Видання Т. Г. Шевченка у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Наявність в бібліотечному зібранні прижиттєвих видань Т. Г. Шевченка робить його винятковим та непересічним. В колекції Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ВСРВ НБУВ) у складі колекції рідкісних видань знаходиться 11 прижиттєвих видань з 15.

У НБУВ зберігається лише один примірник першого видання «Кобзаря» 1840 року, який безперечно є окрасою колекції рідкісних видань НБУВ. З усіх прижиттєвих видань Шевченка «Кобзар» 1840 р. мав найбільш привабливий вигляд. Книжка надрукована на якісному папері, чіткими шрифтами, має офорт, де зображено старого кобзаря із хлопчиком-поводирем, виконаний художником В. Штернбергом. Видання містить 8 творів та 6 присвят, кожна назва і присвята надруковані на окремому аркуші, обсяг 114 сторінок. Друкувався «Кобзар» в приватній друкарні Є. Ф. Фішера в Санкт-Петербурзі, тираж складав приблизно 1000 примірників. Заборона і вилучення «Кобзаря» з бібліотек, книгарень та в окремих громадян після арешту Шевченка в 1847 р. зробило видання рідкісним ще за життя автора.

Наступним після «Кобзаря» світ побачило видання 1841 р. «Гайдамаки», де автор описав гайдамацьке повстання 1768 р. під керівництвом запорожця М. Залізняка та сотника надвірного козацтва І. Гонти Тираж продавався повільно, тож 1843 р. книговидавець Іван Лисенко викупив 800 примірників разом з правом на передрук «Кобзаря» 1840 р. Так у 1844 р. вийшов «Чигиринський Кобзар та Гайдамаки», де до перевидання «Кобзаря» було приплетене видання «Гайдамаки» 1841 ‎р.

У 1844 р. виходить окремою книжкою поема «Тризна» (опублікована перед тим у журналі «Маяк» під назвою «Бесталанный»). Це один з небагатьох поетичних творів Т. Г. Шевченка, написаний російською мовою. Поему Шевченко присвятив жінці, що займала особливе місце в його серці – Варварі Репніній.

1847 р. Т. Г. Шевченко розпочав роботу над новим виданням «Кобзаря», але цій роботі перешкодив арешт і подальше заслання. До повернення з заслання у 1858 р. був період, коли твори Шевченка взагалі забороняли друкувати. Лише у 1859 р. в німецькому місті Лейпциг було видано «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Це видання було без цензури, в ньому були надруковані нові поеми «Кавказ», «Розрита могила» та ін. У відділі зберігаються факсимільне відтворення 1937 і 1990 рр.

Наступне прижиттєве видання «Кобзаря» вийшло у 1860 р. в друкарні Пантелеймона Олександровича Куліша на кошти українського цукрозаводчика Платона Федоровича Симиренка. Тираж склав 6500 примірників, на які П. Ф. Симиренко виділив 1100 карбованців, віддавати борг Шевченко мав книгами. Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Т. Г. Шевченка на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель.

В колекції рідкісних видань НБУВ зберігаються чотири з шести окремо виданих творів з «Кобзаря» 1860 р., які також вийшли з друкарні П. О. Куліша: «Наймичка», «Тополя», «Тарасова ніч» та «Псалми Давидови».

Серед небагатьох прижиттєвих видань Т. Г. Шевченка особливе місце займає його останнє видання – «Букварь южнорусский» 1861 р., для навчання дітей та дорослих грамоті українською мовою у недільних школах. «Букварь» вийшов у світ досить великим на ті часи тиражем 10000 примірників, повністю за рахунок автора. Це видання було першим у серії навчальних посібників з різних галузей знання, які планував видати Шевченко. На жаль, смерть поета перешкодила здійсненню цих планів. В 1861 р. в друкарні П. О. Куліша вийшла поема «Гайдамаки», але це вже було посмертне видання.

Після смерті Т. Г. Шевченка цікавість до його творчого спадку не згасала, не зважаючи на Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р., що забороняли друкувати українською мовою. В 1867 р. коштом російського книготорговця та видавця Дмитрія Єфимовича Кожанчикова виходить розширений «Кобзар», куди крім відомих творів увійшла творчість періоду заслання. Того ж 1867 р. у Львові коштом Корнила Сушкевича виходять «Поезії Тараса Шевченка» у двох томах, а в друкарні П. О. Куліша – «Чигиринский Кобзарь, на молоросийском наречии».

Через жорстку цензуру, друк творів Т. Г. Шевченка частково переміщується за кордон. Його твори перекладають польською та німецькою мовами, друкують у Вільнюсі, Празі, Женеві. Значним явищем в історії української літератури стало двотомне видання «Кобзаря» у Празі коштом київської Старої Громади. Перший том вийшов тиражем 4000 примірників і містив твори, які вже проходили цензуру; другий том містив заборонені поезії, його тираж складав усього 1000 примірників. У 1878 р. Михайло Драгоманов видає в Женеві малоформатний  «Кобзар» (53 х 73 мм), який легко було заховати.

В 1886 р. виходить поема «Гайдамаки» великим форматом, з ілюстраціями українського графіка Опанаса Григоровича Сластіона. Текст надруковано паралельно українською та російською мовами. Це перше ілюстроване видання творів Шевченка.

Не зважаючи на владу та цензуру, твори Т. Г. Шевченка активно друкували у Російській імперії та поза її межами, у буремні роки революції та двох Світових війн. У 1960-х рр. розпочалось масове видання творчості Т. Г. Шевченка, активний переклад її на мови народів СРСР, але все ще цензуровані. Цензурні обмеження були зняті лише після 1991 р. Саме тоді були видані фототипічні копії не лише друкованих видань, а й рукописів. У ВСРВ зберігається 24 видання ХІХ ст., 10 – І-ї пол. ХХ ст. та 14 фототипічних перевидань Т. Г. Шевченка.

Виставку підготувала молодший науковий співробітник Бондарчук А. В.

 

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 1-й поверх, к. 114.
+38 (044) 288-1385
vsrv@nbuv.gov.ua
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)