закінчення реального училища (1913) вступив на металургійний факультет Катеринославського гірничого інституту. Працював лаборантом під керівництвом академіка Л. О. Чугаєва в Ленінградському державному університеті (1916), Хімічному комітеті Головного артилерійського управління (1916–1917), Одеському чорноморському хімічному кооперативному заводі (1918) та в Катеринославській хімічній лабораторії студентського кооперативу (1917–1919). Потім продовжив навчання в Катеринославському гірничому інституті (1919–1921), звідки перевівся на V курс хімічного відділення фізико-математичного факультету Московського державного університету (1921), де здобув спеціальність «фізична хімія» (1922).
     

Працював асистентом кафедри біохімії (1921–1923), доцентом (1923–1925), професором кафедри фізичної хімії (1925–1934) Дніпропетровського інституту народної освіти; професором фізичної хімії (1925–1930) Дніпропетровського гірничого інституту; професором та завідувачем кафедри фізичної хімії Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (1930–1941); професором фізичної хімії Московського інституту сталі (1943–1948). Протягом 1927–1939 рр. працював завідувачем відділу електрохімії розчинів, 1939–1969 рр. – директором Інституту фізичної хімії АН УРСР.
     

О. І. Бродський був почесним членом Всесоюзного хімічного товариства імені Менделєєва, членом центрального правління товариства та головою Українського відділення хімічного товариства. Був почесним членом Польської академії наук (1963), членом редакційних колегій журналів «Журнал фізичної хімії», «Доповіді АН УРСР» та ін.
     

О. І. Бродський є автором понад 300 наукових праць, присвячених вивченню теорії розчинів електролітів, хімії ізотопів і дослідженню механізму хімічних реакцій. Автор підручника «Физическая химия» та низки монографій, серед яких «Химия изотопов» (1952) – перша в світовій науці монографія в цій галузі.
     

Вчений встановив кількісну залежність електродного потенціалу від діелектричної проникності розчину (1929). Під його керівництвом вперше в СРСР в лабораторії стабільних ізотопів Інституту фізичної хімії АН УРСР була створена установка для одержання важкої води та добуто першу важку воду (1934), а також установки для отримання концентратів важкого кисню (1937) та важкого азоту (1949). Важка вода використовувалася у перших дослідженнях СРСР у галузі атомної енергетики.
     

О. І. Бродський вперше застосував стабільні ізотопи для дослідження механізмів хімічних реакцій, дослідив ізотопний обмін водню, кисню, сірки та азоту. Визначив, що за ізотопним складом води можна стежити за дрейфом арктичних крижин. У співпраці з Інститутом геологічних наук АН УРСР отримав достовірні дані про геологічний вік низки гірничих порід і мінералів, склав геохронологічну карту України, що полегшує пошук корисних копалин.
     

Нагороджений багатьма орденами та медалями. За роботи в галузі термодинаміки і електрохімії розчинів нагороджений премією АН СРСР імені М. Г. Кучерова (1927), за розробку способу одержання важкої води – премією Комітету з хімізації СРСР (1936), за роботи в галузі механізму хімічних реакцій – премією АН УРСР імені Л. В. Писаржевського (1965).      

Помер О. І. Бродський 21 серпня 1969 р., похований на Байковому цвинтарі в Києві.
     

На вшанування пам’яті про О. І. Бродського в Києві на фасаді будівлі Інституту фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського АН УРСР (проспект Науки, 31) встановлена бронзова меморіальна дошка (1973). У 2007 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені О. І. Бродського, яка вручається Відділенням хімії НАН України за видатні наукові роботи в галузі теорії хімічної будови, кінетики та реакційної здатності.
                                                        * * *
     

Експозиція виставки приурочена до 120-річчя від дня народження видатного фізика-хіміка, академіка АН УРСР Олександра Ілліча Бродського (19.06.1895–21.08.1969).
     

На виставці представлені ілюстративні матеріали – фотографії О. І. Бродського в колі його сім’ї (1923), з членом-кореспондентом Болгарської академії наук Любомиром Крьстановим (1957), президентом Індійської академії наук Чандрасекаром Венкатом Раманом (1958), академіками АН СРСР М. І. Кабачником та О. М. Тереніним (1966), українським письменником, поетом М. П. Бажаном [1940-ві] та ін.; біографічні документи за 1900-ті – 1959 рр.; документи з науково-дослідної та науково-організаційної діяльності за 1934–1966 рр. (наукові праці, доповідні записки, ілюстративні документи, відгуки, листування); документи з педагогічної діяльності за 1940-ві рр.
     

Завершують експозицію вітальні адреси від Президії АН УРСР, співробітників Інституту загальної і неорганічної хімії АН УРСР з нагоди 60-річчя від дня народження О. І. Бродського та вітальна листівка від президента АН УРСР Б. Є. Патона.
     

Загалом на виставці представлено 34 документи за 1900-ті – 1967 рр. з його особового фонду, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 7 «О. І. Бродський», 1836 справ за 1895–1969 рр.).
     

Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані в квадратних дужках.