Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 029 – Інформаційна, бібліотечна та архівна справа. – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ, 2026.

У дисертації представлено результати дослідження бібліотечної діяльності в умовах суспільних викликів (2014-2026) та висвітлено особливості адаптивних механізмів бібліотек та їх функціонування як інституцій суспільної стійкості.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена тим, що досвід бібліотек із вироблення та застосування адаптивних механізмів, які  забезпечують ефективне функціонування та розширення соціальних  функцій, заслуговує наукового осмислення з низки причин. По-перше, зважаючи на значення бібліотек як інформаційних і культурних установ в епоху глобалізованого інформаційного суспільства. По-друге, враховуючи роль інформаційного чинника як складової згаданих викликів, відтак і ролі бібліотек у протидії та суспільній стійкості. Водночас із глобальними трансформаціями перед українським суспільством останнього десятиліття постали додаткові виклики, зумовлені головним чином російською агресією, що актуалізували потребу суспільної адаптації до екстремальних умов функціонування. 

Метою дисертаційного дослідження є дослідження української бібліотечної справи в умовах сучасних суспільно-політичних та соціокультурних викликів та виявлення адаптивних механізмів, за допомогою яких бібліотеки забезпечують ефективне функціонування і активну участь у подоланні  кризових суспільних явищ.

У ході дисертаційного дослідження було з’ясовано та систематизовано рівень наукової розробки питання механізмів забезпечення стабільної та ефективної бібліотечної діяльності в екстремальних умовах. Запропоновано компаративний аналіз досвіду українських бібліотек і бібліотекарів кін. ХІХ – пер. пол. ХХ ст., що пов'язаний із виробленням та застосуванням адаптаційних інструментів у діяльності. Виявлено та систематизовано конкретні виклики та завдання, що постають перед бібліотеками впродовж останнього десятиліття (початок російської агресії та протидія їй (антитерористична операція (АТО) на сході України), COVID-19, повномасштабне вторгнення). Здійснено дослідження особливостей ролі бібліотек як соціальних інституцій у підтримці різних категорій громадян (внутрішньопереміщені особи, біженці, військовослужбовці, ветерани, студенти та науковці). З’ясовано та систематизовано досвід інституційного забезпечення освітніх, культурних, наукових процесів бібліотеками в умовах соціальних потрясінь. Визначено роль та завдання бібліотек як складових інформаційної та психологічної стійкості в умовах кризових явищ. Виявлено та проаналізовано особливості читацьких практик та ролі книги серед військовослужбовців.

У дисертації визначено роль та завдання бібліотек як складових інформаційної та психологічної стійкості в умовах кризових явищ. Наголошено на особливій ролі інформаційно-аналітичної складової у їх діяльності, підкреслено важливість роботи, спрямованої на розвиток медіаграмотності у суспільстві. Завдяки активній співпраці з державними органами влади та громадськими організаціями бібліотеки реалізують та забезпечують доступ до низки проєктів з медіаосвіти, а також активно реалізують освітню діяльність у власних просторах (проведення заходів, створення спеціалізованих цифрових продуктів, постійне підвищення кваліфікації співробітників з навчання медіаграмотності).

Обґрунтовано важливість бібліотек як інституцій підтримки психологічної стійкості населення в умовах кризових явищ, що напрацьовують та розширюють напрямки щодо зниження рівня психоемоційного навантаження. Особливу увагу бібліотечні установи спрямували на реалізацію підтримки найбільш вразливих категорій населення, зокрема, внутрішньопереміщених осіб, військовослужбовців, їх сімей: родин, які втратили близьких; військових, звільнених з полону; дітей та молодь. Зокрема, бібліотечна підтримка цих категорій населення відбувалась через реалізацію культурно-просвітницьких, бібліотерапевтичних, соціокомунікаційних, психотерапевтичних та інформаційних практик, що сприяли зниженню рівня стресу, відновлення психоемоційного здоров’я, підтримці ментального здоров’я та психологічного благополуччя,  надавали відчуття приналежності до суспільства. Особливо вагомого значення у цій діяльності набуло застосування бібліотерапії, як одного із ефективного методу психологічної підтримки різних категорій громадян в умовах повномасштабного вторгнення.

На основі здійсненого аналізу запропоновано шляхи розвитку та вдосконалення механізмів забезпечення стабільної та ефективної бібліотечної діяльності в умовах суспільних викликів на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду. Зокрема, обґрунтовано доцільність реалізації таких кроків: забезпечення чіткого нормативно-правового регулювання роботи бібліотек в умовах кризових явищ; розробки та розвитку сталої системи міжінституційної взаємодії з органами державної влади, освітніми, соціальними та культурними установами з метою спільної розробки і впровадженню інноваційних стратегій для підтримки освіти, культури й доступу до інформації; посилення цифрофізації для створення цифрових копій та дублювання даних на різних цифрових платформах як задля забезпечення віддаленого доступу, так і з метою створення страхових дублікатів на випадок можливого знищення; забезпечення посиленого рівня кібербезпеки інформаційного простору бібліотек та користувачів, шляхом регулярного резервного копіювання даних та захисту інформаційних систем; врегулювання відновлення діяльності бібліотек на деокупованих територіях, шляхом розробки чіткого алгоритму щодо фіксації втрат, оцінювання стану фондів, фінансової та матеріальної підтримки, комплектування фондів; удосконалення фінансового забезпечення бібліотечної галузі шляхом вироблення механізмів додаткового фінансування бібліотек, особливо тих, що постраждали внаслідок російської військової агресії. Також наголошено на необхідності масштабування та широкої реалізації такого досвіду бібліотек: забезпечення безбар’єрності у бібліотечних просторах з метою надання рівного доступу для всіх користувачів; реалізації бібліотечних ініціатив щодо реабілітації та відновлення ветеранів та військових, враховуючи наступні напрямки – курси саморозвитку, психологічні тренінги, історичні проєкти, літературні клуби із використанням елементів бібліотерапії.

Результати дослідження закладають практичне підґрунтя для застосування виявлених адаптивних бібліотечних механізмів в умовах суспільних викликів. Водночас отримані результати щодо вивчення читацьких практик та визначення ролі книги шляхом розробки авторської анкети та здійсненого опитування можуть стати корисними для вдосконалення напрямків підтримки різних категорій населення бібліотеками, особливо у застосуванні бібліотерапії в умовах війни.

Ключові слова: бібліотека, бібліотечна діяльність, інформаційно-комунікаційне середовище, російсько-українська війна, міграційні процеси, цифрова трансформація, інформаційні технології, ідентичність, волонтерський рух, громадянське суспільство, постправда, інформаційна безпека, психологічна підтримка, медіаграмотність.

Інформація про склад разової спеціалізованої вченої ради по захисту дисертації Волошина Д. А. на тему «Адаптивні стратегії та практики українських бібліотек в умовах суспільних криз (2014–2026 рр.)»  на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 029 – Інформаційна, бібліотечна та архівна справа:

Голова разової спеціалізованої вченої ради:

Закіров Марат Борисович, доктор політичних наук, доцент, завідувач відділу політологічного аналізу Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Рецензенти:

Кушнарьова Марія Борисівна, кандидат філософських наук, заввідділу формування інформаційних ресурсів Фонду Президентів України Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського;

Горєва Вікторія Володимирівна, кандидат історичних наук, старший дослідник, учений секретар Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Офіційні опоненти:

Новальська Тетяна Василівна, доктор історичних наук, професор, професор кафедри інформаційних технологій Київського національного університету культури і мистецтв;

Копанєва Вікторія Олександрівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри інформаційних комунікацій Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.